Лекція 1 Вступна лекція

1. Загальні дані про станції та вузли і їх народногосподарське значення

2. Короткий історичний огляд розвитку станцій і вузлів

3. Формування і розвиток науки про залізничні станції та вузли

1. Загальні дані про станції та вузли і їх народногосподарське значення

Станції і вузли - це комплекс пристроїв усіх підрозділів залізничного транспорту, призначених для прийому, відправлення, пропуску поїздів різних категорій; виконання вантажних операцій, обслуговування під’їзних колій, виконання пасажирських операцій, розформування-формування поїздів, ремонту рухомого складу, екіпірування локомотивів. Залізничні станції і вузли у перевізному процесі займають провідне місце: здійснення контакту залізничного транспорту з населеними пунктами, підприємствами; здійснення взаємодії різноманітних видів транспорту; виконання основних операцій перевізного процесу. Вузли і крупні станції є стиковими пунктами залізниць з іншими видами транспорту у єдиній транспортній системі країни.

1.2 Короткий історичний огляд розвитку станцій і вузлів

У 1837 р. у Росії була побудована одноколійна залізниця Петербург - Царське Село довжиною 27 км, із чим пов'язана поява перших п'ятьох залізничних станцій. Пізніше у 1851 році було закінчене будівництво залізниці Петербург - Москва з 34 станціями довжиною більш 600 км. На головних станціях Петербург і Москва було невелике число колій для обслуговування пасажирського руху, а для вантажних дворів бронювалася значна площа. Після спорудження цієї магістралі була побудована залізниця Петербург – Варшава і почалось будівництво інших ліній від Москви до інших міст з улаштуванням багатьох станцій.

Станції, які будувалися у XIXст., розраховувались на незначні розміри руху і відповідали рівню техніки того часу. Схеми їх були недосконалі. Деякі проміжні станції на двоколійних лініях мали тупикові приймально-відправні колії, на які осаджувались вантажні поїзди для обгону їх пасажирськими. Застосування таких схем пояснювалось боязкістю застосовувати протишерсні стрілочні переводи. У перші роки будівництва залізниць корисна довжина приймально-відправних колій на різних залізницях була різною – від 220 до 320 м. Із збільшенням потужності локомотивів і вагових норм поїздів довжина зростала, і на початок XX століття складала 480-640 м.

Безпланове будівництво залізниць у минулому наклало свій відбиток на розвиток станцій та вузлів. Станції будувались без урахування їх розвитку у майбутньому. Конкуренція приватних залізничних компаній викликала у багатьох випадках спорудження у одному вузлі декількох станцій різних залізниць. Так з’являлись лишні парки, станції, тягові господарства, складні і невдалі з’єднання між станціями.

У період 1900-1914 рр. розпочались значні роботи по розвитку станцій і вузлів у зв’язку зі збільшенням перевезень, примиканням нових ліній і спорудженням сортувальних станцій. Першими гірковими станціями були Ртищево (1899 р.) і Кочетівка (1901 р.). у 1908-1910 рр. були побудовані сортувальні станції Московського, Ленінградського та інших вузлів. До 1917 р. на мережі залізниць було 10 гіркових сортувальних станцій з немеханізованими гірками. У 1934 році механізацією гірки на станції Красний Лиман був покладений початок робіт по реконструкції сортувальних станцій з механізацією гірок. До 1940 р. було механізовано 39 гірок.

У роки Вітчизняної війни у зв’язку з гострою необхідністю і післявоєнного періоду було побудовано багато нових і відбудовано старих залізничних ліній. Роки після відновлювання і до кінця 80х – початку 90х характерні перебудовою багатьох станцій і вузлів для посилення їх пропускної і переробної спроможності у зв’язку з різким зростанням обсягів перевезень. Багато уваги приділялось удосконаленню техніки і технології перевізного процесу.

1.3 Формування і розвиток науки про залізничні станції та вузли

Наука про залізничні станції та вузли як галузь транспортних наук сформувалася в 20-30-і роки. Перші праці у цій галузі належать видатним будівникам магістралі Петербург – Москва П. П. Мельникову і Д. І. Журавському. У 1882 році у Петербурзькому інституті інженерів шляхів сполучення створюється кафедра залізниць, яка об’єднує дисципліни: вишукування залізниць, залізнична колія, станції, експлуатація залізниць і сигналізація. До найбільш важливих робіт по станціям, які були видані наприкінці минулого сторіччя, можна віднести праці А.Ф. Галицинського і С.Д. Карейши. На початку XXсторіччя були видані праці вчених А.Н. Фролова, А.В. Верховського, Б.Д. Воскресенського, В.Н. Образцова та ін. Особливістю праць того часу є переплетення у них питань експлуатації залізниць з питаннями розвитку станцій та вузлів, унаслідок чого цими працями одночасно створювались основи розділів науки про експлуатацію залізниць. У 20- х роках у Москві, Ленінграді та інших крупних вузлах у інститутах інженерів шляхів сполучення були створені кафедри “Станції і вузли”. Основу науки про станції і вузли склали праці акад. В.Н. Образцова і професорів С.Д. Карейши, Є.А. Гибшмана, С.В. Земблінова, С.Г. Писарєва, В.Д. Никитіна, П.В. Бартенєва та ін.

На даному етапі розвитку науки створені методи комплексного проектування залізничних і транспортних вузлів, раціональні схеми станцій, теорія проектування сортувальних гірок. Предмет включає принципи побудови і раціональні конструкції залізничних станцій і їхніх окремих елементів, питання колійного розвитку й експлуатації станцій, організації руху. Таким чином, наука про станції та вузли є комплексною і тісно пов'язана з іншими транспортними науками.