Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ТА ПРАВОСУДДЯ

«СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ»

для стаціонарної форми навчання

(2012-2013 учбовий рік)

ПЛАНИ

СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Луганськ 2012

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 1.

ТЕМА 1.3. Поняття, ознаки і система

судових та правоохоронних органів України.

Мета заняття: а) розглянути зміст предмета курсу „Судові та правоохоронні органи України”, а також розкрити поняття й ознаки правоохоронної діяльності держави, правоохоронних органів, визначити законодавчі джерела курсу; розглянути і засвоїти поняття й ознаки судової влади, правосуддя, визначити місце суду в системі державних органів влади, розмежувати поняття „судова влада”, „правосуддя”, „суд”, визначити судову систему.

б) формувати в курсантів і студентів уявлення про судову владу як специфічну галузь державної влади, що виховує громадян у дусі відданості батьківщині, точного і неухильного виконання Конституції та Законів України, дотримання дисципліни праці, чесного відношення до державного і громадського обов'язку, поваги до прав, честі і достоїнства громадян.

Опорні поняття: правоохоронна діяльність держави, правоохоронні органи, законодавчі джерела курсу, судова влада, правосуддя, ланка судової системи, судова інстанція.

План семінарського заняття

1. Предмет дисципліни „Судові та правоохоронні органи України”, його значення для вивчення інших юридичних дисциплін. Законодавчі джерела курсу.

2. Правоохоронна діяльність, правоохоронні органи: поняття та загальна характеристика.

3. Поняття, ознаки та повноваження судової влади.

4. Місце суду в системі державних органів влади.

Методичні рекомендації

Під час підготовки до першого навчального питання семінару необхідно засвоїти, що дисципліна „Судові та правоохоронні органи України” вивчає поняття й ознаки правоохоронної діяльності держави, правоохоронних органів, законодавчі джерела курсу.

Дисципліна „Судові та правоохоронні органи України” – це така дисципліна, у рамках якої вивчаються основи організації та найбільш істотні напрямки і завдання діяльності цих органів, їх взаємодія один з одним та іншими органами держави.

Законодавчі джерела курсу "Судові та правоохоронні органи України" - це законодавчі і нормативні акти, у яких містяться норми державного, адміністративного й інших галузей права, що регулюють побудову суду, прокуратури, адвокатури й інших правоохоронних органів і організацій.

Готуючись до другого питання семінару, курсанти повинні усвідомити, що правоохоронна діяльність – це така державна діяльність, що здійснюється з метою охорони права, спеціально уповноваженими органами, шляхом застосування юридичних заходів впливу в суворій відповідності до закону і при неухильному дотриманні встановленого ним порядку.

Правоохоронними органами прийнято називати функціонуючі в суспільстві та державі установи й організації, основним завданням діяльності яких є забезпечення законності, боротьби зі злочинністю й іншими правопорушеннями.

Під час підготовки до третього питання, необхідно знати, що мета ідеї поділу влади – гарантувати безпеку громадян від свавілля та зловживання владою, забезпечити політичну свободу. Політична свобода визначена Ш.Монтеск'є, як право робити все, що дозволено законом. Така свобода можлива тільки в тій державі, де всі відносини врегульовані законом. Розрізняючи три види влади: законодавчу, виконавчу і судову, Ш. Монтеск'є відзначав, що для запобігання державним зловживанням необхідний такий порядок, при якому різні гілки влади могли б стримувати одна одну.

Крім цього курсанти та студенти повинні засвоїти і дати визначення загальному поняттю влади, державної влади та судової влади, а також охарактеризувати основні ознаки останньої. Загальне визначення влади є досить широким. До нього нерідко включають, насамперед, здатність і можливість впливати на діяльність; поведінку людей за допомогою якихось засобів, наприклад, авторитету, вольового впливу, правових приписів, примусу.

Наприклад, В І. Даль писав, що влада – це „право, сила, воля над чимось, свобода дії та розпорядження, начальствування, управління”. На думку С. Ожегова, владою слід вважати „право та можливість розпоряджатися будь-ким або будь-чим, підкоряти своїй волі”. Іншими словами, владою не можна вважати будь-яку особу, орган, об’єднання, установу. Вони – діючі особи, але не влада.

Більш вузьким є поняття державної влади. Такого роду владою прийнято вважати можливість і здатність народу та (або) держави через свої органи впливати на поведінку людей і на процеси, що відбуваються в суспільстві, за допомогою переконання або примусу.

Ще вужче є поняття судової влади. Судова влада – це специфічна галузь державної влади, що здійснюється уповноваженими на це державними органами – судами та призначенням якої є вирішення правових конфліктів і здійснення судового контролю.

Суб'єктом її здійснення є не будь-який державний орган, а лише суд, що має властиві тільки йому можливості та повноваженнями впливу на поведінку людей, а через це - і на процеси, що відбуваються в суспільстві.

Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. Судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції (ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судовій владі властиві певні ознаки. Найважливішими з них є: винятковість, самостійність, повнота, підзаконність і незалежність. Курсанти і студенти повинні вміти розкрити суть кожної з ознак судової влади, а також знати, якими повноваженнями володіє судова влада.

Серед повноважень судової влади домінуючу роль грає правосуддя.

Правосуддя – це діяльність суду з розгляду та вирішенню в судових засіданнях цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних та інших справ, передбачених законом, у межах процесуальних норм, що встановлені законом, застосуванню до правопорушників заходів державного примусу з метою захисту прав та інтересів суспільного й державного ладу, всіх форм власності, особистості та прав громадян.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Особи, які привласнили функції суду, несуть відповідальність, установлену законом.

Народ бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних (ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Правосуддю властивий ряд специфічних ознак, що відрізняють його від інших напрямків державної діяльності. Курсантам і студентам необхідно назвати й охарактеризувати основні ознаки правосуддя.

Вони повинні знати відмінність суду від органів, що виконують законодавчі та виконавчі функції. Відмінності суду від органів, що виконують законодавчі та виконавчі функції, виражаються:

• у специфіці судових повноважень;

• у порядку формування судів;

• у незалежності судів;

• у встановленні особливих правил (процедур) для діяльності судів.

Готуючись до четвертого питання, студенти повинні вивчити положення глави 1, розділу II Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також знати, що система судів загальної юрисдикції - це сукупність судів України, об’єднаних між собою єдиними цілями, завданнями, принципами організації і діяльності та очолюваних Верховним Судом України.

Курсанти та студенти повинні твердо засвоїти, які суди складають систему судів загальної юрисдикції. Необхідно відзначити, що в судовій системі утворюються різні ланки, що представляють собою сукупність однотипних судів рівнозначних територіальних утворень.

Під ланкою судової системи варто розуміти сукупність однотипних судів, рівнозначних територіальних утворень або судів, порівняних між собою на підставі особливостей територіального устрою.

Під час розгляду питання про „судові інстанції” особи, що навчаються, повинні усвідомити, що під судовою інстанцією слід розуміти суд (або його структурний підрозділ), який виконує ту чи іншу судову функцію, пов’язану з вирішенням і розглядом судових справ та прийняттям рішень по суті або перевіркою законності та обґрунтованості рішення.

Курсанти та студенти повинні вміти розкрити суть кожної судової інстанції. Рівень своїх знань рекомендовано перевірити шляхом відповідей на питання для самоконтролю.