3. Методи опитування

Серед методів збору первинної інформації особливе місце в соціології належить опитуванню як найбільш широко вико­ристовуваному методу й виду соціологічного дослідження, за вдяки якому отримано до 90 % усіх соціологічних даних. Опи тування передбачає безпосереднє спілкування з людьми, що беруть участь у досліджуваних соціальних процесах і усвідом люють ці процеси у рамках повсякденного життєвого досвіду.

Таке спілкування, що спеціально організується дослідником у формі запитально-відповідального діалогу, є унікальним, не­замінним засобом одержання вербальної інформації, джерелом якої виступають усні або письмові висловлювання опитуваних людей (респондентів).

Популярність методу опитування багато в чому пояснюєть­ся його універсальністю. За його допомогою, можна одержати відомості як про сферу свідомості людей, тобто їх думках, оцін­ках, мотивах поведінки, життєвих цілях, орієнтаціях, інформованості й т. п., так і про їхню поведінку, продукти діяльності, різних фактах і т. п., причому, стосовно до будь-яких галузей життя суспільства. До того ж вербальна інформація, що до­ставляється соціологу, у цілому надійніше й легше піддаєть­ся кількісній обробці, ніж невербальна. До достоїнств методу опитування, особливо з погляду практичної організації соціо­логічного дослідження, варто віднести і його економічність, порівняно низьку витратність. Існує два основні різновиди соціологічного опитування: анкетування (заочне опитування), коли опитуваний, або респондент, заповнює анкету самостій­но в присутності анкетера або без нього, й інтерв'ювання (очне опитування), коли інтерв'юер особисто задає питання респон­дентові й фіксує отримані відповіді. 1 в тому, і в іншому випадку запитальник — або у вигляді анкети (опитувального аркуша), виступає основним методичним інструментом, до якого пред'являються певні вимоги.

Перелік питань повинен відображати досліджуваний об'єкт, бути необхідним і достатнім для забезпечення емпі­ричної перевірки гіпотез дослідження. Всі питання ставлять­ся таким чином, щоб на них можна було дати обгрунтовану й точну відповідь. Самі респонденти повинні розуміти, про що йде мова, починаючи з того, хто й навіщо його опитує, і закінчуючи змістом питання. Інтерв'юер же, у ситуації опи­тування поводиться нейтрально, не акцентуючи своє станов­лення ні до заданого питання, ні до відповіді на нього. Витри­мати необхідні вимоги допомагають гірофесіонали-методисти, які відпрацьовують техніку постановки питань, розробля­ють композицію опитувального листа й т. п., використовуючи для цього спеціальні прийоми. Наприклад, необхідна якість опитувального листа досягається за Допомогою поєднання в ньому різних видів питань — функціональних і змістов­них, відкритих, закритих або напівзакритих. Функціональ­ні питання призначені для вирішення завдань з управління процесом опитування (питання-фільтри), забезпеченню його логічної чітко (контрольні питання), а також відповід­ної психологічної атмосфери (контактні питання). Змістов­ні питання мають на меті одержання інформації про факти, знання, думки й мотиви. Відкриті питання дають можливість респондентові відповісти самостійно, так, як він бажає, в них відображається вся неповторність індивідуальної свідомості, мови, стилю й т. п. У закритих питаннях респондентові про­понуються готові варіанти відповідей і надається вибір одно­го або декількох відповідей. До закритого відносять питання типу «так-ні», альтернативні питання, у яких пропонується вибір тільки одного з декількох рівнозначних формулювань і «питання — меню», що надають респондентові право виб­ору декількох відповідей. Напівзакритими називаються такі питання, коли в переліку пропонованих відповідей є позиція «інше» або «що ще».

При розробці опитувального листа також обов'язковою є ви­мога. враховувати соціально-психологічні особливості респон­дентів — інформованість про предмет, мова, традиції спілкуван­ня, уявлення про престиж, почуття власної гідності тощо.

Анкетування, за допомогою якого можна за короткий проміжок часу опитати велику кількість людей, у тому числі завдяки анонімності, і за особисто значущим для них питаннями, є най більш інформативним, найбільш оперативним і тому найпоши­ренішим способом опитування. При даному виді опитування контакт дослідника з респондентами здійснюється за допомо­гою анкети, а отже, його ефективність найбільшою мірою зале­жить від того, наскільки якісно підготували анкету, якою мірою віна відповідає методичним вимогам. Ця особливість анкету вання робить необхідним проведення пробного дослідження, призначеного для вдосконалення постановки питань анкети та поліпшення її структури.

Анкетування буває груповим та індивідуальним. Воно може проводитись вдома (за місцем проживання), на роботі або в ці льових аудиторіях. Анкети можуть роздаватися респондентам самим анкетером (роздавальні анкети), розсилатися поштою (поштове опитування) або навіть публікуватися у пресі (пресове опитування).

Але в будь-якому разі анкетер зобов'язаний повідомити респондента про те, хто і з якою метою проводить опитуван ня, проінструктувати його відносно правил заповнення анкети, а також домовитися щодо способу і терміну повернення анке ти. Все зазначене вище становить зміст вступної частини ан кети, але, як правило, у випадку особистого контакту анкетера з респондентом озвучується ним додатково, оскільки це нада< відповідне налаштуванння респондентові.

У анкетування, як і в будь-якого іншого методу, є свої слабкі сторони. Дослідник, який вдається до використання даного ме­тоду, повинен бути готовим до роботи, пов'язаної з повернен­ням анкет, а також неповним їх заповненням респондентами, і обов'язково враховувати це у своїх розрахунках на одержан­ня за допомогою анкетування достатньої соціальної інформації для статистично обґрунтованих висновків.

Другий вид опитування — інтерв'ювання досить активно застосовується в сучас­ному соціологічному дослідженні, хоча й поступається анкетуванню за рівнем поширеності як метод, який є більш витратним з точки зору часу і коштів. Специфі­ка інтерв'ю полягає в тому, що, передбачаючи прямий контакт інтерв'юера з респондентом, воно виконує функцію не тільки одержання інформації від респондента, але й дає можливість впливати на нього, що необхідно мати на увазі при проведенні даного виду опитування.

У соціології використовуються різні види інтерв'ю, що відріз­няються одне від одного за рівнем регламентованості (стандартизованості) ситуації взаємодії інтерв'юера з респондентом за­лежно від точності, яка вимагається завданнями дослідження.

Стандартизоване (формалізоване) інтерв'ю проводиться відповідно до детально розробленої процедури, коли зазда­легідь розробляється загальний план бесіди, послідовність питань, варіанти передбачуваних відповідей. З метою отри­мання інформації щодо конкретної проблеми, процесу або яви­ща проводиться так зване фокусоване (спрямоване) інтерв'ю. Воно є менш регламентованим, але вимагає від інтерв'юера глибокого володіння предметом дослідження. План такого інтерв'ю передбачає тільки перелік питань, обов'язкових до розгляду під час бесіди, але їх послідовність і формулюван­ня можуть змінюватися залежно від конкретної ситуації. При використанні методу фокусованного інтерв'ю у дослідника з'являється можливість порівнювати відповіді різних респон­дентів на питання, об'єднані спільною тематикою. Стандар­тизоване і фокусоване інтерв'ю застосовуються на тому етапі соціологічного дослідження, коли проблема дослідження. її змістовна структура вже визначена. Що ж стосується почат­кового етапу дослідження, на якому проблема дослідження тільки уточнюється, більш доцільним є використання вільного (відкритого) інтерв'ю. У цьому випадку заздалегідь розробля­ються тільки основні напрямки бесіди з респондентом. Форму­лювання питань та їх послідовність визначаються у процесі са­мого інтерв'ю. Вільний характер бесіди припускає установлення ­ й терв'ювання

довірчих відносин між інтерв'юером і респондентом, а отже, взаємний обмін судженнями та можливість кожного звернути­ся до свого життєвого досвіду, що визначає більшу тривалість (іноді до 3 годин) такого виду інтерв'ю.

Одним з різновидів інтерв'ю, точніше синтезом анкетуван­ня та інтерв'ювання, є телефонне опитування. Популярність використання цього методу в сучасних умовах постійно підви­щується, особливо у періоди виборчих кампаній. Основними перевагами цього методу є оперативність, короткостроковість і економічність. Сучасні технологічні системи телефонних опитувань, що передбачають наявність комп'ютеризованих ро­бочих місць (наприклад, система САТІ), постійний контроль з боку організаторів, швидка передача результатів інтерв'ю до загальної бази даних дозволяє буквально протягом одного-двох днів якісно обробити весь масив інформації. Головні його не­доліки обумовлені низькою телефонізацією (маються на увазі стаціонарні телефони) населених пунктів і великою кількістю відмов абонентів від опитування з тих або інших причин.

Одним з різновидів інтерв'ю, точніше синтезом анкетуван­ня та інтерв'ювання, є телефонне опитування. Популярність використання цього методу в сучасних умовах постійно підви­щується, особливо у періоди виборчих кампаній. Основними перевагами цього методу є оперативність, короткостроковість і економічність. Сучасні технологічні системи телефонних опитувань, що передбачають наявність комп'ютеризованих ро­бочих місць (наприклад, система САТІ), постійний контроль з боку організаторів, швидка передача результатів інтерв'ю до загальної бази даних дозволяє буквально протягом одного-двох днів якісно обробити весь масив інформації. Головні його не­доліки обумовлені низькою телефонізацією (маються на увазі стаціонарні телефони) населених пунктів і великою кількістю відмов абонентів від опитування з тих або інших причин.

Особливим різновидом інтерв'ю, про яке хотілося б згадати особливо, виступає експертне опитування, або метод виявлен­ня експертних оцінок, у якому експертом визнається респон­дент, компетентний у проблемах, безпосередньо пов'язаних з предметом дослідження. Опитування таких осіб називається експертним, а встановлені в його ході судження респондентів стосовно властивості досліджуваного явища — експертними оцінками. Як правило, експертне опитування необхідне при аналізі найбільш істотних (і водночас дискусійних) аспектів досліджуваної проблеми.

Однак слід зазначити, що при визначенні конкретного скла­ду експертів в основному керуються рівнем їх компетентності, який може виявитися недостатнім. Як свідчить досвід, нерід­кі випадки, коли між компетентністю експерта й валідністю його висновків виникають розбіжності, обумовлені, з одного боку, можливими прорахунками в організації цієї складної процедури, з іншого боку — психологічними особливостями особистості самого експерта, який часом прагне представити свої оцінки як безумовно істинні. Проте експертні опитування є в даний момент одним з ефективних методів вивчення про­блем в умовах нестачі або повної відсутності інформації про предмет дослідження.