• Мікоплазми/уреаплазми – найдрібніші мікроорганізми, які займають проміжне місце між бактеріями і вірусами. Можуть спричинювати гострі та хронічні уроґенітальні запальні захворювання. Вагітність у жінок, інфікованих мікоплазмами, може ускладнюватись хоріоамніонітом, закінчуватись мимовільним перериванням, передчасними пологами, народженням дитини з малою масою. Уреаплазми є потенційно важливими збудниками внутрішньоутробних пневмоній і можуть відігравати певну роль у формуванні бронхолегеневої дисплазії у глибоконедоношених новонароджених.

• Клініка. Найчастіше клінічними ознаками інфекції, спричиненої мікоплазмами/уреаплазмами, є пневмонія і кон'юнктивіт. Може бути генералізованою з розвитком сепсису, ураженням ЦНС (менінгіт), легенів, печінки, міокарду, травного каналу.

• Діагностичнезначення має виділення мікоплазми з плаценти, урогенітальних шляхів у матері, а також з виділень і крові у дитини за допомогою бактеріологічних методів (спеціальні умови і середовища) або ПЛР.

• Лікування.Еритроміцинвнутрішньо або внутрішньовенно 40 мг/кг/добу, 4 рази протягом 14 днів (M. hominisрезистентна). Кліндаміцинвнутрішньовенно 10-40 мг/кг/добу, 3-4 рази протягом 14 днів (штамиуреаплазми резистентні).Левоміцетин внутрішньовенно для новонароджених віком до 2 тиж – 25 мг/кг/добу 1 введення, після 2 тиж – 25 мг/кг/добу 1 введення (M. hominisможе бути резистентною).

• Профілактика. Не розроблена. Рутинний скринінг вагітних не рекомендується. Профілактичне лікування колонізованим новонародженим не призначають.

• 5. Матеріали методичного забезпечення

• 5.1. Питання для самоконтролю

1. Визначення внутрішньоутробних і перинатальних інфекцій.

2. Епідеміологічні й патогенетичні особливості внутрішньоутробних і перинатальних інфекцій.

3. Сучасні методи діагностики внутрішньоутробних і перинатальних інфекцій.

4. Диференціальна діагностика внутрішньоутробних і перинатальних інфекцій.

5. Природжений сифіліс: етіологія, епідеміологічні особливості, діагностика, лікування, профілактика.

6. Лістеріоз: етіологія, епідеміологічні особливості, діагностика, лікування, профілактика.

7. ВІЛ-інфекція: етіологія, епідеміологічні особливості, діагностика, лікування, профілактика.

8. Цитомегаловірусна інфекція: етіологія, епідеміологічні особливості, діагностика, лікування, профілактика.

9. Перинатальна герпетична інфекція: етіологія, епідеміологічні особливості, діагностика, лікування, профілактика.

10. Природжена краснуха: етіологія, епідеміологічні особливості, діагностика, лікування, профілактика.

11. Природжений токсоплазмоз: етіологія, епідеміологічні особливості, діагностика, лікування, профілактика.

• 5.2. Тестові завдання

1. Типовими місцями локалізації везикулярних висипань при природженому сифілісі є:

1. Долоні, підошви

2. Обличчя, ділянка шиї

3. Слизова оболонка ротової порожнини, носу

4. Періоральна ділянка

5. Живіт, спина, грудна клітка.

2. Класична діагностична тріада токсоплазмозу це:

1. Обструктивна гідроцефалія, мікроофтальмія, цироз печінки

2. Хоріоретиніт, енцефалопатія, вада серця

3. Колобома, внутрішньочерепні кальцифікати, глухота

4. Внутрішньочерепні кальцифікати, гідроцефалія, хоріоретиніт

5. Глухота, вада серця, катаракта

3. Внутрішньоутробна цитомегаловірусна інфекція новонароджених, як правило, проявляється всім, КРІМ:

1. Жовтяниці

2. Гепатоспленомегалії

3. Діареї

4. Церебральних кальцифікатів

5. Менінгоенцефаліту

4. Одним з основних профілактичних заходів щодо ВІЛ-інфекції у новонароджених є:

1. Імунізація відразу після народження

2. Призначення профілактичної антиретровірусної терапії

3. Імуностимулююча терапія в період новонародженості

4. Призначення внутрішньовенного імуноглобуліну новонародженим

5. Стимуляція пологів у ВІЛ-інфікованої вагітної

5. Назвіть основний шлях передачі герпетичної інфекції від матері до дитини

1. Трансплацентарний

2. З молоком

3. Повітряно-краплинний

4. Контамінаційний

5. Побутовий

6. Для якої з перелічених перинатальних (внутрішньоутробних) інфекцій плода і новонародженого не існує ефективної профілактики

1. Цитомегаловірусна інфекція

2. ВІЛ-інфекція

3. Сифіліс

4. Краснуха

5. Герпетична інфекція

7. До ознак (ускладнень) природженої цитомегаловірусної інфекції відносять:

1. Мікроцефалію

2. Глухоту

3. Хоріоретиніт

4. Ураження залоз внутрішньої секреції

5. Все перераховане

8. Терапія вибору при лікуванні природженого сифілісу:

1. Пеніцилін 100 000 Од/кг 14 днів

2. Пеніцилін 50 000 Од/кг 21 день

3. Цефтріаксон 50 мг/кг 14 днів

4. Ампіокс 100 мг/кг 21 день

5. Ампіокс 200 мг/кг 21 день

9. Для лікування токсоплазмозу застосовують:

1. Напівсинтетичні пеніциліни

2. Цефалоспорини 1-2 генерації

3. Піриметамін

4. Кларитроміцин

5. Дифлюкан

10. До чинників ризику внутрішньоутробних інфекцій відносять:

1. Обтяжений акушерський анамнез

2. Захворювання сечостатевої системи у матері

3. Передчасне відходження вод

4. Лихоманка в перший день життя

5. Все, вище перераховане