100. Напрямки та способи перекладання прямих податків.

Перекладання податків – це процес зміни цін на товари та послуги, при якому платник отримує можливість повністю чи частково перекласти податкове навантаження на інших осіб. Прямі податки передбачають податкове навантаження саме на платника, але чи відбувається це в реальній екон ситуації – питання не має однозначного вирішення, оскільки процес перекладання є дуже складним явищем і залежить від багатьох чинників:

1). ціни на ті чи інші товари. Існують прямі та обернені залежності між цінами, попитом та пропозицією.

2). рівень монополізації виробництва і збуту тих чи інших товарів.

3). загальноекон фактори, як зміни в доходах споживачів та їх розподіл, рівень інфляції, стадія екон циклу, життєвий цикл того чи іншого товару, податкова політика держави: висота та механізм визначення податк ставок (універсальні чи диференційовані, процентні чи тверді), стабільність податкового законодаства, тощо.

Не існує єдиної точки зору щодо перекладання прямих і непрямих податків.

Механізм стягнення прямих податків не передбачає їх перекладання на споживачів за рахунок відповідного збільшення ціни, але існують випадки коли таке перекладання можливе.

96. Екон теорії в податковій сфері.

Екон теорії, які надавали державі мін ф-цій розглядали податки як зло і намагались мінімізувати податк стягнення та зробити їх вплив на ек-ку нейтральним.

В теоріях, де Д надавалось більшого значення – податки розглядались як благо, обов’язок громадянина, як складова екон і соц політики тощо.

1). Класична теорія. Податки- темчасова необхідність. Д надавали мін фнкцій, ринок – осн регулятор екон та соц сфери. Вони вимагали мін под стягнень та створення для пп сприятливих умов, в яких податки не повинні перешкоджати нагромадженню К та розширенню вир-ва.

2). Маржиналісти. Довели, що стягнення податків може мати стимули для підвищення продуктивностіі праці і збільшення вир-ва. Вперше запропоновано НМ, вводиться принцип прогресивності оподаткування.

3). Історича школа. Вважали, що принципи оподаткування включають не лише фіскальні, а й екон та соц наслідки. Податки- засіб згладжування соц нерівності.

4). Теорія Кейнса. Декларували свідоме втручання Д в відтворювальний процес. Гол інструмент-бюдж політика. Подат політика є складовою бюдж політики, та виконують роль стабілізатора, що пом’якшує цикл коливання.

5). Неоконсерватисти. Стверджували про обмежений регулюючий вплив податків.

6). Монетаристи – заперечували використ бюдж та податк політики, оскільки вважали грош політику – єдиний засіб впливу на ек-ку.

7). Теорія пропозиції. Осн мета под політики – забезпечити пропозицію ресурсів в достатньом обсязі за рахунок введення оптим ставок оподаткування Пр п і зменшенні прогресії в оподаткування громадян.

95. Платежі до фонду соц захисту інвалідів.

Кошти фонду соц захисту інвалідів формуються за рахунок держ бюджету та штрафних санкцій, пп. Кошти, що передаються до Фонду з держ бюджету, використ на оплату автомобілів та крісел-колясок для інвалідів, протезно-ортопедичних виробів, засобів реабілітації, путівок на санаторно-курортне лікування, надання матер допомоги, виплати грош компенсацій та інших соц виплат, передбачених чинним законодавством.

Суми штрафних санкцій, використ на фін-ня заходів щодо соц, труд, фіз-спорт та проф реабілітації інвалідів; надання цільової позики на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів; фінансування витрат на професійне навчання непрацюючих інвалідів.

Для пп незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної Ч працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості 1 роб місця.

У разі незабезпечення зазначених нормативів такі пп щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соц захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної ЗП на відповідному пп за кожне роб місце, не зайняте інвалідом.

Сплату штрафних санкцій пп здійснюють за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.