Тема 14

Спадкоємці джерел народної педагогіки

1. Історичний час творення української державності, національного духовного відродження.

2. Народна педагогіка - вінець педагогічної теорії Костянтина Ушинського.

3. Великий народний любомудр Григорій Сковорода.

4. Т.Г. Шевченко - борець за народні ідеали.

5. Левіт народного храму України - Борис Грінченко.

6. Педагогічна народна велич П. Куліша, О. Духновича, Ю. Федьковича.

7. Скарбниця української духовності С. Русової.

8. Народна педагогіка - життєдайне джерело творчості В. Сухомлин- ського.

Наш час - історичний і відповідальний час творення української державності, час великої просвітницької роботи, час національно-духовного відродження.

У цьому процесі ми не можемо обійтися без правдивих сторі­нок книги національної історії, літератури, мистецтва, культури, а також національної педагогіки, адже сьогодні йдеться про утвер­дження національної духовності, національної свідомості майбу­тніх громадян української держави, про їхню духовну єдність, честь, віру, милосердя, совість, патріотизм, доброту, працьовитість, щиросердя і добродійство. Згадаймо безсмертний вислів М. Риль­ського: «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього, хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани».

Костянтин Ушинський

Першим, хто збагнув силу і велич народної педагогіки, сказав про неї своє авторитетне слово, зробив її вінцем своєї педагогіч­ної теорії та поставив народну педагогіку на п'єдестал, був

140

вітчизняний педагог К.Д. Ушинський. Він переконливо показав правомірність народної педагогіки як попередниці педагогіки наукової, закликав до ґрунтовного і всебічного вивчення вихов­ного досвіду трудових мас. Не випадково центральною ідеєю пе­дагогічної концепції педагога є ідея народності виховання, ідея розвитку національної школи і формування національної само­свідомості народу. К.Д, Ушинський стверджував, що школа і виховання повинні насамперед будуватися в повній відповіднос­ті з особливостями і потребами свого народу, своєї держави, з орієнтиром на історично складену своєрідність, духовність, педа­гогічний геній народу. Він зазначав, що «загальної системи на­родного виховання для всіх народів немає не тільки на практиці, а й у теорії». У кожного народу своя особлива національна сис­тема виховання, і кожен народ повинен у цій системі випробову­вати свої власні сили: «Виховання, створене самим народом і побудоване на народних основах, має ту виховну силу, якої нема в найкращих системах, побудованих на абстрактних ідеях або запозичених в іншого народу». Великий педагог писав, що кожен народ повинен мати свій особливий ідеал людини, вимагати від свого виховання втілення цього ідеалу в окремих особистостях. Ідеал цей у кожного народу відповідає його характеру, визнача­ється його суспільним життям, розвивається разом з його розви­тком. К.Д. Ушинський розкривав теоретичні основи майбутньої національної системи виховання, з'ясовував ті принципи, на яких повинна будуватися діяльність загальноосвітньої народної шко­ли. Насамперед він вимагав передати справу народної освіти в руки самого народу. Народ треба вчити, але ще більше треба вчитися в нього. Адже народ створив національну мову, націона­льну поезію, національну літературу. Виходячи із принципу на­родності, Ушинський зазначав, що в народній школі вивчення життя рідного народу і своєї держави повинно посідати гідне місце. Оскільки народ є джерелом усіх багатств, матеріальної і духовної культури, в школі треба вивчати вітчизняну історію, географію, економіку, рідну мову, літературу, мистецтво, націона­льну народну творчість, поезію, пісні, музику, ужиткове мистецтво, народні ремесла і промисли, народні творчі доробки. Однією з ознак народності, національної народної школи К.Д. Ушинсь­кий називав рідну мову, яка є найкращим виразником духовної культури кожного народу, центральним предметом національ­ної шкільної освіти: «Увесь слід свого духовного життя народ

141

бережно зберігає в народному слові». Рідне слово є тим духов­ним національним одягом, у який вдягається всяке знання, щоб стати справжньою власністю людської свідомості. Школа пови­нна вводити дитину у світ народної мови, думки, народного по­чуття і життя, народного духу, народного характеру.

Вивчення рідної мови - це основне завдання школи, якщо ця школа служить інтересам народу. Думки Ушинського про рідну мову знайшли свій вияв у широкому національному русі за на­родну школу з навчанням рідною національною мовою. Ідеї про національну школу, використання педагогічного генію народу зберегли і на сьогодні свою новизну й актуальність, бо вони під­порядковані благородній і гуманній меті - відродженню нашої духовності, розвитку, прогресу нашої незалежної держави.