Пухирчатка новонароджених

Висококонтагіозне захворювання стафілококової етіології. Виникає на 3-8 дні життя.

На незміненій шкірі, частіше в ділянці голови, тулуба, живота, стегон (але ніколи на долонях і стопах) виникають мляві пухирці, спочатку з серозним, а пізніше – з гнійним вмістом.

Пухирці легко тріскають, утворюються ділянки ерозій, які швидко епітелізуються, залишаючи блідо-рожеві плями.

За умови доброякісного перебігу – загальний стан не порушується. За умови важкого (злоякісного) перебігу висипка буває рясною, пухирі зливаються між собою, залишаючи великі ерозивні поверхні. Стан дітей порушується, приєднуються ознаки інтоксикації, підвищується температура, може розвинутись стафілококовий сепсис.

Диференціальний діагноз – природжений сифіліс і бульозний дерматит (природжене захворювання шкіри неінфекційної етіології).

Лікування. Сувора контактна ізоляція. Міхурі слід обережно зняти, промити й обробити антисептичними розчинами. У випадку поширеного ураження шкіри треба накласти пов’язку з антисептиком. Антистафілококова антибактеріальна терапія внутрішньовенно. Адекватне харчування. Дитину слід якомога скоріше перевести з акушерського відділення у відділення патології новонароджених дитячої лікарні.

Ексфоліативний дерматит Ріттера

Розглядається як злоякісна форма пухирчатки новонароджених і відноситься до найважчих форм ураження шкіри. Інфекційний процес розвивається в дітей з природженим дефіцитом поліненасичених жирних кислот, жиророзчинних вітамінів і вітамінів групи В. Захворювання починається наприкінці першого – початку другого тижня життя і швидко набуває характеру септичного процесу. Гіперемія шкіри, великі мляві міхурі з мутним вмістом, які легко тріскають і знімаються, залишаючи великі ерозії. Позитивний симптом Нікольського. Дитина виглядає так, ніби має опіки III ступеня. Загальний стан дуже важкий, гіпертермія, токсикоз з ексикозом, гепато-лієнальний і геморагічний синдроми, анемія, лейкоцитоз, збільшена ШОЕ. Летальність 40-60 %.

Лікування. Показана гнотобіотична ізоляція, антибактеріальна терапія (місцева і системна), патогенетичні і симптоматичні заходи.

Стафілококовий синдром опеченої шкіри (ссош)

Захворювання спричинюють стафілококи II фагової групи, які продукують ексфоліатин. Клініка: інтенсивна генералізована еритема. Спочатку виникає на обличчі і швидко поширюється на інші ділянки шкіри. Набряки довкола очей, рота, носа. Міхурі, позитивний симптом Нікольського. Відшарування шкіри розпочинається з обличчя, руки (рукавички), ноги (шкарпетки). Явища токсикозу, неспокій. Знижений апетит, лихоманка, зневоднення. Можуть бути кон’юнктивіт, омфаліт.

Лікування. Як у випадку стафілококового сепсису, місцево – так само, як у дитини з дерматитом Ріттера.

Флегмона новонароджених

Некротична флегмона новонароджених – важке інфекційне захворювання шкіри і підшкірної клітковини у дітей перших тижнів життя, при якому поруч із запальним процесом розвивається некроз уражених тканин. Захворювання починається з появи ділянки гіперемії та інфільтрації шкіри і клітковини, яка відрізняється дуже високою щільністю, - шкіру неможливо зібрати у складки. Площа цієї ділянки швидко збільшується у розмірах, стає болючою при пальпації. Локалізація може бути будь-якою, окрім долонь і підошов. Стан дитини швидко погіршується – з’являються неспокій, особливо під час сповивання, відмова від їжі, зригування, підвищення температури тіла, інші ознаки інтоксикації. До кінця другої доби в ділянці початкової локалізації процесу шкіра стає блідоціанотичною, з’являється мармуровий рисунок – розвивається некроз з відшаруванням шкіри і клітковини від глибших тканин, утворюються глибокі гнійно-некротичні поверхні. На 3-му тижні хвороби починається період репарації, якщо дитина не помирає від сепсису або ураження життєвих органів.

Лікування. Дитину потрібно у терміновому порядку перевести до хірургічного стаціонару. Призначають внутрішньовенну антибактеріальну терапію, комбінуючи антистафілококові препарати й аміноглікозиди, свіжозаморожену плазму.