- •Військова топографія
- •2. Основні умовні позначення, які застосовуються в бойовтих документах......... 75 передмова
- •Розділ 1 місцевість як елемент бойової обстановки
- •1.1. Місцевість та її елементи
- •1.2. Тактичні властивості місцевості
- •1.3. Основні види (різновиди) місцевості та їх тактичні властивості
- •1.4. Способи вивчення місцевості
- •1.5. Загальні поняття про топогеодезичне забезпечення бою
- •Контрольні запитання
- •2.1. Способи орієнтування на місцевості
- •2.2. Визначення сторін горизонту і напрямків на місцевості
- •За компасом
- •За годинником та Сонцем
- •За Полярною зіркою
- •2.3. Вимірювання кутів і відстані на місцевості Вимірювання кутів
- •Вимірювання кутів за допомогою бінокля та приладів спостереження і прицілювання
- •Вимірювання кутів за допомогою компаса
- •Вимірювання кутів за допомогою лінійки
- •Вимірювання кутів за допомогою підручних матеріалів
- •Вимірювання віддалі по спідометру машини
- •Визначення відстані за лінійними розмірами предметів
- •Визначення віддалі за часом і швидкістю руху
- •Визначення віддалі за відношенням швидкості звуку до світла
- •Визначення віддалі на слух
- •Визначення віддалі за демаскуючими ознаками
- •Обхід перешкод
- •За виміряною відстанню:
- •Складання схеми і таблиці руху за азимутами
- •2.7. Орієнтування на місцевості за картою в русі
- •Визначення довжини маршруту і розбивка його на окремі ділянки
- •Розділ 3 топографічні карти
- •3.1. Призначення і коротка характеристика топографічних карт
- •Призначення топографічної карти
- •Класифікація і характеристика топографічних карт
- •3.2. Масштаби топографічних карт. Визначення відстані по карті
- •3.3. Зображення місцевих предметів і рельєфу на топографічних картах
- •Види горизонталей
- •1. Гора
- •Визначення по карті крутості схилу
- •3.4. Визначення прямокутних і географічних координат місцевих предметів по карті
- •Визначення географічних координат
- •1 Хв. Довготи
- •10 С довготи
- •Визначення прямокутних координат
- •Використання кілометрової сітки для визначення прямокутних координат точок
- •Приблизне визначення місцезнаходження точки на карті
- •Повні координати точки
- •3.5. Розграфлення і номенклатура топографічних карт
- •3.6. Визначення по карті умов спостереження, маскування і захисних якостей місцевості
- •3.7. Правила нанесення на карту орієнтирів та інших об'єктів
- •Контрольні запитання
- •Розділ 4 ведення робочої карти
- •Підготовка карти до роботи
- •Складання карти
- •Основні положення ведення робочої карти
- •4.3. Умовні знаки і скорочені позначення. Написи на картах
- •4.4. Нанесення обстановки на карту
- •Робоча карта начальника автомобільноїслужби 10мБр
- •4.5. Нанесення на карту об'єктів за їх прямокутними та географічними координатами
- •Додатки
- •1. Картографічні умовні знаки
- •2. Основні умовні позначення, які застосовуються в бойових документах Пункти управління та засоби зв'язку
Визначення віддалі за демаскуючими ознаками
Вогонь від цигарки видно до 500 м.
Світло кишенькового ліхтаря – до 1,5-2 км.
Спалахи пострілу із стрілецької зброї – до1,5-2 км,
Світло фар автомобіля і танка – до 4-8 км.
2.4. РУХ ЗА АЗИМУТОМ. ОСОБЛИВОСТІ ОРІЄНТУВАННЯ НА МІСЦЕВОСТІ БЕЗ КАРТИ
Цей спосіб руху широко використовують на місцевості, бідній на орієнтири, вночі і при обмеженій видимості. Його суть полягає у витри-манні під час руху заданого магнітним азимутом напрямку на місцевості і відстані в цьому напрямку. Напрямок витримують за допомогою компаса, а відстань вимірюють кроками або по спідометру машини.
0º
Пн
270º
Зх
Сх
90º
Пд
180º
Рис.
27.
Визначення
магнітного азимуту
Для руху за азимутом необхідно спочатку по карті визначити вихідні дані: магнітні азимути напрямків руху між точками повороту на маршруті та відстані між ними, які оформляють у вигляді схеми (рис. 29)або виписують у таблицю (табл. 1).
Магнітний азимут – це кут, відрахований від північного напряму магнітного меридіану (магнітної стрілки зорієнтованого компаса) за ходом годинникової стрілки до напрямку на будь-який предмет на місцевості. Він має значення від 0° до 360°.
Щоб визначити магнітний азимутна місцевий предмет за допомогою компаса, треба стати обличчям до цього предмету і зорієнтувати компас, потім, утримуючи компас в орієнтованому положенні, встановити візир пік, щоб візирна риска – проріз – мушка збігалися з напрямом на місцевий предмет. У цьому положенні позначка на лімбі проти вказівника біля мушки – це величина прямого азимута на місцевий предмет (рис. 27).
150º50
Пн
Пд
Рис.27.
Визначення
магнітного азимуту
На даному малюнку магнітний азимутна поодиноке дерево буде 330". Для визначення зворотнього напрямку руху використовують зворотній азимут, який відрізняється відзначення прямого азимуту на 180°. Потрібно додавати або віднімати 180° від прямого азимуту. На рис. 28 зворотній азимут від окремого дерева на точку стояння буде 150°.
Для визначення напрямку на місцевості за заданим магнітним азимутом (рис.29), необхідно встановити на шкалі компасу навпроти мушки відлік, який дорівнює значенню заданого магнітного азимуту. Потім, відпустивши фіксатор магнітної стрілки, повернути компас у горизонтальній площині так, щоб північний кінець стрілки встановився навпроти нульової поділки шкали.
Не змінюючи положення компасу, намітити на місцевості по лінії візування через цілик і мушку який-небудь віддалений орієнтир. Напрям на орієнтир і буде напрямом, відповідним заданому азимуту.
Для витримування напрямку руху використовують проміжні орієнтири. Під час руху за азимутом потрібно знати магнітні азимути з кожного пункту на маршруті руху та відстані між пунктами руху "в парах кроків" (у чоловіка середнього зросту два кроки приблизно дорівнюють 1,5 м). При переході від одного пункту до іншого дотримуються напряму на орієнтири, а відстань підраховують "у парах кроків". На початкових 1 пунктах повороту за визначеним азимутом за допомогою компасу знаходять напрям руху.
В цьому напрямі вибирають і запам'ятовують або більш віддалений орієнтир (допоміжний), або розміщений ближче до пункту повороту на маршруті руху (проміжний) орієнтир. Якщо з проміжного орієнтиру не видно пункту повороту, то визначають наступний орієнтир. Уночі як проміжні (або допоміжні) орієнтири використовують силуети місцевих предметів, вогні, яскраві зірки. Якщо такої можливості немає, то компас із вільно опушеною стрілкою весь час тримають перед собою в орієнтованому положенні, а за напрям руху вважають пряму, що проходить через проріз мушки.