3. Встановлення рівноваги попиту та пропозиції.

Ціну, що встановлюється на ринку під впливом взаємодії попиту та пропозиції називають ціною рівноваги, або рівноважною ціною. Точка перетину ринкових кривих попиту та пропозиції визначає рівноважну ціну (рис. 1.5) і рівноважний обсяг виробництва. У цій точці величина попиту Q_d дорівнює величині пропозиції Q_s. Рівноважний обсяг виробництва позначають через Q*, а ціну рівноваги – через Р*.

Проекція з точки перетину Е кривих попиту і пропозиції на горизонтальну вісь покаже кількість продукту, як споживачі бажають купити, а виробники – продати. Ця величина дорівнює ОQ*. Точка Q* – це точка рівноваги величин попиту і пропозиції, в якій Q_d = Q_s. І саме тут ринок перебуває у стані рівноваги між двома протилежними силами – попитом і пропозицією. Саме тут плани купівлі й продажу збігаються, а ціна не змінюється, перебуваючи на рівні Р*. Нема ані надлишку товару, ані його дефіциту. Тому нема тенденції ані до підвищення ціни, ані до зниження ціни.

Таким чином, рівноважна ціна – це ціна, за якої інтереси покупців і продавців збігаються: кількість продукту, яку хочуть придбати по­купці, саме дорівнює кількості продукту, яку хочуть продати продавці.

Ринкова рівноважна ціна фактично виконує роль своєрідного фільтра, який розподіляє обмежену пропозицію продукту між продавцями і покупцями.

Ринкова ціна допускає до участі в торгівлі не всіх покупців і продавців, а ли­ше тих продавців, які згодні продати свій продукт за рівноважною ціною, або нижчою за неї, і тих покупців, які можуть купити продукт за рівноважною ціною або вищою за неї. Всі інші, хто не погоджується з такими вимогами, виключаються ринком з процесу купівлі-продажу (для прикладу розгляньте наведені вище таблиці, що ілюструють формування ринкових кривих пропиту і пропозиції).

У конкурентній економіці ринкова ціна встановлюється на такому рівні, за кого ринок "очищається" від надлишку чи нестачі величини попиту й пропо­зиції. Розглянемо, як це відбувається.

Дефіцит товару (надлишок величини попиту) може спостерігатися за будь-якої ціни, нижчої від рівноважної (рис.1.6). Нехай за ціни P₁ величина попиту є більшою за величину пропозиції:

Q_d=OQ₂, Q_s=OQ₁, Q_d > Q_s .

Обсяг дефіциту товару (надлишок величини попиту або нестача величини пропозиції) за ціни P₁ становить Q₁Q₂. Запаси товару починають швидко зникати з полиць крамниць, зменшуються запаси товарів на складах. Даний товар стає дефіцитним. У цьому випадку покупці почнуть конкурувати між собою за дефіцитний товар. Якщо це гуртові покупці, то вони пропонуватимуть виробникам підвищені ціни, з метою таки отримати необхідну їм кількість товару. Виробники ж, зустрівши значний попит на свій товар і не маючи змоги виробляти його в достатній кількості, почнуть підвищувати ціну P₁P* і нарощувати обсяги виробництва. В умовах підвищеної ціни величина пропозиції зросте, а величина попиту змен­шиться і вони зрівноважаться в точці Q*, що визначить ціну Р*. Отже, без будь-якого втручання ззовні, а лише на основі збалансування попиту й пропозиції відбувся рух до рівноважної ціни.

Надлишок товару (надлишок величини пропозиції або нестача величини попиту) може спостерігатися за будь-якої ціни, вищої від рівноважної. Нехай за ціною P₂ величина пропозиції Q_s є більшою за величину попиту Q_d:

Q_s = OQ₂, Q_d = OQ₁, Q_s>Q_d.

Надлишок товару за ціни P₂ становить Q₁Q₂. В крамницях і на складах почнуть нагромаджуватимуться запаси даного товару. Кожен з виробників намагатиметься дещо знизити ціну, щоб збільшити свої продажі. На ринку відбуватиметься конкуренція між продавцями, які почнуть знижувати ціну від Р2—>Р*. Унаслідок цього величина пропозиції почне зменшуватися, а величина попиту — зростати. Так триватиме до того часу, аж поки вони не зрівноважаться в точці Q*, де Q_d=Q_s а ціна встановиться на рівні Р*. Отже, без будь-якого втручання ззовні відбувся рух до рівноважної ціни.

Надлишок величини попиту приводить до підвищення рівноважної ціни, а надлишок величини пропозиції — до її зниження. Весь ринковий механізм — це ніби аукціон, за якого ринок "очищається" від будь-яких надлишків і дефіцитів, і на основі їх рівноваги встановлює рівноважну ціну.

Всі інші чинники (наприклад, доходи споживачів або витрати виробництва) впливають на рівноважну ціну через зміну попиту і пропозиції. При розгляді таких ситуацій потрібно користуватися вищенаведеними чинниками попиту і пропозиції, чітко розмежовуючи, які чинники переміщують криву попиту, а які нецінові чинники переміщують криву пропозиції, а також не плутати поняття «попит» і «обсяг попиту» та «пропозиція» і «обсяг пропозиції». При цьому не варто забувати, що ми абстрагуємося від усієї решти чинників і беремо до уваги лише вплив зміни досліджуваного визначника на пропо­зицію чи на попит товару (залежно від того, чи це є ціновий чинник попиту чи ціновий чинник пропозиції).

Потрібно зауважити, що в різних часових періодах рівноважна ціна частіше змінюється під дією різних чинників.

Так, у корот­костроковому періоді кількість вироблених товарів більш-менш постійна (план випуску продукції підприємством, очікува­ний урожай зернових залежно від засіяних площ і т.д.). Отже, в корот­костроковому періоді на визначення ціни справлятимуть вплив переважно коливан­ня попиту, а не пропозиції.

У довгостроковому періоді простежується дещо протилежна ситуація. Адже з перебігом часу фермери та підприємці можуть переорієнтуватися, змінити свої виробничі потужності відповідно до вимог ринку. Тому в довгостроко­вому періоді пропозиція вагоміше впливатиме на формування ринкової ціни.