1.2.Функціональна залежність між інфляцією і безробіттям.

На рис. 2 видно, що збільшення сукупного попиту з AD₁до AD₂викличе зростання рівня цін з Р₁до Р₂, а реальний обсяг виробництво збільшиться з Q₁до Q₂.

А якщо сукупний попит збільшиться з AD₁до AD₃, то нова рівновага буде у точці, в якій рівень інфляції і обсяг реального національного виробництва будуть вищими (а рівень безробіття меншим).

Отже, виходячи з вищенаведених роздумів, можна зробити висновок, що чим вищий ступінь приросту сукупного попиту, тим вищою буде інфляція, яка виникає на цій основі, і тим більшим буде зростання реального продукту (і нижчим рівень безробіття).

Відомий економіст А.Філіпс зібрав статистичний матеріал, який підтверджував існування залежності між щорічним зростанням зарплати та відсотком безробіття. При безробітті на рівні 4,5 % від числа працездатних рівень зарплати залишається незмінним. При скороченні безробіття до 4% відбувається річне збільшення зарплати на 0,5%. На основі цих даних була побудована відома крива Філіпса (рис.3)

Зв’язок між безробіттям та рівнем зарплати, відображений на цьому графіку став базою для пояснення інфляції. У випадку зниження безробіття під тиском збільшення сукупного попиту відбувається зростання рівня зарплати. Це спричиняє зростання графічних витрат і в результаті зростання цін, тобто інфляцію:

AD →U→ W→ MC→ Р, де

U – рівень безробіття;

W – рівень зарплати;

MC – граничні витрати

Рис.3.Крива Філіпса

Традиційно крива Філіпса зображається в координатній площині, де по вертикалі відкладається рівень інфляції. Сама крива розглядається як набір альтернативних комбінацій інфляції і безробіття, а ще більш конкретно криву Філіпса можна визначити як криву, що відображає можливий компроміс між безробіттям та інфляцією: із збільшенням безробіття інфляція зменшується.

Розрахунки Філіпса викликали в кейнсіанців велике зацікавлення, вони побачили в них непросто емпіричне відношення, а важливий теоретичний аргумент на користь своїх поглядів на природу інфляційного процесу. Поява кривої Філіпса дала їм концептуальні орієнтири щодо вибору принципів економічної політики держави: з інфляцією можна боротися шляхом зниження сукупного попиту, тобто, своєрідною “платою” за зниження її темпів послужить ріст безробіття. Коли на протязі 50-х і 60-х рр.. зростання цін призводило до погіршення стану платіжного балансу, уряд Великобританії використовував подібну політику поперемінного стримування і стимулювання (stop-go-policy) економічної активності. Для стримування інфляції витрат існував інший метод: уряд накладав обмеження на підвищення зарплати.

Для прихильників кейнсіанської школи крива Філіпса стала інструментом для аналізу економічної політики, відкрила перспективи для досягнення двох важливих цілей в економічній політиці: забезпечення високого рівня зайнятості і виробництва і збереження стабільного рівня цін.

2. Виникнення стагфляції в умовах шоків пропозиції (кейнсіанська інтерпретація)

Кейнсіанська модель на певний період часу дійсно забезпечувала пояснення механізму макроекономічного функціонування. Але, починаючи з 1970-х років одночасне зростання безробіття і рівня цін стало головною макроекономічною проблемою. Виникла стагфляція, тобто одночасне зростання інфляції і безробіття.

Виникнення стагфляції спричинили цінові шоки, або так звані збурення пропозиції.

На рис.4. ми розглянемо модель інфляції, яка зумовлена зростанням витрат.

Рис.4.Стагфляція і шоки пропозиції

Зменшення сукупної пропозиції викликає прямо пропорційну зміну рівня безробіття і рівня інфляції.

Які ж чинники підвищили витрати на одиницю продукції і викликали переміщення кривої сукупної пропозиції вліво? (див.схему 1).