- •Військова топографія
- •2. Основні умовні позначення, які застосовуються в бойовтих документах......... 75 передмова
- •Розділ 1 місцевість як елемент бойової обстановки
- •1.1. Місцевість та її елементи
- •1.2. Тактичні властивості місцевості
- •1.3. Основні види (різновиди) місцевості та їх тактичні властивості
- •1.4. Способи вивчення місцевості
- •1.5. Загальні поняття про топогеодезичне забезпечення бою
- •Контрольні запитання
- •2.1. Способи орієнтування на місцевості
- •2.2. Визначення сторін горизонту і напрямків на місцевості
- •За компасом
- •За годинником та Сонцем
- •За Полярною зіркою
- •2.3. Вимірювання кутів і відстані на місцевості Вимірювання кутів
- •Вимірювання кутів за допомогою бінокля та приладів спостереження і прицілювання
- •Вимірювання кутів за допомогою компаса
- •Вимірювання кутів за допомогою лінійки
- •Вимірювання кутів за допомогою підручних матеріалів
- •Вимірювання віддалі по спідометру машини
- •Визначення відстані за лінійними розмірами предметів
- •Визначення віддалі за часом і швидкістю руху
- •Визначення віддалі за відношенням швидкості звуку до світла
- •Визначення віддалі на слух
- •Визначення віддалі за демаскуючими ознаками
- •Обхід перешкод
- •За виміряною відстанню:
- •Складання схеми і таблиці руху за азимутами
- •2.7. Орієнтування на місцевості за картою в русі
- •Визначення довжини маршруту і розбивка його на окремі ділянки
- •Розділ 3 топографічні карти
- •3.1. Призначення і коротка характеристика топографічних карт
- •Призначення топографічної карти
- •Класифікація і характеристика топографічних карт
- •3.2. Масштаби топографічних карт. Визначення відстані по карті
- •3.3. Зображення місцевих предметів і рельєфу на топографічних картах
- •Види горизонталей
- •1. Гора
- •Визначення по карті крутості схилу
- •3.4. Визначення прямокутних і географічних координат місцевих предметів по карті
- •Визначення географічних координат
- •1 Хв. Довготи
- •10 С довготи
- •Визначення прямокутних координат
- •Використання кілометрової сітки для визначення прямокутних координат точок
- •Приблизне визначення місцезнаходження точки на карті
- •Повні координати точки
- •3.5. Розграфлення і номенклатура топографічних карт
- •3.6. Визначення по карті умов спостереження, маскування і захисних якостей місцевості
- •3.7. Правила нанесення на карту орієнтирів та інших об'єктів
- •Контрольні запитання
- •Розділ 4 ведення робочої карти
- •Підготовка карти до роботи
- •Складання карти
- •Основні положення ведення робочої карти
- •4.3. Умовні знаки і скорочені позначення. Написи на картах
- •4.4. Нанесення обстановки на карту
- •Робоча карта начальника автомобільноїслужби 10мБр
- •4.5. Нанесення на карту об'єктів за їх прямокутними та географічними координатами
- •Додатки
- •1. Картографічні умовні знаки
- •2. Основні умовні позначення, які застосовуються в бойових документах Пункти управління та засоби зв'язку
4.4. Нанесення обстановки на карту
Після підготовки карти до роботи можна наносити на неї обстановку.
Та обстановка, яка наноситься на карту до прийняття рішення командиром, називається вихідною.
Її можна переносити з карти старшого начальника, з письмового бойового наказу або розпорядження, з голосу офіцера зв'язку тощо.
Дані про розміщення і дії своїх військ наносяться на карту з деталізацією на два ступені нижче, тобто начальник медичної служби полку наносить – до роти.
Розглянемо на прикладах теоретично, а потім у ході занять і практично засвоїмо правила нанесення обстановки на карту.
Н
Ніколи не треба забувати про збереження топографічної основи карти і зловживати тактичними знаками (рис. 48).
При нанесенні лінії оборони на карту необхідно олівець легко повертати. Штрихи наносяться перпендикулярно до лінії оборони.
Величина кроку між штрихами повинна бути приблизно 2 мм, висота – 1 мм і товщина – 0,5 мм.
Лінії траншеї проводять залежно від зайнятого підрозділами положення, пристосовуючись до умов рельєфу, місцевості (рис. 50). Вони не повинні затемнювати або закривати топографічну основу карти.
Лінію потрібно проводити одним рухом руки, не відриваючи олівець від карти (рис. 51).
Фактичні дії військ і їх розміщення наносяться на карту суцільною лінією (рис. 52).
Для швидкого знаходження місцевих предметів треба дотримуватися такого правила: рубежі для своїх військ вказуються двома точками з перерахуванням нанесених пунктів та інших місцевих предметів справа наліво, а райони оборони, зосередження (розміщення) – трьома-чотирма точками проти ходу годинникової стрілки. Смуга (ділянка) оборони позначається не менше, ніж чотирма точками так, як і район (рис. 53).
У такому ж напрямі проводиться лінія рубежу, району або смуги.
Умовні знаки підрозділів, які здійснюють марш, потрібно наносити не на дорогах або колонних шляхах, а поряд з ними, із південного, або східного боку на відстані 2-3 мм від дороги.
Таке положення колони відносно дороги обумовлено тим, що при підтушовуванні умовного знака колони значно погіршиться читання знаку і нечітко визначатиметься топографічна основа карти. Назви елементів похідного порядку пишуться над колоною, а склад її–під нею (рис. 54).
Колони артилерійських, мінометних, зенітних підрозділів і підрозділів ПТКР позначаються відповідним знаком для будь-якої колони (лінією) з необхідною кількістю поперечних рисок і з необхідними написами (рис. 55 А).
Розмежувальні лінії наносяться від тилу до фронту, в наступі й на марші – на глибину бойового завдання, а в обороні – на дальність найдійовішого вогню підтримуючих або штатних вогневих засобів.
Довжина пунктирної лінії при позначенні нею меж батальйонів повинна дорівнювати 5 мм, розрив між лініями – 2-3 мм. У полковій розмежувальній лінії штрихами наносяться лінії довжиною 10мм, розрив між ними – 5мм.
Дужка наноситься біля місцевого предмета таким чином, щоб не її окружність, а уявна лінія, яку можна провести через її кінці, включала або виключала даний місцевий предмет. Радіус дужки – 3-4 мм, а у великих міст, лісових масивів – 6мм (рис. 55,56).
При позначенні розмежувальних ліній у наступі й обороні пункти перелічують від тилу до фронту, а при виході із бою і відході від фронту – в бік відходу.
Спочатку вказується розмежувальна лінія праворуч, потім ліворуч. Коли частина місцевих предметів, по яким наносять розмежувальні лінії, не входять у смугу дій, то в усній постановці завдань перед такими пунктами вказується "виключно", а в письмових бойових документах скорочено пишеться "викл".
Наприклад, при постановці завдання 1 мб ліва розмежувальна лінія для нього може бути вказана так (рис. 57А): Ольгино, (викл.) відм. 32,7, Мирово. У даному прикладі відм. 32,7 не входить у смугу дій 1 мб.
Отже, прийнято вважати, що для підрозділу, якому ставиться завдання, або для підрозділу, командир якого оголошує бойовий наказ, пункти місцевості, вказані без обмови, входять у смугу дій, а з обмовою "виключно" – не входять.
Райони і рубежі, зайняті противником, вказуються за ходом годинникової стрілки справа наліво, при цьому в думці треба поставити себе обличчям до противника (рис. 57Б).
При постановці завдання або прийнятті рішення щодо знешкодження противника в конкретному районі, послідовність переліку пунктів повинна відповідати порядку вказівки їх відповідно до району оборони або розміщення противника (рис. 58).
Бойові завдання механізованих і танкових підрозділів і підрозділів аеромобільних війську наступі наносяться на карту пунктирною лінією із стрілкою.
Довжина пунктиру для позначення роти – 4 мм з відстанню між пунктирами до 2 мм, а для позначення батальйону і частини – вона така ж, як і для розмежувальної лінії.
Стрілка показує характер і напрям дій підрозділу, її довжина повинна забезпечити чітке нанесення знака підрозділу. Тому на стрілці перед її вістрям обов'язково проставляються поперечні риски: одна взвод, дві-рота, три – батальйон, без риски – полк (рис. 59).
За ходом бою при нанесенні на карту декількох положень військ до різного часу умовні знаки можна відтінити пунктирними лініями і точками, а також підтушовувати їх олівцями різного кольору.
Підтушовування треба виконувати так, щоб вона не затемнювала умовних знаків і топографічної основи карти, лягала з невеликим просвітом (0,5 мм), обов'язково зсередини, а не із зовнішнього боку лінії, яка позначає межі району (рис. 60).
Обстановка на один і той самий час як за свої війська, так і за війська противника відтіняється однаковими знаками або підтушовується олівцем одного кольору (рис. 61).
Робоча карта кожної посадової особи повинна мати відповідне оформлення: службовий заголовок, вказівки щодо початку і закінчення ведення карти, підпис посадової особи.
Наприклад: