7 Критерії оцінювання знань студентів

Основою для визначення оцінки на екзамені є рівень засвоєння студентами матеріалу, передбаченого навчальною програмою відповідної дисципліни. При цьому викладач керується такими критеріями:

- оцінку “відмінно” заслуговує студент, який виявив усебічні, систематичні та глибокі знання навчально-програмного матеріалу, уміння вільно виконувати завдання, передбачені програмою, який засвоїв основну та знайомий з додатковою літературою, що рекомендована програмою. Як правило, оцінку “відмінно” ставлять студентам, які засвоїли взаємозв’язок основних понять дисципліни в їх значенні для отриманої професії, які виявили творчі здібності в розумінні та використанні навчально-програмного матеріалу;

- оцінку “добре” заслуговує студент, який виявив повне знання навчально-програмного матеріалу, успішно виконує передбачені програмою завдання, засвоїв основну літературу, рекомендовану в програмі. Як правило, оцінку “добре” виставляють студентам, які показали систематичні знання з навчальної дисципліни та здібність до їх самостійного поповнення й оновлення в процесі подальшого навчання та професійної діяльності;

- оцінку “задовільно” заслуговує студент, який виявив знання основного навчально-програмного матеріалу в обсязі, необхідному для подальшого навчання та професійної діяльності, який справляється з виконанням завдань, що передбачені програмою, а також знайомий з рекомендованою літературою. Оцінку “задовільно” ставлять студентам, які допустили помилки у відповіді на екзамені, але володіють необхідними знаннями для їх подолання під керівництвом викладача;

- оцінку “незадовільно” ставлять студенту, який виявив вади в знаннях основного навчально-програмного матеріалу та допустив принципові помилки у виконанні передбачених програмою завдань. Як правило, оцінку “незадовільно” ставлять студентам, які не можуть продовжувати навчання та приступити до професійної діяльності без додаткових занять з відповідної дисципліни.

Критерії оцінювання знань студентів розроблені на підставі “Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 2 червня 1993 р. за №161, а також “Тимчасового положення про атестацію студентів”, затвердженого вченою радою 19 листопада 1996 р. (протокол № 3).

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Александровский Ю. А. Пограничные психические расстройс-

тва. — М.: Медицина, 199. — 300 с.

2. Базисное руководство по психотерапии. Хайгл-Эверс. — СПб.,

2001.

3. Бауэр М. и др. Психиатрия психосоматика психотерапия. — М.:

АЛЕТЕЙА,1999.

4. Блейхер В. М. Клиническая патопсихология. — Ташкент: Медици-

на, 1976. — 428 с.

5. Блейхер В. М., Крук И. В. Толковый словарь психиатрических тер-

минов / Под ред. Бокова С. Н. — Воронеж: НПО “Модэк”, 1995. —

640 с.

6. Бурлачук Л. Ф. Исследование личности в клинической психоло-

гии. — К.: Вища шк., 1979. — 176 с.

7. Захаров А. И. Неврозы у детей и подростков. — Л., 1988.

8. Зейгарник Б. В. Патопсихология. — М., 2003.

9. Канарейкин К. Ф., Бахур В. Т. Эволюция психосоматической ме-

дицины // Клиническая медицина. — 1989. — Т. 67, № 12.

10. Каннабих Ю. В. История психиатрии. — М.: ИТР МГП ВОС,

1994. — 528 с.

11. Каплан Г. И., Сэдок Б. Дж. Клиническая психиатрия: В 2 т. — М.:

Медицина, 1992.

12. Карвасарский Б. Д. Медицинская психология. — Л., 1982.

13. Карвасарский Б. Д. Неврозы. — М.: Медицина, 1990. — 573 с.

14. Лурия А. Р. Внутренняя картина болезни и патогенные заболева-

ния. Изд. — М., 1977.

15. Менделевич В. Д. Клиническая и медицинская психология. — М.,

2002.

16. Морозов Г. В. Руководство по психиатрии. Т. 2. — М., Медицина,

1988.

17. Психосоматическое развитие и норма реакции / Под ред.

Г. К. Ушакова. — М., 1975.

18. Семичов С. Б. Предболезненные психические расстройства. — Л.,

1987.

19. Тополянский В. Д., Струковская М. В. Психосоматические рас-

стройства. — М., 1986.

20. Ушаков Г. К. Пограничные нервно-психические расстройства. —

М., 1987.

21. Фуллер Торри Э. Шизофрения: книга в помощь врачам, пациентам

и членам их семей. — СПб., 1996.

22. Хорни К. Невротическая личность нашего времени // К. Хорни.

Невротическая личность нашего времени. Самоанализ. — М.:

Прогресс-Универс, 1993. — 80 с.

2. Шольц Ф. Ненормальности детских характеров. — М., 1983.

2. Якубик А. Истерия. — М., 1982.

Додаткова

25. Блейхер В. М. Экспериментально-психологическое исследование

психически больных. — Ташкент, 1971.

26. Бурлачук Л. Ф. Исследование личности в клинической психоло-

гии. — Киев, 1979.

27. Васильченко Г. С. Общая сексопатология. Руководство для вра-

чей. — М., 1977.

28. Захаров А. И. Опыт групповой психотерапии при неврозах де-

тского и подросткового возраста. — Л., 1986.

29. Исаев Д. Н. Психическое недоразвитие у детей. — Л., 1982.

30. Исаев Д. Н. Психосоматические и соматопсихические расстройс-

тва детей. — Л., 1990.

31. Леонгард К. Акцентуированные личности. — Киев, 1989.

32. Лэнг Р. Д. Расколотое “Я”. — СПб, 1995.

33. Любан-Плоцца Б., Пельдингер В. Психосоматичний хворий на

прийомі у лікаря. — Київ: “АДЕФ-Україна”. — 1997.

34. Мак-Вильямс. Психоаналитическая диагностика. — М.: Класс,

1998.

35 Патохарактерологические исследования у подростков / Под ред.

А. Е. Личко, Н. Я. Иванова. — Л., 1981.

36. Психология. Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Яро-

шевского. — М., 1990.

37. Рубинштейн С. Я. Экспериментальные методики патопсихоло-

гии. — М., 1972.

38. Селье Г. На уровне целостного организма. — М.: Наука, 1972. —

12 с.

39. Семке В. Я. Истерические состояния. — М., 1988.

40. Собчик Л. Н. Методы психологической диагностики: В -х выпус-

ках. — М., 1990.

41. Эберлейн Г. Страхи здоровых детей. — М., 1981.

42. Эйдемиллер Э. Г., Юстицкий В. В. Семейная психотерапия. — Л.:

Медицина, 1990. — 192 с.

43. Ясперс К. Общая психопатология. — М.: Практика. — 1997.