1. Релігія та повсякденний досвід

Еміль Дюркгейм, у результаті дослід­жень дійшов висновку, що релігія охоплює те, що виходить за межі нашого знання. Ту частину світу, з якою ми маємо справу в повсякденному житті, ми називаємо «мирською». Мирське або світське — це те, що створює основу повсякденного життя. Явища, що виходять за рамки повсякденності, що недоступні у звичайному стані на­шій свідомості, ми називаємо сакральними. Сакральне містить те, що люди вважають екстраординарним, що викликає трепет та благоговіння. Релігія — це соціальний інститут, що містить вірування й культові практики.

Вивчення релігійних феноменів демонструє величезну розмаїтість поводження людей щодо питань віри. Неможливо знайти щось єдине, що шанувалося б всіма людьми як щось, безумовно, священне. Е. Дюркгейм вважав, що незалежно від того, як співтовариства віруючих розмежовують мирське й свя­щенне, люди відносять до мирського все те, що приносить їм користь у повсякденному житті. Але до повсякденного не має відношення те, що вважається священним, — що позначається словом «надприродне». Це надприродне, як правило, пов'язане з якою-небудь соціальною забороною, так, наприклад, мусуль­манин, проводячи грань між мирським і божественним, перш ніж увійти в мечеть, знімає взуття, щоб не споганювати святе місце підошвами, яки торкалися до землі.

Сакральне втілюється в тому або іншому ритуалі — у фор­мальному, церемоніальному поводженні. Найважливіше хрис­тиянське таїнство — причастя. Цей ритуал має древні язичеські коріння. Віруючі християни сприймають літургійні хліб і вино незвичайно — як священні символи тіла й крові Іісуса Христа.

У повсякденному розумінні під ритуалом мається на увазі стандартна стійка послідовність дій, що має церемоніальний характер. При цьому передбачається, що ритуал — лише фор­мальна процедура, тобто цінності й змісти, які приписуються ритуальній дії, не є воістину цінностями й змістами індивіда, що здійснює, ритуал. Духовний ціннісний зміст ритуалу розкрива­ють спеціально підготовлені люди, шамани, жреці, священики.

Ритуали пов'язані не тільки з релігією. Реальні життєві взаємодії завжди ритуалізовані, коли більшою, коли меншою мірою. Чим більш освічена та культурна (у загальноприйнято­му значенні цього слова) людина, тим більшу роль в її житті відіграють ритуальні моменти.

М. Зіммель у ряді робіт, присвячених аналізу ритуальних форм взаємодій, дійшов висновку, що більша частина повся­кденного життя людини складається з дій ритуального харак­теру, мало або зовсім не пов'язаних із субстанцією хвилювань і турбот. Наприклад, аналізуючи звичай світського спілкування, він показав, що воно цілком ритуалістичне в тому розумінні, що його правила вимагають від учасників не торкатися реальних життєвих проблем: сімейних ускладнень, фінансових утруд­нень, хвороб і т. п. Таке спілкування — продукт свідомої угоди ігнорувати реальні цінності життя, що виходять за межі са­мої форми спілкування. Багато моралістів таврували світське спілкування за його порожнечу й лицемірство. Але, як пока­зав М. Зіммель, це не «змістовні» порожнеча й лицемірство, а порожнеча й лицемірство гри. Будь-яка гра порожня в тому розумінні, що ходи в цій грі (відповідно репліки у світській розмові) мотивуються правилами гри, а не реальними життє­вими проблемами учасників; так, хвороба дружини шахіста не визначає, який варіант захисту він вибере в грі. Точно так само й докір у лицемірстві світського спілкування не витримує кри­тики, тому що, вступаючи в гру, індивіди свідомо приймають на себе роль, яка диктується правилами гри, відмовляючись (зовсім або частково) від власної індивідуальності.

Оскільки релігія стосується істини й віри, що перевищує межі повсякденного досвіду, ні соціологія, ні будь-яка інша наукова дисципліна, заснована на фактах, не здатні підтверди­ти або спростувати релігійні доктрини. Таємний зміст релігії, який міститься у вірі, в уявленні, що спирається скоріше на пе­реконаність, ніж на наукові факти.

У Новому Заповіті сказано: «У люблені, не всякому духу вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони...».

Соціологічне дослідження не може переконати глибоко віруючу людину, однак результати соціологічних досліджень багато чого можуть сказати про релігійну ситуацію в різних країнах і зв'язки релігії з іншими соціальними інститутами. Ці дослідження не виносять судження про правильність або неправильність віри, вони лише можуть стати основою для відповіді на питання, чому у певному суспільстві релігія має ту або іншу форму і як релігійна діяльність впливає на суспіль­ство в цілому. У соціологічному дослідженні вченого цікавить не «потойбічна» сутність релігії, а умови й впливи спільної діяльності певного типу, розуміння якої ... можливо тільки виходячи із суб'єктивних переживань, представлень, цілей ок­ремої людини — зі «змісту» діяльності, тому що зовнішній її характер надзвичайно різноманітний.