8.6. Проектне фінансування

Розділ інвестиційного проекту, який присвячений фінансо­вому аналізу, є найбільш містким. Загальна схема фінансового розділу інвестиційного проекту наведена в простій послідовності:

1. Аналіз фінансового стану підприємства протягом трьох (краще п'яти) попередніх років роботи підприємства.

2. Аналіз фінансового стану підприємства в період підготов­ки інвестиційного проекту.

3. Визначення обсягу інвестиційних потреб.

253

4. Визначення джерел фінансування та їх вартості.

5. Аналіз беззбитковості виробництва та основних видів продукції.

6. Прогнозування прибутків та грошових потоків у процесі реалізації інвестиційного проекту.

7. Оцінка ефективності інвестиційного проекту. Зупинимось частково на ключових питаннях фінансового

розділу інвестиційного проекту. Фінансовий аналіз попередньої роботи підприємства і його поточного стану, як правило, зво­диться до розрахунку та інтерпретації основних фінансових кое­фіцієнтів, які відображають ліквідність, кредитоспроможність, прибутковість підприємства і ефективність його менеджменту. Як правило, це не викликає труднощів. Також у фінансовому розділі важливу роль відіграє фінансова звітність за попередні роки і порівняння її основних показників. Якщо інвестиційний проект розробляється для залучення західного стратегічного ін­вестора, фінансову звітність слід вести у форматі тієї країни, з якої передбачається залучення інвестора.

Найбільш відповідальною частиною фінансового розділу проекту є його інвестиційна частина, яка передбачає:

• визначення інвестиційних потреб підприємства;

• визначення джерел фінансового інвестування;

• оцінку вартості капіталу, який залучений для реалізації ін­вестиційного проекту;

• прогноз прибутку і грошових потоків за рахунок реалізації інвестиційного проекту.

На основі розробленої інвестиційної частини здійснюється обґрунтування ефективності проекту за показниками, що розгля­дались у відповідному розділі.

Проте, не зважаючи на свою складність, фінансовий аналіз не розглядається нами досить детально. Методика його здійснен­ня висвітлюється в межах фінансового менеджменту, інвестуван­ня, економічного аналізу, діагностики діяльності підприємств тощо. Вважаємо за потрібне більш детально розглянути аспекти, пов'язані з фінансуванням проекту.

За результатами проведеного аналізу особливостей проекту, ризиків, пов'язаних з його реалізацією, і доступних способів управління ними, а також інформації про потенційних інвесторів,

254

підприємство формує попередні варіанти схеми фінансування проекту. Це дійсно попередні варіанти схеми фінансування, оскі­льки кінцевий варіант може бути визначений тільки після перего­ворів з інвесторами. Разом з тим слід зазначити, що кожна схема фінансування передбачає:

• Характеристику інвесторів двох типів - кредиторів, які надають кошти на позикових умовах, і акціонерів (учас­ників), що вкладають кошти в статутний капітал підпри­ємства;

• Умови надання позикових коштів, що визначаються чо­тирма найважливішими показниками: сумою позикових коштів; терміном кредиту; пільговим періодом на пога­шення основної суми боргу; величиною ефективної від­соткової ставки;

• Способи управління ризиками кредиторів (види забезпе­чення);

• Умови внесків учасників, умови придбання акцій акціо­нерами визначаються такими показниками:

1. вартість однієї акції,

2. частка в акціонерному капіталі,

3. види акцій (прості чи привілейовані).

При розробці схем фінансування інвестиційних проектів не­обхідно дотримуватись загального правила: передбачуване для кожного кредитора забезпечення та умови внесків для пайових інвесторів повинні знижувати або повністю виключати не­прийнятні для них ризики. Наприклад, якщо схема фінансування передбачає залучення іноземного комерційного банку, то необ­хідно передбачити способи зниження ризиків, інакше ця схема буде нереальною.

Здебільшого підприємством формується декілька ймовірних схем фінансування, що породжує проблему відбору пріоритетних схем для подальшого відпрацювання. Займатись розробкою всіх схем недоцільно, по-перше, тому що це вимагає значних витрат часу персоналу підприємства, а, значить, і затрат коштів, по-друге, робота одночасно з декількома інвесторами може породи­ти в них сумніви щодо серйозності намірів підприємства.

Відбір схем фінансування інвестиційних проектів доцільно проводити за такими критеріями:

255

о Ймовірність реалізації схеми фінансування;

о Вплив схеми фінансування на комерційну ефективність

проекту; о Ризикованість;

о Надійність надходження коштів від інвестора; о Відповідність схеми фінансування загальній стратегії роз­витку підприємства-реципієнта. Будь-яка ефективно працююча схема фінансування інвести­ційного проекту є компромісом між інтересами інвесторів і під­приємців. При цьому в умовах, коли попит на інвестиційні ресур­си значно перевищує пропозицію, якраз підприємства повинні шукати цей компроміс шляхом аналізу ризиків інвестора та роз­робки для них пакету захисних заходів, підтримуючи власні ри­зики на раціональному рівні. Одним із варіантів такого компро­місу є проектне фінансування, яке дозволяє збалансувати ризики інвестора та підприємства-реципієнта.

Досить часто фінансові терміни трактуються неоднозначно. Повною мірою це стосується і терміна „проектне фінансування". В економічній літературі зустрічаються, наприклад, такі тракту­вання сутності проектного фінансування:

о Фінансування, що базується на життєздатності самого проекту без врахування платоспроможності його учасни­ків, їх гарантій і гарантій погашення кредиту третіми осо­бами; о Фінансування інвестицій, при якому джерелом погашення заборгованості є потоки готівки, генеровані в результаті реалізації самого інвестиційного проекту; о Фінансування, забезпечене економічною і технічною жит­тєздатністю підприємства, яка дозволяє генерувати потоки готівки, достатні для обслуговування свого боргу. Таким чином, з наведених визначень можна зробити такий висновок: проектне фінансування характеризується особливим способом забезпечення, основою якого є підтвердження реально­сті одержання запланованих потоків готівки шляхом виявлення і розподілу всього комплексу ризиків, пов'язаних з проектом, між сторонами, що беруть участь в реалізації проекту (підрядні орга­нізації, фінансові установи, державні орган, постачальники сиро­вини, споживачі кінцевої продукції). Основною особливістю про-

256

ектного фінансування, на відміну від акціонерного та державно­го, є виявлення та управління ризиками, розподіл ризиків між учасниками проекту, оцінка витрат і доходів з врахуванням ризи­ків та їх розподілу.

Порівняно з традиційним банківським кредитуванням прое­ктне фінансування має такі особливості:

1. У схемах проектного фінансування в ролі фінансових учасників реалізації інвестиційного проекту можуть ви­ступати не тільки комерційні банки, але й інвестиційні банки, інвестиційні фонди і компанії, пенсійні фонди та інші інституціональні інвестори, лізингові компанії та інші фінансові, кредитні та інвестиційні інститути.

2. Переважаючою тенденцією розвитку проектного фінан­сування в промислово розвинених країнах є використан­ня всієї гами джерел і методів фінансування інвестицій­них проектів: банківських кредитів, емісій акцій, пайових внесків, фірмових кредитів, облігаційних позик, фінансо­вого лізингу, власних коштів компаній (амортизаційних фондів та нерозподіленого прибутку). В окремих випад­ках можуть використовуватись також державні кошти (іноді у вигляді державних кредитів і субсидій, але час­тіше в завуальованій формі - у вигляді гарантій і подат­кових пільг).

3. Проектне фінансування є інструментом активного зро­щування банківської і промислової сфер.

4. У схемах проектного фінансування без регресу і з обме­женим регресом на позичальника особлива увага приді­ляється питанням виявлення, оцінки та зниження ризиків при реалізації інвестиційних проектів.

Переваги проектного фінансування порівняно з іншими фо­рмами фінансування полягають в тому, що така форма фінансу­вання інвестування дозволяє:

о більш достовірно оцінити платоспроможність позичальника; о розглянути весь інвестиційний проект з точки зору його життє­здатності, ефективності, можливостей реалізації, забезпеченості ресурсами, ризиків; о прогнозувати результат реалізації інвестиційного проекту.

1₇436

257

Класичним прикладом використання проектного фінансу­вання для фінансування широкомасштабного інвестиційного про­екту € проект „Євротунель", для реалізації якого була створена спеціально проектна компанія, основу акціонерного капіталу якої склали кошти, одержані від емісії франко-британських цінних паперів. Проектній компанії був наданий міжнародний кредит в сумі 50 млрд французьких франків. Гарантами з кредиту були 50 міжнародних банків. Кредит надав банківський синдикат з 198 банків, до яких згодом приєдналось ще 11 банків. Очолювали си­ндикат банк Credit Lyonnais та ще чотири французьких і англій­ських банки. Кредит наданий на умовах обмеженої відповідаль­ності позичальника, і погашення його передбачалось тільки за рахунок находжень від проекту. За ризики з основного боргу (те­рмін погашення основної суми 18 років) передбачалась виплата маржі в розмірі 1,25 % річних понад базову ставку на період до завершення будівництва, 1 % річних після введення об'єкта в експлуатацію, 1,25 % річних після 3 років функціонування об'єкта в тому випадку, якщо не будуть виконані умови кредит­ної угоди за показниками окупності проекту. Крім того, банки поставили такі умови:

• право участі в прибутках компанії-оператора;

• на початкових стадіях будівництва для реалізації проекту в основному повинен використовуватись акціонерний капітал про­ектної компанії, а використання кредитів передбачалось на на­ступних стадіях будівництва.

Кредитна угода набула чинності лише після підписання на прийнятних для банківського консорціуму умовах основних угод (концесія, підряд на будівництво, про банківські гарантії, з пи­тань введення в експлуатацію і т.д.). Частина зобов'язань з ризи­ків була покладена на компанію-позичальника (за строками вве­дення об'єкта; з забезпечення додатковим фінансуванням з інших джерел на випадок перевищення кошторису і т. д.). Фінансування реалізації проекту „Євротунель" є прикладом проектного фінан­сування з обмеженим регресом.

258