- •Міністерство інфраструктури України
- •Державний економіко-технологічний університет транспорту
- •Кафедра суспільних та гуманітарних наук
- •Історія української культури
- •Змістовний модуль 1.
- •Тема 1. Поняття і сутність культури. Проблеми дослідження української культури
- •1.Сутність поняття культури, його функції.
- •2. Методологічні засади розуміння національної культури
- •3. Методологічні проблеми дослідження історії української культури.
- •Тема 2. Передумови виникнення української культури. Стародавня культура східних слов’ян.
- •4. Основні етапи розвитку давньослов’янської культури. Художня та матеріальна культура східних слов’ян.
- •5. Міфологія та релігійні вірування східнослов’янських племен.
- •Тема 3. Культура Київської Русі.
- •1. Суспільно-історичні передумови формування держави східних слов’ян.
- •3. Розвиток науки та освіти в добу Київської Русі. Книжкова справа та література.
- •4. Містобудування, архітектура та образотворче мистецтво доби Київської Русі.
- •6. Образотворче та ужиткове мистецтво Галицько-Волинського князівства.
- •Змістовний модуль 2. Розвиток української культури періоду пізнього Середньовіччя, Нової та Новітньої доби.
- •Тема 4. Українська культура Литовсько-Польської доби
- •1.Суспільно-політичні передумови формування культури Литовсько-Польської доби.
- •3. Острозький осередок як альтернатива латиномовним вищим учбовим закладам.
- •4.Розвиток братств та братських шкіл.
- •5. Образотворче мистецтво та архітектура періоду Литовсько - Польської доби.
- •Тема 5. Українська культура доби козаччини. Культура та мистецтво бароко.
- •1. Суспільно-політичні передумови формування козацького типу української культури.
- •2. Особливості пісенно-поетичної творчості козацької доби. Народні думи, історичні пісні. Кобзарство.
- •5. Бароко в українській архітектурі та живописі.
- •6. Українська література др. Пол. Хvіі – хvііі ст. Розвиток театру та музики в Україні др. Пол. Хvіі – хvііі ст.
- •Тема 6. Українська культура кінця хvііі-хіх століття.
- •2. Формування української класичної літератури. Творчість і.Котляревського та т. Шевченка.
- •3. Освіта на Україні. Роль Харківського та Київського університетів.
- •4. Розвиток українського театру, живопису, архітектури, скульптури, музики в хіх ст..
- •Тема 7. Українська культура хх століття.
- •1. Українське суспільне та культурне життя в першій половині хх ст..
- •2. Література й театр на тлі нових національних та соціальних реалій.
- •3. Український мистецький авангард та його доля
- •Тема 8. Розвиток української культури в умовах незалежності.
- •1.Формування нової соціокультурної дійсності та її риси.
- •2. Здобуття державної незалежності України, та її вплив на розвиток культурного життя.
- •3. Розвиток української культури в 2000-х рр.
- •Вступ до дисципліни «Історія Української культури. Історія української культури від найдавніших часів і до періоду Київської Русі
- •Змістовний модуль 2 Розвиток української культури періоду пізнього Середньовіччя, Нової та Новітньої доби.
- •Тема 6. Заняття 2: Українська культура кінця хvііі-хіх століття. План
- •Тема 7. Заняття 2: Українська культура хх століття. План
- •Тема 8. Заняття 2: Розвиток української культури в умовах незалежності.
- •Тема 1. «Сутність культури як цілісної системи. Функції культури» - 4 год.
- •Тема 2.“Християнізація Київської Русі та її значення для розвитку української культури” – 3 год.
- •Тема 3. “Культура Візантії як джерело формування української культури”. – 3 год.
- •Тема 4. “Братський рух в Україні та його значення для збереження культурної ідентичності українського народу”. – 3 год.
- •Тема 5. “Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії”. – 3 год.
- •Тема 6. “Діяльність Кирило-Мефодієвського братства та її значення для культурної ідентифікації українського народу”. – 3 год.
- •Тема 7. “Історія культурних взаємовідносин і взаємовпливів України та Росії”. – 4 год.
- •Тема 8. “Ситуація культурного шоку в сучасній українській культурі ”. – 3 год.
- •Методичні рекомендації та вимоги до виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань.
- •1. Підбір літератури.
- •2, Визначення структури та складання плану звіту.
- •3. Написання тексту звіту та його оформлення.
- •Міністерство інфраструктури україни
- •Індивідуальне навчально-дослідне завдання
- •Питання до іспиту
- •Додаткова:
- •Тетяна Степанівна Бердій
Змістовний модуль 1.
Вступ до дисципліни «Історія Української культури. Історія української культури від найдавніших часів і до періоду Київської Русі.
Тема 1. Поняття і сутність культури. Проблеми дослідження української культури
Лекція 1.
План
Сутність поняття культури, його функції.
Методологічні засади розуміння національної культури
Методологічні проблеми дослідження історії української культури.
Проблеми періодизації української культури.
1.Сутність поняття культури, його функції.
Широкий спектр поглядів на сутність і зміст культури не стільки полегшує можливість дати цьому явищу уніфіковане визначення, скільки ускладнює це завдання. Різноманітність точок зору щодо визначення культури характерна і для сучасної культурології.
Не вдаючись до сильних і слабких сторін кожної з них, зазначимо, що аналіз поглядів на культуру та сучасні інтерпретації її дають можливість для деяких узагальнень:
По-перше, культура являє собою "другу природу", створену людиною, тому вона не може виступати щодо людства як щось зовнішнє. Там, де є суспільство, що виникло й існує на ґрунті загальнокорисної діяльності, там є й культура.
По-друге, культура виступає як система матеріальних і духовних, або ідеальних, цінностей. Цінність - це те, що має сенс для людини, тому культура - це світ, наповнений сенсом людського буття.
По-третє, культура через осмислену діяльність людини визначає міру людського в самій людині та суспільстві. Адже людина - це також витвір природи і може бути об'єктом культури (процес виховання, навчання і т.п.). Проте наші людські якості є наслідком засвоєння соціокультурних цінностей від попередніх поколінь, і лише в процесі оволодіння цими цінностями людина перетворюється із психічно-біологічної у соціокультурну істоту (засвоєння мови, традицій, знань, навичок трудової діяльності тощо). Таким чином, культура завжди є проявом певного рівня розвитку людини, а сама людина як суб'єкт і носій культури формується в процесі культурно-творчої діяльності. У цьому й полягає діалектичний зв'язок між природою як необхідною умовою існування людини, самою людиною і культурою як специфічною формою існування людини в природі.
Культура - це не просто одна із специфічних сфер життя суспільства. Вона являє собою людський спосіб буття, що визначає увесь спектр практичної і духовної діяльності людства, його ставлення до навколишнього світу і визначення свого місця і ролі в ньому. Зрозуміти сутність культури можна лише через призму продуктивної діяльності людини, суспільства, всього людства: створюючи матеріальні потреби свого існування, людина, спочатку й не усвідомлюючи цього, а потім цілком свідомо розкривала свій духовний світ, тобто здібності та вміння, знання і світогляд, соціальні почуття й національний характер тощо.
Кожна людина робить свій внесок у культуру суспільства, оскільки результати її трудової діяльності мають культурне значення. Саме діяльний підхід до визначення культури як цілісного соціального явища дозволяє включити в сферу культури всі види людської діяльності: матеріальну і духовну, сформулювати сутність феномену культури. Отже, культура - це сукупність матеріальних і духовних цінностей, створена внаслідок цілеспрямованої діяльності людства протягом його історії, а також взаємовідносини, що склалися в процесі споживання, відтворення цих цінностей та їх розподілу і обміну
Вищезгаданий характер культури як суспільно-історичного явища зумовлює її поліфункціональність:
Людинотворча функція культури може бути визнана головною функцією культури, оскільки людина формується, лише залучаючись до світу культури. З цією функцією і пов’язані та визначені нею всі інші.
Пізнавальна функція культури фіксує досягнення людства в кожну суспільно-історичну епоху. Через культуру, яка об'єднує в органічну цілісність природничі, технічні й гуманітарні знання, людина розуміє цілісну картину світу, усвідомлює своє місце і значення в ньому.
Інформативно-трансляційна функція явиконує важливу роль у передаванні соціокультурного досвіду як від попередніх поколінь до нащадків (за історичною "вертикаллю", так і в обміні духовними цінностями між народами (за історичною "горизонталлю
Комунікативна функцяї культури полягає в передаванні історичного досвіду поколінь через механізм культурної спадкоємності та формуванні на цій підставі різноманітних способів і типів спілкування між людьми.
Інтегративна функція культури полягає в здатності культури об'єднувати людей незалежно від їх світоглядної та ідеологічної орієнтації, національної, вікової, професійної, конфесійної або іншої приналежності у певні соціальні спільності, а народи - в світову цивілізацію.
Регулятивна, або нормативна функція культури реалізується через систему цінностей і норм, які є регуляторами суспільних відносин, духовними орієнтирами на кожному етапі історичного розвитку. Норми у формі звичаїв, традицій, обрядів, ритуалів слугують засобами пристосування цінностей до вимог життя в певному історичному вимірі. Норми, що створені культурою (етикет, шаблони поведінки тощо), є основою взаємодії та взаєморозуміння людей у суспільстві, вони забезпечують сприйняття та пізнавання культурних форм, регламентують їх використання.
Аксіологічна, або оціночна, функція культури виражає її якісний стан. Культура як система цінностей формує в людині певні ціннісні орієнтири й потреби. Людина дає позитивну чи негативну оцінку тим чи іншим предметам і явищам і, відповідно, сприймає їх або відкидає. Із ставлення людини до культурних цінностей можна судити про насиченість або спустошеність її духовного світу.
Виховна функції культури полягає в тому, що культура не лише пристосовує людину до природного та соціального середовища, сприяє її соціалізації, а виступає ще й фактором саморозвитку людства. Кожного конкретного індивіда або людську спільність правомірно розглядати як продукт власної культурної творчості. Засвоївши попередній досвід, людство не припиняє саморозвитку, а ставить перед собою нові життєві цілі для задоволення матеріальних і духовних потреб.
Світоглядна функція культури синтезує в цілісну і завершену систему пізнавальні, емоційно-чуттєві, оціночні та вольові чинники духовного світу особистості. Світогляд забезпечує органічну єдність елементів свідомості через сприйняття світу не в координатах фізичного простору й часу, а в соціо-культурному вимірі.