4.2. Управління іміджем сільської території

Основні фактори, що впливають на формування рек­реаційного іміджу агротуристичної території — це тури­стичні ресурси реґіону, способи організації дозвілля, ставлення господарів і місцевого населення до туристів, туристичні шляхи, відповідність ціни за послуги їх яко­сті тощо. Умови проживання та харчування не мають вирішального значення у момент вибору туристом про­позиції відпочинку на селі. Існує ряд психологічних факторів, які потрібно передбачити у кожній пропози­ції, серед них: зручність, оригінальність, розваги.

Турист, який вирішив провести свою відпустку в се­лі, хоче під час відпочинку оглядати красиву природу. Прекрасні краєвиди не повинні бути зіпсовані через занедбаний вигляд села. Тому село, громада якого бе­реться за організацію зеленого туризму, повинно пере­глянути своє ставлення до умов упорядкування тери­торії й побуту. Адже рекламною "візитівкою" для тури­стів, найчастіше, виступає не сама по собі агрооселя, а загалом сільське середовище, його внутрішній вигляд і благоустрій. Для того, щоб досягнути привабливого позитивного іміджу сільського населеного пункту, зусилля менедж­менту треба зосередити на таких запоруках успіху, як:

— громадське підтримання чистоти та ладу в госпо­дарських обійстях, на вулицях та в громадських закла­дах;

— дотримання санітарно-гігієнічних умов прожи­вання;

— піклування про естетичний вигляд будинків, са­дів, громадських закладів;

— прикрашення села зеленими насадженнями (плакучі верби, бузкові та калинові кущі, мальви тощо) та цкшими декоративними архітектурними формами (де­рев'яні зруби криниць чи колодязі-журавлі, каплички ірощо);

— утримування у доброму технічному стані комунальної інфраструктури села.

Зусиллями сільської влади чи об'єднання самих власників агроосель у селі, зорієнтованому на перспективний розвиток зеленого туризму, доцільно організувати ' Інформаційний куток, де зібрати різні публікації про ^! район, наявні у ньому атракції, можливі екскурсії та розваги.

У більших курортно-рекреаційних осередках реґіо-Вів України (наприклад, у Карпатах — Славське, Розшуч, Яремча, Ворохта, Косів, Шешори, Вижниця, Сва-ЕіВДва, Рахів тощо) доцільно передбачити створення ипеціалізованих інформаційних Центрів сільського зв­іреного туризму, які б надавали гостям реґіону фахові консультації та різнобічну інформацію про можливості Йідпочинку у селах краю.

і * Процес взаємин організаторів сільського туризму і решти місцевих жителів не завжди простий. Учені "ви-:івли" т. зв. індекс туристичного роздратування Доксі, Що описується поняттями теорії життєвого циклу. ^ і туристами проходять у чае^ійзшка стадій: ,

— ейфорія (поява перших туристів, перші гроші, ра­дість, задоволення); І — отшміи (йеобхід розшйреіїйя матерйшййої бази, буденне (терпляче) сприйняття туристів, концентрація головним чином на йрй6уї^і&$$;

— роздратування (туризм чинить руйнівний _; тиск намісцевий спосіб життя);

Роль людських Іщурсів,-^ І^рд^^щанні турисї'ич-Хих послуг є визначальною? ^ТО паче,^ якщо мова йде |;ро, ц^слуги сідьськр^Р зедаїзргр туризму, де відрутні |^ш;|фрсті росту автоІл^тдаіаІЩ в цадавді цосдуг, І ^лярцик агрооселі Црвинец завжди пам^ятати таку

'ВЛа)сніііс аг{>доселі гіоШйей ДуШ Ііййоізід^льно ста-•ІИтися до відбору і плинності ікадійіб^їїро вййк випадок І &№№№№&% дасовш цоворічно-ріадвящ Іа щк^е»давіі на-I Щша^?ш

ІЮ»бури аад^анований резерв яерсовалу» «кий уже раніше залучався і має мінімальний досвід роботи з ту­ристами.

Обсяги зарахування чи скорочення працівників аг- І ротуристичного господарства визначаються на підставі обсягу робіт і балансу робочого часу одного працівника в певний календарний період.

Вагомим аспектом менеджменту людських ресурсів сільського зеленого туризму є управління ефективністю праці персоналу. До підсобних робіт в обслуговуванні туристів господар може залучити до десятка сільських мешканок, однак, не дбаючи про ефективність їх праці, чим можна лише занапастити справу прийому "зелених" туристів у своїй господі (туристів може відлякати зайва метушня, гармидер й набридливе сновигання перед очи­ма численного обслуговуючого персоналу).

Господар агрооселі повинен мати на увазі: його об­слуга має бути "невидимою" для гостей, з'являтися пе­ред ними тільки тоді, коли її потребують, і зникати одразу, як тільки потреба в ній вичерпується.

У ринкових умовах при сезонному залученні додат­кової найманої праці її оплата в більшості країн світу здійснюється на погодинній основі. Тому власник агро­оселі повинен навчитися оперувати таким показником, як "людино-година".

Одна людино-година — показник, що дорівнює фак­тичній праці, виконаній 1 робітником за годину. Госпо­дар повинен наперед визначити й обумовити у контракті планову годинну норму оплати праці, а також надба­вочні коефіцієнти оплати понаднормової праці.

Наступним аспектом менеджменту людських ресур­сів сільського зеленого туризму є управління продук­тивністю праці персоналу.

Продуктивність праці — це обсяг наданих послуг за одиницю часу. Вона має кількісний та якісний вимі­ри. Скажімо, скільки галушок за годину зможе приготувати помічниця кухарки (кількісний вимір) та наскільки І€Ііачні галушки зуміє швидко приготувати гостям помічниця кухарки (якісний вимір).

Існує спеціальний економічний закон переходу кількісних змін у якісні при продукуванні туристичних послуг. Простіше кажучи, часто при збільшенні кіль-рірсті наданих послуг втрачається їхня первинна якість. Отож, організатори сільського турсервісу постійно сто-ІЦЯРЬ перед дилемою — знайти оптимум між обсягом реалізації та якістю послуг.

Головним способом стимулювання ефективності | £ продуктивності праці в сільському зеленому туризмі *Цварплатня. Оскільки агротуристичні послуги надають-рри доволі обмеженою кількістю працівників, господар ШрВинен продумати і прорахувати доцільність встановлення -МщШя індивідуального виробіткового підходу до нара-НДОвання заробітної плати. Крім того, йому варто подба-ШЦ про премії, надбавки та їнші форми фінансових зао-Ніочень працівників з метою їх згуртування, зростання ИІЬтивації й відчуття особистого зацікавлення у процвітанні агрооселі.

Форма оплати від виробітку: зарплата нараховується залежно від обсягу роботи, виконаної у встановле-НЬй проміжок часу.

Ш Власник приватного агротуристичного господарства також має широкі можливості щодо інших (негрошо-Нрх) форм підвищення ефективності праці своїх праців­ників. Це може бути господарсько-соціальне заохочен­ні (придбати дітям працівників підручники та шкільне приладдя перед початком нового навчального року, організувати сільськогосподарську техніку для допомоги у польових роботах селян на їхніх ділянках, допомогти придбати ліки, посприяти вирішенню житлово-побутових проблем своїх працівників тощо).

Забезпечуючи селян працею, власник агроосель має право вимагати від них не лише високої працевіддачі, а й кваліфікованого підходу до надання гостям тих чи інших послуг. З цією метою він повинен дбати про навчання задіяного у його садибі персоналу. Йому доцільно скористатися системами тренінгів, які пропонуються обласними Спілками сприяння розвитку сільського зеленого туризму та іншими громадськими організаціями, центрами зайнятості та навчальними закладами. Менеджмент людських ресурсів сільського туризму повинен відбуватися в руслі стимулювання самоосвіти і підвищення культурного рівня особи.

Вимагаючи постійного вдосконалення від своїх працівників, господар агроооселі мусить дбати і про свій культурно-професійний рівень.

Йому варто стажуватися в колег з інших регіонів і країн з метою вивчення і запозичення їхнього досвіду організації сільського зеленого туризму. Кожен власник агрооселі повинен пройти спеціальні курси менеджменту та маркетингу сільського зеленого туризму при профільних навчальних закладах чи освітніх центрах Спілок сприяння розвитку сільського зеленого туризму. чи освітніх центрах Спілок сприяння розвитку сільського зеленого туризму. Набуті під час курсів, тренінгів, стажування теоретичні, практичні знання та навики стануть у добрій нагоді тому господареві, який вірить у свою справу і сподівається матиз неї довготерміновий прибуток.