За виміряною відстанню:

На карті проводять лінію створу. Потім визначають відстань до найближчого орієн­тира, який знаходиться на лінії створу, і відкладають цю відстань на накресленій пря­мій (від орієнтира на себе). Отримана на прямій точка і буде точкою стояння.

Засічкою точку стояння визначають при умові ретельного огляду місцевості й наявно­сті на ній місцевих предметів і форм рельєфу, які мо­жуть служити надійними орієнти­рами.

Засічку за двома-трьома орієнтирами (рис. 37) використовують тоді, коли своє місце­знаходження на карті не визначено.

Карту орієнтують за компасом і розпізнають на місцевості два-три орієнтири, які зо­бражені на карті. Потім, як і в попередньому випадку, візирують почергово на вибрані орієнтири і накреслюють по лінійці на­прямки від орієнтирів на себе. Усі ці напрямки повинні перетнутися в одній точці, яка буде точкою стояння.

Така засічка називається зворотною.

2.6. ПІДГОТОВКА ЗА КАРТОЮ ВІДОМОСТЕЙ ДЛЯ РУХУ ЗА АЗИМУТОМ

Підготовка виконується на великомасштабній топографічній карті і включає:

– вивчення місцевості;

– вибір маршруту й орієнтирів на його ділянках;

– визначення магнітних азимутів напрямків і відстаней між виб­раними орієнтирами;

– оформлення даних на карті або складання схеми (таблиці) руху.

При вивченні місцевості в напрямі руху оцінюють, головним чи­ном, її прохідність, маскувальні та захисні якості, визначають важко-прохідні та непрохідні ділянки і шляхи їх обходу.

Вибір маршруту і орієнтирів. Головне – це вибрати маршрут, який забезпечить шви­дкий і прихований від противника вихід до призначеного пункту (об'єкту). Маршрут вибирають з таким розрахунком, щоб він був з мінімальним числом поворотів, але і відстань між орієнтирами не повинна перевищувати 1 -2 км (в пішому порядку), а при русі на машинах – 6-10 км.

При русі в нічний час орієнтирів по маршруту намічають більше. Точки поворотів ма­ршруту намічають біля орієнтирів, які можна легко розпізнати на місцевості (перехре­стя доріг, мости, геодезичні знаки).

Щоб забезпечити прихований вихід до вказаного пункту, марш­рут намічають через луговини, масиви з рослинністю та інші об'єкти, які забезпечують маскування руху. Не можна рухатись по відкритій місце­вості, а також по гребенях висот. Орієнтовний варіант вибору маршруту показаний на рисунку 38.

В

Неправильно

Рис. 38. Вибір маршруту для руху за азимутами

ибрані орієнтири обводять кружечками, з'єднують прямими лінія­ми і нумерують їх за ходом руху.

Визначення магнітних азимутів напрямків між вибраними орієнти­рами. Спочатку визначають дирекційні кути всіх ділянок маршруту. Потім їх переводять в магнітні азимути з урахуванням поправки напряму для даного аркуша карти. Поправка вине­сена на південну частину аркуша карти, де є запис в лівому куті "Поправка в дирек­ційний кут при переході до магнітного азимута... (може бути плюс чи мінус і конк­ретно поправ­ка в тисячних)".

Дирекційний кут – кут між північним напрямком вертикальної лінії координатної сітки карти і напрямом на місцевий предмет (орієн­тир), відрахований за ходом годин­никової стрілки. Він може мати зна­чення від 0° до 360°.

Дирекційні кути вимірюють транспортиром у такій послідовності:

– необхідно з усіх орієнтирів на маршруті продовжити лінії простим олівцем так, щоб ці прямі були більші радіуса транспортира і пере­тинали будь-яку вертикальну лінію координатної сітки;

– суміщають центр транспортира з точкою перетину, як пока­зано на (рис. 39), і від­раховують по транспортиру значення дирекційного кута.

Рис. 39. Вимір дирекційних кутів за картою транспортиром

У нашому прикладі дирекційний кут з точки А (окремий камінь) на точку В (окреме дерево) дорівнює 60°, а дирекційний кут з точки А на точку С (геодезичний пункт) – 302°.

Перехід від виміряних на карті дирекційних кутів до магнітних азимутів виконується за формулою:

Ам = а - /±ПН/

де: Ам - азимут магнітний;

а – дирекційний кут;

ПН – поправка напряму.

Вимірювання відстані між орієнтирами на маршруті.

Відстань вимірюється за допомогою циркуля - вимірювача і лінійно­го масштабу. По­тім отриману відстань у метрах переводять у пари кроків. Необхідно відстань у метрах поділити на – 1,5. При вимірах відстані треба всі розрахунки на ділянках робити від центру вказаного орієнтира.