Заходи по поліпшенню екологічної обстановки і раціональному природокористуванню

Проблемі екологічної безпеки і раціонального природокористування приділяється велика увага у всьому світі. Цією проблемою впритул займаються відповідні структури ООН і інших громадських організацій світової спільноти. З точки зору попереджувальних заходів в цій проблемі можна виділити ряд напрямів.

Раціональне розміщення потенційне небезпечних виробництв. В Україні приблизно в п'ятдесяти містах, де проживає близько 18 мільйонів чоловік (приблизно 39 % населення країни), розміщено до 50 % хімічно небезпечних об'єктів (більше 5,5 тисяч). Крім того, ці міста є центрами тяжіння населення (у пошуках робочих місць і навчання), що ще більше підвищує щільність населення. Це такі міста як Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Львів, Запоріжжя і інші великі центри. В обласних містах України зосереджено до 30% потенційно небезпечних виробництв і проживає більше 15 мільйонів чоловік, тоді як площа їх складає лише 2 % території України, з урахуванням передмість. В країні об'єктивно склалася територіальна диференціація потенційної небезпеки, як по техногенних, так і природним негативним проявам. Шляхи вирішення цієї проблеми представляються наступними:

- вдосконалення законодавчої і нормативної бази по зміні об'єктів підвищеної небезпеки у бік жорсткіших вимог по безпеці;

- закриття і реконструкція підприємств із застарілою технологією і що виробили терміни експлуатації;

- введення в містобудівні норми і правила жорстких вимог функціонування промислових зон в міській смузі і за її межами.

Системи екологічної експертизи. Одним з найважливіших елементів екологічного оздоровлення територій є створення державної і регіональних систем екологічної експертизи і організації її діяльності. Екологічній експертизі повинні підкорятися усі проекти законодавчих і нормативно-технічних документів пов'язаних з розвитком техносфери і експлуатацією довкілля. Екологічну експертизу повинні проходити усі види діяльності від стадії планування до реалізації діючих об'єктів і комплексів, а також усі населені пункти. Експертиза здійснюється як державними, так і громадськими екологічними структурами, відповідно до законодавства України.

Розробка цільових природно-охоронних програм. Цільові природоохоронні програми розробляються в інтересах екологічного відновлення і оздоровлення окремих територій і регіонів - заповідників, національних парків, великих лісових масивів і інших територій. Велике значення мають цільові природоохоронні програми адміністративних одиниць - міст, районів, областей.

Метою програм є створення безпечних умов життя людини і відновлення якості природного середовища. Реалізація цієї мети повинна дати можливість довести зміст шкідливих речовин в гідросфері, атмосфері і ґрунті до граничнодопустимих показників, забезпечити збереження і відновлення ландшафтів і біорізноманітності.

Пріоритетними напрямами цільових програм є: управління природоохоронною діяльністю і станом природного середовища; охорона природи; зниження техногенного навантаження на природне середовище і місце існування людини; ресурсозбереження; екологічна освіта і виховання.

Створення національної і регіональних систем моніторингу довкілля. Державна система моніторингу довкілля - це система спостереження, збору, обробки, передачі, зберігання і аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування її зміни і розробки науково-обгрунтованих рекомендацій для ухвалення рішень по попередженню негативних змін стану довкілля і дотримання вимог екологічної безпеки. Система моніторингу є частиною національної системи інформаційної інфраструктури, пов'язаної по завданнях і цілях з аналогічними системами інших держав. Система моніторингу спрямована на:

- підвищення рівня інформації про екологічний стан довкілля;

- підвищення оперативності і якості інформаційного обслуговування усіх зацікавлених фізичних і юридичних осіб;

- сприяння розвитку міжнародної співпраці у сфері охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів і екологічної безпеки.

Основними завданнями суб'єктів моніторингу є:

- довгострокове систематичне спостереження за станом довкілля;

- аналіз екологічного стану довкілля;

- інформаційно-аналітична підтримка прийнятих рішень у сфері охорони довкілля;

- інформаційне обслуговування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також забезпечення екологічною інформацією населення країни і міжнародних організацій;

- розробка науково обґрунтованих рекомендацій для ухвалення управлінських рішень.

Нормування діяльності об'єктів підвищеної небезпеки. Нормування діяльності об'єктів підвищеної небезпеки визначає кількісні і якісні показники функціонування небезпечних технологій і процесів з точки зору безпеки для персоналу, населення, довкілля. Нині актуальною є проблема виробництв з гранично зношеними основними фондами, а також використання у виробничих процесах старих (частенько небезпечних) технологій. Нормування при вирішенні питань безпеки може вироблятися як по відповідності параметрів процесів і кінцевої продукції необхідним нормам, так і по кількісних і тимчасових рамках функціонування таких виробництв.