Причини та прояв професійних деформацій особистості консультанта

Деформація – це й зміна форми під впливом зовнішніх сил.

На вході у той процес маємо матеріал певної форми, що відбувається через вплив пресу і тому втрачає свою стару форму (тобто деформується). На виході цей матеріал має нової форми, що відповідає конфігурації преса. Щоб процес деформації успішно відбувся, необхідна достатня сила пресу і підходящі властивості матеріалу. Інакше матеріал не змінить свою форму (якщо прес недостатньо потужний) чи кілька днів може прийняти початкову форму. А, щоб змагань не вийшло у деяких виробничих процесах використовуються різні способи закріплення отриманої форми (наприклад, випал під час виготовлення керамічних виробів), будемо це умовно і називати.

Річ у тім, що це перелічені вище що деформують чинники мають аналогій у роботі психолога-консультанта:

Властивості матеріалу – це особистісні особливості консультанта та її найперші схильності: психічна активність/ригідність, світоглядна незалежність/ податливість тощо.

Конфігурація преса – це професійні рамки, у яких поміщає себе консультант: принципи та настанови, професійних навиків, посадові обов'язки, умови роботи та ін.

Сила преса – це рівень впливу попередніх чинників, що залежить від таких параметрів, як: особистісна значимість професійної діяльності, відчуття відповідальності, емоційна втягнутість на найцікавішу фахову діяльність, мотивація, сила зовнішнього контролю та ін.

Екзаменаційний білет № 47 Етичний кодекс психолога

Етичний кодекс насамперед передбачає застосування таких загальних етичних принципів: повага до особистості, захист людських прав, почуття відповідальності, чесність та відвертість стосовно клієнта, обережність щодо використання методів і процедур, професійна компетентність, твердість у досягненні мети втручання, наукове обґрунтування останнього. Тобто мова йде про те, що всі люди мають право на особисту недоторканність та на її непорушність. Тому психологи повинні проявляти особливу обережність в тих аспектах своєї роботи (чи своєї натури), які можуть бути загрозою особистій недоторканності клієнта.

Психологи працюють на підставі наукових знань та набутого досвіду з метою поглибити уявлення людей про себе, сприяти самовизначенню особистості, покращити умови життя і навчання підростаючого покоління, зменшити кількість конфлікти і стресових ситуацій у школі. Щоб досягти цього, вони мають бути обізнаними з новими науковими й професійними дослідженнями у своїй галузі, постійно підвищувати власну компетентність. Але цього не досить. Справа в тому, що психолог, котрий практикує в системі освіти, повинен усвідомлювати свої сильні й слабі сторони, щоб реально оцінити, які завдання він може взяти на себе, а які ні.

Проаналізуйте взаємозв’язок понять “керівництво” і “лідерство”, дайте приклад типології керівництва і лідерства

Соціально-психологічна структура групи завершується висуненням лідера.

Лідерство – це соціально-психологічний процес в колективі чи групі, побудований на випливі особистого авторитету людини на поведінку їх членів .

Лідерство – стосунки домінування і підпорядкування, впливу і прямування в системі міжособистісних стосунків у групі.

Лідерство (англ. leader – провідник, ведучий, керівник) виявляється у вмінні пробудити у співробітників мрію, до якої вони прагнутимуть наблизитися, «вдихнути» в них необхідну для цього енергію.

В основі даного процесу лежить здатність лідерів притягувати до себе людей, несвідомо викликати почуття захоплення і любові.

Виділяють такі розбіжності між лідером і керівником:

- керівник звичайно призначається офіційно, а лідер висувається стихійно;

- керівникові надаються законом певні права й обов’язки, а лідер може їх не мати;

- керівник наділений певною системою офіційно встановлених санкцій, використовуючи які він може впливати на підлеглих, а лідеру ці санкції не надані;

- керівник представляє свою групу в зовнішній сфері стосунків, а лідер у сфері своєї активності обмежений в основному внутрішньо-груповими стосунками;

- керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед законом за стан справ у групі;

- висунення лідера в більшій мірі залежить від настрою групи, в той час як керівництво – явище стабільне;

- сфері дій лідера – в основному мала група; поле діяльності керівника ширше, оскільки він представляє трудовий колектив в більш широкій соціальній системі.