План викладу

1. Методи спостереження

2. Аналіз документів (контент-аналіз)

3.Методи опитування

4.Соціологічний експеримент

5. Фокус-групове інтерв'ю

Усяка точна наука грунтується на приблизності.

Бертран Рассел

Ключові поняття й терміни: кількісні методи, якісні методи, контент-аналіз і традиційний аналіз документів, анкетування, інтерв'ювання, соціологічний експеримент, соціологічне спостереження, фокус-група.

На початку даного розділу вказувалося, що соціологічне дослідження по своїй природі є емпіричним дослідженням, основне завдання якого «добувати факти» для теорії й для со­ціальної практики. Тому методи збору даних виступають най­важливішою вихідною передумовою для його організації та проведення, що заслуговує окремого розгляду.

Методи збору інформації в соціології підрозділяються на дві великі групи — кількісні, які дозволяють виявити кількісну інформацію про досліджуваний об'єкт (спостереження, аналіз документів, сукупність методів опитування, соціологічний ек­сперимент і деякі інші), і якісні, які націлені на вивчення якіс­них, суб'єктивно-специфічних чинників організації соціуму (фокус-групове інтерв'ю, біографічний метод, метод case study —дослідження конкретного випадку, метод «драматич­ної соціології» та інші).

Кожна група методів має своє дослідницьке призначення. Наприклад, коли варто вивчити взаємодію класів, соціальних верств, етносів, населення регіонів, соціальних інститутів та ін­ших макросоціальних утворень, без кількісних методів обійти­ся неможливо. Більше того, методи даної групи є для соціології «класичними» — з них вона починалася й продовжує успішно розвиватися на їх основі. У той самий час, якщо має бути аналіз явищ мікросоціального життя (на рівні малих груп, колективів, окремих особистостей), то незамінними стають якісні методи, популярність яких сьогодні зростає. Проте, обидві групи ме­тодів взаємно доповнюють одна одну: кожний якісний метод містить у собі певні кількісні способи збору й обробки інфор­мації, і навпаки, останні можуть містити в собі деякі елементи якісних методів.

У даній главі ми зупинимося на характеристиці методів збору інформації, що одержали найбільше розповсюдження в практиці соціологічних досліджень (спостереження, аналіз документів, сукупності опитувальних методів, соціологічний експеримент, фокус-групове інтерв'ю).

1. Метод спостереження

Одним з методів соціологічного дослідження (виміру), які застосовуються на етапі збору первинної соціологічної інфор­мації, є спостереження. Спостереження має ряд переваг у порів­нянні з іншими соціологічними методами. Головні з них — без­посередній зв'язок дослідника з об'єктом його вивчення, відсут­ність ланок, що опосередковують цей зв'язок, оперативність одержання інформації.

На відміну від повсякденного спостереження, яке є власти­вим кожній людині, спостереження як науковий метод характе­ризується рядом відмінних особливостей. Сприйняття об'єкта, здійснюване в ході наукового спостереження, є

(1) цілеспря­мованим, тобто підкореним ясній дослідницькій цілі й чітко формульованим завданням,

(2) планомірним, здійснюваним по заздалегідь обміркованій процедурі,

(3) певним чином фік­сованим

(4) тим, що підлягає контролю на обґрунтованість і стабільність у своїх результатах.

Тому використання методу спостереження припускає розробку спеціальної програми його проведення й оформлення його результатів у вигляді окремого звіту. У програмі визначається процедура спостереження, його основні етапи, які дають відповіді на питання, «що», «де» і «як спостерігати», «як вести записи». У звіті відображається до­кладний опис умов спостереження (час, місце, ситуація й т. п.), а також аналіз, інтерпретація отриманих у його результаті да­них і підсумкові висновки.

Дослідник спостерігає за соціальним об'єктом (окремими особами, великими або малими групами спільноти), у природ­ній, реальній життєвій ситуації (польове спостереження) або в експериментальній, штучно створеній обстановці (лабора­торне спостереження). При цьому він або перебуває на від­стані від досліджуваного об'єкта (невключене спостереження), або, навпаки, включається в ситуації, у яких перебуває об'єкт (включене спостереження). Типовий приклад повного включе­ного спостереження: соціолог працює в колективі, члени якого не знають, що в їхньому середовищі є дослідник. Як безпосе­редній предмет спостереження виступають вербальні й невербальні акти поведінки окремої людини, групи або декількох груп, тобто спостерігаються мовна діяльність, її стримування, послідовність, інтенсивність, експресивність, виразність рухів, емоції, порушення й т. п. Записи, у яких фіксується отримана інформація, ведуться звичайно на місці спостереження і в мо­мент його здійснення. Для записів використовуються бланки, щоденники спостереження, фото-, кіно- , відео- і радіоапара­тура. Спостереження не є специфічно-соціологічним методом, і в сучасних умовах він рідко використовується як основний метод збору первинної інформації.

Другорядна роль цього методу пояснюється властивими йому недоліками:

А) метод спостереження важко застосувати до великих со­ціальних спільнот;

Б) за його допомогою неможливо виявляти думки й суджен­ня досліджуваних осіб з питань, що цікавлять дослідника;

В) в ньому закладена велика частка суб'єктивності.

Так, можливості людського сприйняття обмежені, і дослід­ник може упустити щось важливе. Результати фіксуються найчастіше словами самого спостерігача, за допомогою яких найчастіше важко однозначно описати форми поведінки тих, за ким спостерігають. Не виключена й можливість впливу са­мого дослідника в ході спостереження на спостережуваний об'єкт. Разом з тим метод спостереження часто незамінний на початкових етапах дослідження, коли дослідникові необхідно уточнити проблему, більш чітко визначити об'єкт і предмет до­слідження й сформулювати гіпотезу.