Розкрийте зміст поняття “мала група”. За якими параметрами характеризується мала у соціальній психології?

Важливу роль у формуванні та розвитку особистості, регуляції її свідомості та поведінки відіграє соціальне мікросередовище – сукупність малих груп, до яких належить індивід і в яких здійснюються його міжособистісні контакти.

Через соціальне мікросередовище справляється вплив на особистість суспільства та великих соціальних груп. Макросередовище – мікросередовище – особистість – такою є загальна спрямованість впливу суспільства на особистість.

Мала група – це соціальна група, де індивіди перебувають у безпосередній взаємодії і кожен член групи має досвід спілкування з усіма іншими. Саме сукупність малих груп, що функціонують у різних сферах життєдіяльності суспільства, становить соціальне мікросередовище, яке безпосередньо впливає на формування та розвиток особистості.

Вперше до систематичного дослідження малих груп вдався на початку XX ст. Ч. Кулі. Саме він виокремив у соціальній структурі так звані первинні групи (сім'я, сусідська община та ін.), де поміж людей відбувається безпосередній психологічний контакт.

Подальші дослідження малих груп розвивалися в межах впливових напрямів західної соціології та соціальної психології (мікросоціологія, інтеракціонізм, соціометрія, теорія соціального обміну, теорія групової динаміки). Було відкрито низку феноменів групової свідомості і взаємодії: ефект присутності групи та вплив його на індивідуальну діяльність, груповий тиск і конформізм, соціометрична й рольова структура групи, динаміка внутрішньогрупової взаємодії та формування згуртованості малих груп тощо.

Той факт, що діяльність індивіда в межах групи відрізняється від здійснюваної ним поза групою, знайшов підтвердження в численних дослідженнях з проблем групового тиску.

Вивчаючи ці проблеми, американський соціальний психолог Р. Зайонц виділяє три основних аспекти: 1) аналіз зміни поведінки, що відбувається в присутності інших осіб, які виконують роль глядачів (публічний ефект); 2) вивчення зміни поведінки в присутності інших індивідів, які беруть активну участь у цій діяльності (ефект взаємодії); 3) вивчення мотивації індивідів, від якої залежать позитивні чи негативні зміни поточної діяльності групи.

Малі групи можна класифікувати за такими критеріями: за способом організації – зовнішньоорганізовані та самоорганізовані, формально фіксовані й неформальні групи; за основними сферами функціонування – виробничі, навчальні, сімейні, дружні тощо; за терміном функціонування – короткочасні та постійні; за складом – елементарні, нечленовані (не більше 7—10 членів) та складні (до 40—50 членів), що об'єднують кілька елементарних груп; за соціально-психологічними критеріями – типи малих груп з різними рівнями згуртованості, різною внутрішньо-груповою атмосферою (демократична, авторитарна, стихійна) тощо.

Емоційна стійкість та методики їх вимірювання

У поняття «емоційна стійкість», залежно від авторів, включаються різні емоційні феномени. Деякі автори розглядають емоційну стійкість як «стійкість емоцій», а не функціональну стійкість людини до емоціогенних умов. При цьому під «стійкістю емоцій» розуміють й емоційну стабільність, і стійкість емоційних станів, і відсутність схильності до частої зміни емоцій. Отже, в одному понятті об’єднано різні явища, які не збігаються за своїм змістом з поняттям «емоційна стійкість».

Є.О. Мілерян у книзі «Психологічний відбір льотчиків» писав, що під емоційною стійкістю варто розуміти й несприйнятливість до соціогенних факторів (поряд зі здатністю контролювати й стримувати астенічні емоції, які виникають). Я. Рейковський вважає, що в деяких осіб емоційна стійкість виявляється через їх низьку емоційну чутливість. К.К. Платонов і Л.М. Шварц до емоційно нестійких відносять тих, хто підвищено емоційно збудливий й схильний до частої зміни емоційних станів. Водночас час автори визнають більшу роль волі в забезпеченні ефективності діяльності при виникненні сильної емоції. М.Д. Левітов пов´язує емоційну нестійкість із нестійкістю настроїв та емоцій, а Л.С. Славіна – з «афектом неадекватності», яка виявляється в підвищеній уразливості, замкнутості, упертості, негативізмі.

В умовах аварійної ситуації це може виявлятися у «блокаді» сприйняття й мислення, пам’яті та практичних дій суб’єкта (К.М. Гуревич, 1970).

Розрізняють оперативну та емоційну напруженість, які виявляють неоднаковий вплив на ефективність діяльності. Так, оперативна напруженість характеризується мобілізуючим впливом на діяльність та оптимальним рівнем виконання. Емоційна напруженість може виявляти як позитивний, так і негативний ефекти, аж до дезорганізації діяльності.

Вважається, що високий рівень мотивації сприяє стабільній операторській діяльності навіть в умовах фізіологічного стресу. Численні дослідження показали, що емоційно стійкі оператори («адаптивні») мають вищі показники працездатності та менше психоемоційне напруження. Навпаки, емоційно нестійкі оператори припускаються значної кількості помилок, у них збільшується стан особистісної та ситуаційної тривожності.