16.5. Районування Карпатського реґіону за рівнем розвитку та відмінностями 1, турпродукту сільського зеленого туризму

І Споживчий продукт сільського зеленого туризму І у кожній окремо взятій місцевості має свої відмінності, зумовлені особливостями природного й етнографічного середовища сільського розселення реґіону, а також характером його сучасної адміністративно-громадської І Самоорганізації. Тому районування Карпатського реґіону за рівнем розвитку та відмінностями турпродукту сіль­ського зеленого туризму ми здійснювали з урахуванням таких критеріїв:

— природно-географічного поділу регіону;

— етнографічного (історико-культурного) поділу ре­гіону;

— адміністративно-територіального (а отже, й інфраструктурно- господарського) поділу регіону.

Природно-географічний поділ регіону — це виок­ремлення в його межах природних районів з відмінною геолого-геоморфологічною будовою, рельєфом, мікро­кліматом і біоценотичною структурою. Ландшафтний принцип диференціації Карпатського району передба­чає поділ його на рівнинну, передгірсьісу і гірську зони, а в їх межах — на окремі ландшафтні райони (Мале Полісся, Розточчя, Стрийсько-Сянська Верховина, Мармароський масив тощо).

Етнографічне районування — це поділ території на локальні культурно-побутові ареали сільського розсе­лення, які мають спільні риси мовного, звичаєвого, гос­подарського характеру, зумовлені особливостями природ­ного середовища, генезису та подальшого історичного розвитку кожної розселенсько-етнографічної групи. Етнографічний принцип диференціації Карпатського району передбачає його поділ на рівнинну (поліщуки, галичани, підкарпатські русини) і передгірсько-гірську зони (лемки, бойки, гуцули), а в їх межах — на окремі етнографічні й історичні райони (Мале Полісся, Розточ­чя, Рогатинщина, Покуття, Буковина тощо).

Адміністративно-територіальний поділ реґіону — це офіційний поділ території держави на самостійні адмі­ністративно-господарські одиниці (селищні ради, райони, області), які відзначаються сформованою спеціалізацією господарства (у тому числі туристично-рек­реаційного) й володіють централізованою системою ко­мунікацій (зокрема, транспортного сполучення).

Спільними рисами турпродукту всіх сільських райо­нів Карпатського реґіону є можливість поєднувати (ком­бінувати) власне відпочинок у сільській оселі з цілою низкою занять спортивним та екологічним туризмом. Турпродуктні можливості сіл Карпатського реґіону у по­сезонному розрізі ілюструє табл. 6.1: Якщо розглянути інтенсивність і сезонний характер агротуристичного руху в реґіоні, то за цим критерієм також можна чітко виділити кілька характерних суб-широтно-орографічних зон. Зокрема, найбільші відмін­ності мають, з одного боку, височинні та передгірні те­риторії, з іншого, власне гірські райони.

Найактивніше рівнинні терени (Мале Полісся, Розточчя, Опілля, Гологори, Вороняки, Передкарпаття, Хо­тинська височина тощо) відвідуються у літній період. Це пов'язано з часом масових відпусток і канікулярно­го дозвілля дітей і студентської молоді, а також з "пі­ком" масовості вік-ендового відпочинку. Саме у цей час максимально задіяна нічліжна і гастрономічна базл рівнинних районів реґіону. Другий максимум відвіду

ваності цих територій припадає ^_: ^хідні сезони:

весняний і осінній. Весною це пое» _п з пожвавлен-

яза&.о ням приміського вік-ендового агк туризму, восени — з пожвавленням Інтересу мепь - міст до тради­ційних збиральницьких промислі^ ^дського наро­ду (заготівля лісових ягід і грибів^

Натомість, гірські території ретя' ^ють два різко

виражені "піки" відвідуваності, }* А припадає на

•^чбрцці^

і зимовий період, коли Карпати й ^юють гостей 1 лижними трасами, різдвяною обь^ і^^тю» веселими народними гуляннями, красою с^. ^ьоі зими, яку ( . . равзк**

не вдається відчути у містах.

Другий максимум триває з др>^ .. ^ади червня до

кінця серпня — період наймасовіц^ . _д^Іусток і активного гірського туризму (пішохід велосипедного

І і кінного), пізнавальних екотур^ ^Г-аР^х мандрівок,

| просто відпочинку посеред величі^ ^карпатських і краєвидів.

І Основні види агротуристичних п<^ _о/дано у табл. 6.2.

І Найпопулярнішими агротурик -^^ продуктами

І в Карпатському реґіоні є ті, що ь^ , _ляі з національ-

І ^в яз в-⁷

І ною кухнею, проведенням фести^ , _орниці, народні

і обряди). Значного поширення н^ _Оздоровчі сауни і з фіточаями, зимові розваги з кат^ ^а санях. У всіх І карпатських областях поширену -. ^гід і грибів та І кваліфікований туризм (піші, к)^ . ргулянки). Усе І більшої популярності набувають пізнавального 1 туризму (відвідування народну . ^ців, домашніх І музеїв тощо).

Кожна з областей Карпатськоі_о . ру має свою спеціалізацію в агротуристичних пр<ь^ ^. Проаналізовані нами каталоги агротуристични ут трьох карпатських областей дали можливість вити найбільш І поширені агротуристичні про дук, ^ кожної з областей. Зокрема, в Івано-Франківськ„ . карпатській областях популярною є участь тур народних святах

Якщо розглянути інтенсивність і сезонний характер агротуристичного руху в реґіоні, то за цим критерієм також можна чітко виділити кілька характерних суб-широтно-орографічних зон. Зокрема, найбільші відмін­ності мають, з одного боку, височинні та передгірні те­риторії, з іншого, власне гірські райони.

Найактивніше рівнинні терени (Мале Полісся, Роз­точчя, Опілля, Гологори, Вороняки, Передкарпаття, Хо­тинська височина тощо) відвідуються у літній період. Це пов'язано з часом масових відпусток і канікулярно­го дозвілля дітей і студентської молоді, а також з "пі­ком" масовості вік-ендового відпочинку. Саме у цей час максимально задіяна нічліжна і гастрономічна базя рівнинних районів реґіону. Другий максимум відвідуваності цих територій припадає на перехідні сезони: весняний і осінній. Весною це пов'язано з пожвавлен­ням приміського вік-ендового агроекотуризму, восе­ни — з пожвавленням інтересу мешканців міст до тради­ційних збиральницьких промислів українського наро­ду (заготівля лісових ягід і грибів).

Натомість, гірські території реґіону мають два різко виражені "піки" відвідуваності. Перший припадає на зимовий період, коли Карпати приваблюють гостей лижними трасами, різдвяною обрядовістю, веселими народними гуляннями, красою справжньої зими, яку не вдається відчути у містах.

Другий максимум триває з другої декади червня до кінця серпня — період наймасовіших відпусток і актив­ного гірського туризму (пішохідного, велосипедного і кінного), пізнавальних екотуристичних мандрівок, просто відпочинку посеред величі зелених карпатських краєвидів.

Основні види агротуристичних послуг подано у табл. 6.2. Найпопулярнішими агротуристичними продуктами в Карпатському реґіоні є ті, що пов'язані з національ­ною кухнею, проведенням фестин (вечорниці, народні обряди). Значного поширення набули оздоровчі сауни з фіточаями, зимові розваги з катанням на санях. У всіх карпатських областях поширений збір ягід і грибів та кваліфікований туризм (піші, кінні прогулянки). Усе і більшої популярності набувають форми пізнавального І туризму (відвідування народних умільців, домашніх і музеїв тощо).

Кожна з областей Карпатського реґіону має свою спеціалізацію в агротуристичних продуктах. Проаналізова­ні нами каталоги агротуристичних послуг трьох карпатських областей дали можливість встановити найбільш | поширені агротуристичні продукти для кожної з обла­стей. Зокрема, в Івано-Франківській і Закарпатській об­ластях поігулявною є Участь тутшстів v народних святах і обрядах, відвідини народних умільців, прогулянки на конях. На Львівщині туристи найчастіше беруть участь у зимових розвагах та сільських вечорницях.

Рівень цін на послуги сільського туризму в Карпат­ському реґіоні подано у табл. 6.3.

Зокрема, ціни за нічліг в оселях низького і середньо­го стандарту коливаються в межах від 10 до 40 грн. за ніч з однієї особи, а за нічліг в оселях підвищеної комфорт­ності — від ЗО до 150 грн. за ніч. Переважно господаря­ми пропонується дворазове харчування вартістю від 10 до 40 грн. у Львівській області і в межах 10—50 грн. — в Івано-Франківській, 15—70 грн. — на Закарпатті.

Сучасний рівень розвитку сільського зеленого туриз­му у Карпатському реґіоні найповніше відображають матеріали моніторингу, який Лабораторія інженерно-географічних, природоохоронних і туристичних дослі­джень географічного факультету спільно з кафедрою туризму Львівського національного університету іме­ні Івана Франка з 1995 р. проводять на базі модельних районів усіх адміністративних областей Карпатського реґіону. Зведені результати цих моніторингових дослі­джень відображає табл. 6.4.

Дослідження функціонування агроосель у Карпат­ському реґіоні показують, що лише 10 % з них працю­ють як суб'єкти підприємницької діяльності. На при­кладі модельних районів у трьох областях — Сколівському у Львівській області, Яремчанській міськраді в Івано-Франківській та Рахівському на Закарпатті — нами встановлено, що кількість підприємців у галузі сільського туризму не перевищує кількох десятків осіб. Розрахункова кількість туристів, які відпочивали в цих районах, складає від 150 до 700 осіб на день у зимовий період та від 50 до 250 — у літній.

Експертні оцінки організаторів сільського туризму в Карпатському реґіоні показують, що розрахунковий прибуток на одну агрооселю за рік складає від 200 до 3500 доларів США.

Про зацікавленість відпочинком в агрооселях Укра­їнських Карпат свідчать маркетингові дослідження ту­ризму в цих районах, проведені в рамках проекту РАПСІ "Туристичний потенціал Західної України" Львівським національним університетом імені Івана Франка і Київ­ським університетом туризму, економіки і права [70]. Зокрема, туристи відзначають, що ними активно вико­ристовується нічліжна база агроосель, і відмічають доб­рий рівень обслуговування в агрооселях.

З півночі на південь і з заходу на схід Карпатський реґіон представлений 58 адміністративними районами, кожному з яких притаманні місцеві особливості фор­мування агроекорекреаційного потенціалу.

У рамках представленого проекту РАПСІ значна увага була приділена питанням розвитку туристичних продуктів та розбудови інфраструктури для сільського й екологічного туризму трьох досліджуваних областей Карпатського реґіону. Аналіз туристичного потенціалу досліджуваної території Карпатського реґіону показав, що найсприятливіші умови для розвитку агро- та екотуристичних продуктів мають:

— на Львівщині — Малополіський, Розтоцько-Опільський, Передкарпатський та Бескидський субреґіони;

— на Івано-Франківщині — Осмолодсько-Болехівський, Ворохтинсько-Яремчанський, Верховинсько-Косівський, Рогатинсько Талицький і Снятинсько-Коломийський субреґіони;

— на Закарпатті — Верховинсько-Свалявський, По-лонинсько-Марамороський, Потиський долинний субре­ґіони.

Ці субреґіони характеризуються багатством природ­них та історико-культурних ресурсів і розвиненою ме­режею агроосель. До основних рекомендованих про­дуктів із сільського туризму, що пропонуються експер­тами РАПСІ, занесено: культурні тури майстернями народних умільців, етнокультурні тури з відвідування цікавих атракцій, організація фестин, пов'язаних з сіль­ськогосподарськими традиціями. Спільними пропози­ціями місцевих органів влади і підприємців та експертів проекту РАПСІ визначено такі репрезентативні об'єкти інфраструктури для сільського туризму:

— скансен "Гуцульське село" в смт Косові Івано-Фран­ківської області з представленням традиційної сільської архітектури;

— скансен "Бойківське село" на Дрогобичеві (Львів­ська область) з відтворенням традиційних господарських та житлових будівель;

— "Гуцульський гостинний двір" у Івано-Франківської області з традиційними національними стравами;

— винні підвали і ресторани у низовиннй^х районах Закарпаття;

— котеджова забудова у народному (гуцульському, бойківському) стилі на Сколівщині та Яремчащині;

— музеї народних промислів та школи традиційних ремесел (Косівщина, Рахівщина).

Нижче детальніше охарактеризуємо су^^аойу тур-продуктну спеціалізацію цих субреґіонів.