2.Історична динаміка понять «народи» і «міжнародні відносини», три історичні види суспільств в історії людства, їх основні характеристики

Агра́рне суспі́льство — поняття, що характеризує доіндустріальну стадію розвитку суспільства від виникнення продуктивного господарства до промислового перевороту, промислової революції. Синоніми аграрного суспільства — «традиційне суспільство» та «селянське суспільство». Поняття почало активно вживатися у 1950—60-ті роки внаслідок поширення концепції індустріального суспільства.

Індустріа́льне суспі́льство — суспільство, в якому закінчено процес створення великої, технічно розвиненої промисловості (як основи і провідного сектора економіки) та відповідних соціальних і політичних структур; етап розвитку суспільства, коли основна маса населення зайнята на заводах і фабриках (в індустрії).

Індустріальне суспільство - стадія історичного розвитку людства, якій властиве домінування промислового виробництва над аграрним, кількісне переважання міського населення над сільським; високий рівень промислового виробництва характеризується його механізацією та автоматизацією, використанням досягнень науковотехнічного прогресу, що зумовлює великі якісні зміни і в інших сферах суспільного життя - соціально-побутовій, політичній, культурно-духовній.

У Західній Європі перехід від аграрного до індустріального суспільства відбувся внаслідок промислової революції, що почалася в 18 ст. у Великобританії. Основною технологією, яка спричинила такі зміни була парова машина, що дозволила організувати масове виробництво.

Белл визначає постіндустріальнесуспільство як «суспільство, в економіці якого пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг, проведення досліджень, організації системи освіти і підвищення якості життя, в якому клас технічних спеціалістів став основною професійною групою і, що найважливіше, в якому впровадження нововведень все більшою мірою залежить від досягнення теоретичних знань. Постіндустріальне суспільство передбачає виникнення інтелектуального класу, представники якого на політичному рівні виступають як консультанти, експерти або технократи»^[2].

Тобто центральною ознакою «постіндустріального суспільства», за Беллом, є панування науки, наукових знань. Белл відриває науку від економіки, проголошує її автономність, розглядає її розвиток як передумову нової організації і структури суспільства. Основними елементами цієї структури стануть університети, наукові інститути, науково-дослідні організації. Оскільки «велика наука» перебуває поза ідеологією, то Белл намагається протиставити її «великому бізнесу».

Зміна соціальної структури суспільства змінює і характер суперечностей. Белл писав: «Якщо для індустріального суспільства є характерною боротьба між капіталістом і робітником на підприємстві, то в постіндустріальному суспільстві конфлікт проявляється у зіткненні між фахівцем і простолюдином в організаціях і в суспільстві».

3.«Епоха цивілізації» як період взаємодії варварства і цивілізації За міськими стандартами варвари представлявють примітивний спосіб життя. Коли цивілізований регіон переживав падіння при слабких керівниках, які допускали ослаблення армії, або коли у регіоні відбувалася громадянська війна, неодмінно цим користалися варвари (Збентежені історики цивілізації іноді намагаються пояснити це, говорячи про варварські «орди». Слово «орда» походить від тюркського слова, що означає «армія», і ставиться до будь-якого племінного військового угруповання. Орда з’явилося, щоб передати враження великої кількості, оскільки орда означає поразку від рук варварів. Насправді варварські «орди» майже завжди були нечисленні, безумовно, менш численні, чим ті, кого вони перемагали).

Захоплення варварами було набагато гірше, ніж звичайні воєнні дії, оскільки варваричасто не розуміли важливості збереження жертв живими, щоб їх можна було регулярно експлуатувати.

Після першого вторгнення варварів досить природно як наслідок завоювання пішло темне століття. Саргон Великий, два його сини, його онук і його правнук послідовно правили процвітаючою Шумеро Аккадской імперією. Однак до 2219 року до н.е., коли підійшло до кінця правління правнука, імперія так ослабшала, що варвари стали її основною проблемою.