3. Міжпредмента інтеграція

Дисципліни	Знати	Уміти
Мікробіологія	Мікробіологічні особливості основних збудників неонатальних інфекцій. Сучасні методи їх ідентифікації в організмі дитини.	Оцінити отримані результати мікробіологічних досліджень.
Нормальна і патологічна анатомія, фізіологія, біохімія, імунологія	Патогенетичні, морфологічні, біохімічні й імунологічні особливості розвитку інфекційного процесу	Оцінити лабораторні маркери інфекційного процесу
Фармакологія	Клінічна фармакологія антибіотиків, особливості застосування місцевих антисептичних засобів	Призначити медикаментозне лікування
Пропедевтика дитячих хвороб	Особливості імунної системи новонароджених	Інтерпретувати результати імунологічного обстеження
Акушерство	Акушерські інфекційні чинники ризику для новонародженого; особливості перебігу інфекційного процесу в організмі вагітної жінки й інфекційні ускладнення вагітності; ризик для новонародженого	Діагностувати відповідні проблеми і визначати правильну акушерську тактику

4. Матеріали доаудиторної самостійної роботи

1. Загальна характеристика інфекцій у новонароджених

Етіологія

Основне місце серед усіх збудників посідає стафілокок (до 80-х років – золотистий, зараз – епідермальний).

Стафілокок – убіквітарний мікроорганізм, який легко змінює свої властивості і має здатність швидко виробляти резистентність до антибіотиків.

Різнобічність впливу стафілококів на організм пов’язана з великою кількістю біологічно активних речовин (БАР), які вони продукують:

• ферменти: коагулаза, гіалуронідаза, фібринолізин, лецитиназа, пеніциліназа;

• токсини: летальний, гемолізин, ентеротоксин, некротоксин, лейкоцидин.

Для стафілококових інфекцій типовим є бурхливий розвиток місцевої запальної відповіді, схильність до поширення і метастазування, переважання деструктивних процесів.

Окрім стафілококів, з грам-позитивних мікробів збудниками локалізованих інфекцій можуть бути стрептококи групи В, гемофільна паличка, лістерії.

Починаючи з 80-х рр ХХ століття. спостерігається зміна збудників бактеріальних інфекцій новонароджених – збільшується питома вага грам-від’ємної мікрофлори (з 20-25 % до 49-60 %, ешерихії, клебсієли, цитробактер, ентеробактер, протей, серації, псевдомонас, сальмонели тощо).

Характеристика токсинів грам-від’ємних бактерій

• стимулюють продукцію калікреїнів і кінінів (лейкоцити), гістаміну (макрофаги), фактору некрозу пухлин (макрофаги), блокують дію адреналіну і норадреналіну на кровоносні судини, сприяючи розвитку шоку;

• ушкоджують ендотелій судин, порушують функцію тромбоцитів, спричинюють розвиток ДВЗ-синдрому.

Найважливіше значення має постнатальне інфікування дитини: медичний персонал, предмети догляду, інвазійні втручання, інфузійні розчини, суміші.

Вхідні ворота: шкіра, слизові оболонки, пупкова ранка, судини.

Патогенез

1. Плід перебуває у відносно стерильному середовищі; народжується (вагінальні пологи) колонізованим материнською мікрофлорою.

2. Колонізація: умовно патогенна, патогенна/госпітальна мікрофлора.

3. Порушення процесів трансформації внаслідок дії перинатальних чинників ризику, незрілості систем неспецифічного захисту й імунної, неможливість природного вигодовування, супутня патологія, антибактеріальна й інтенсивна терапія.

4. Інфікування, включаючи умовно патогенну флору.

5. Локалізована, вогнищева (системна) інфекція.

6. Генералізована інфекція (сепсис) на тлі порушеної реактивності.