Олександр Аухнович

О. Духнович обстоював ідею узагальнення і пропагування украї­нської народної педагогіки. 1857 року він видав посібник «На­родна педагогія». Педагог в умовах жорстокого засилля Австро-Угорської монархії в Україні виступає за народні школи і вихо­вання, за вивчення рідної мови, пропагує народні педагогічні тра­диції. Для О. Духновича народність - це демократизація освіти, фактична доступність її для всіх прошарків українського насе­лення. «Народна педагогія» Духновича сповнена віри в обдаро­ваність, великі здібності селянських дітей. Відстоюючи ідею на­родності виховання, О. Духнович упорядковує перший на Закар­патті буквар рідною мовою під назвою «Книжица читальная». Він щиро прагнув прищепити молоді прості, морально здорові погляди народу на життя і призначення людини, в основі яких — праця. Він також бажав, щоб усі справи освіти народ вирішував сам. Духнович давав учителям конкретні поради щодо вихо­вання в дітей «народолюбия». Він рекомендує проводити з діть­ми народні ігри, свята, вивчати народні пісні..Завдання, зміст і методи морального виховання Духнович погоджує з народною педагогікою. На перший план він висуває вимогу виховання гу­манізму, чесності, працьовитості, патріотизму, колективізму. Пе­дагог радить привчати дітей до праці з раннього віку в умовах сім'ї, використовуючи при цьому традиційні види господарської діяльності українців (землеробство, городництво, квітникарство, бджільництво, садівництво, домоводство, різні ремесла, рукоділ­ля). Найкорисніше з малих років прищеплювати любов до того виду діяльності, з якого діти їстимуть хліб (землеробство).

148

149 Юрій Федькович

В умовах понімечення і румунізації українського народу Буко­вини Ю. Федькович багато зробив для народного виховання. Як людина з передовими демократичними поглядами, він від­стоює доступність освіти для народу. Справді народна школа стане могутнім знаряддям політичної боротьби за возз'єднан­ня всіх українських земель. Спираючись на народну педагогі­ку, Ю. Федькович розробляє сміливий план реорганізації того­часної школи Буковини на основі принципу народності. Він розгортає бурхливу діяльність над створенням шкільних під­ручників. 1866 року Ю.А. Федькович завершує знаменитий «Буквар» для селянських дітей. Це перший підручник на Бу­ковині, написаний живою народною мовою. У книзі подаються ілюстрації в дусі народної педагогіки. Зміст текстів «Буква­ря» близький і зрозумілий для селянських дітей. Даються роз­повіді про лани, волів, оранку, борону, плуг, ярмо, а також елемен­тарні знання про діяльність, яка чекає на дітей у майбутньому. Пишучи «Буквар», автор дотримується правила, підказаного на­родною мудрістю: «Не все одразу дається, а потроху та помалу, то буде користі чимало». Ю. Федькович з пошаною ставився до народних традицій, які були основою його педагогічної діяльно­сті. В оповіданнях для вправ у читанні письменник висвітлив у народному дусі чимало морально-етичних проблем. Він високо цінував народну мудрість щодо виховання поваги до старших, праці, гуманізму, послуху, правдивості, до простих людей. Він широко використовував у своєму букварі перлини народної му­дрості - приповідки: «Хто влітку в холодку, той взимку в голод-ку», «Не будь квапний, не будеш утратний», «Хто високо літає, завжди сідає», «Розумна жона, як міх пшона», «Добрі діти -вінець, лихі - кінець».

На перше місце Федькович-педагог висунув виховання пова­ги і любові до простого народу як носія моралі праці. У казках письменника завжди перемагають герої з народу. Вони розумні, кмітливі, подільчиві, людяні, безкорисливі. У виховній роботі Ю. Федькович удається іноді до аналогії з природою: «Працюй, Дмитрику, працюй, синку! Дивися, як німа животина, ота пчілка, працює. Так роби і ти». Високо цінує Федькович роль позитив­ного прикладу у вихованні. В кінці своїх оповідань, звертаючись

до дітей, він робить висновки, ставить запитання, зосереджуючи увагу на позитивному прикладі. Аналіз педагогічної спадщини Юрія Федьковича переконує, що традиції народної педагогіки є життєдайним джерелом його педагогічної творчості.