23. Дайте характеристику механізмам психологічного захисту та опанування у стресових ситуаціях

Захист (Фрейд) - це психологічний механізм протистояння тривозі, який, на відміну від конструктивних дій, спрямованих на вирішення проблемної ситуації, спотворює або заперечує реальність.

З.Фрейд, А.Фрейд вважала, що захисний ме­ха­нізм ґрун­тується на двох типах реакцій: бло­куванні вираження імпульсів у сві­до­мій по­ведінці та викривленні їх до такої мі­ри, щоб початкова їх інтенсивність по­мітно знизилась чи відхили­лась у бік . Захисні механізми психіки виникають у ранньому дитинстві та розви­ва­ю­ть­ся протягом життя.

Відповідно до впливу на проблему особистості психологічний захист поділяється на такі різновиди:

1) конструктивний - не вирішуючи проблеми, хоча б не ускладнює її, 2) деструктивний-ускладнення проблеми, погіршення ситуації для особистості, причому останніх значно більше.

Основні ознаки механізмів психологічного захисту : 1) імпульсивність (механізми психологічного захисту не залежать від волі); 2) спотворення реальності; 3) відсутність усвідомлення суб'єктом захисних форм поведінки.

Основні функції механізмів психологічного захисту: 1) збереження особистісної цілісності,

2) збереження психічного здоров'я, певного «Я-образу».3) регуляція міжособистісних відносин.

Функції позитивні: оберігають особистість від не­гативних переживань, сприйняття психотравмуючої інформації, знімають три­вогу і допомагають зберегти в си­ту­а­ції конфлікту самоповагу та ін.; негативні: дія захистів зазвичай не тривала і триває доти, доки потрібна «пе­ре­дишка» для но­вої активності.

«Мета» психічного захисту –підтримання гомеостазу психіки.

Механізми захисту(Фрейд):

Сублімація—переклад енергії інстинктів (переважно сексуальних і агресивних імпульсів) у соціально прийнятні форми. Різновидом сублімації є творчість.

Витіснення— несвідоме усунення індивідом мотивів своїх дій зі сфери свідомого; найбільш універсальний спосіб уникнення внутрішнього конфлікту шляхом активного виключення з свідомості неприйнятного мотиву або неприємної інформації.

Регресія— перехід на більш примітивний рівень мислення і поведінки є поверненням особистості на більш низький рівень розвитку, зниження рівня домагань, примітивізація потреб, це повернення особистості від вищих форм поведінки до нижчих.

Проекція— неусвідомлене перенесення, приписування своїх власних відчуттів, уявлень, бажань, думок, потягів, а також часто «ганебних» несвідомих прагнень іншим людям - несвідомий перенесення власних почуттів, бажань і потягів, в яких людина не хоче собі зізнатися, розуміючи їх соціальну неприйнятність, на іншу особу, цей варіант захисту проявляється в приписуванні іншім власних моральних якостей і потреб.

Раціоналізація— несвідоме прагнення індивіда до раціонального обґрунтування своїх ідей і поведінки навіть в тих випадках, коли вони ірраціональні. Найчастіше даний механізм використовується людиною з метою запобігти переживання провини або сорому.

Реактивна формація— зміна неприємної для свідомості тенденції на більш прийнятну або ж протилежну Суть його полягає в трансформації травмуючого мотиву в свою протилежність.

Фіксація поведінки— тенденція Я до збереження апробованих, ефективних стереотипів поведінки, зміна яких може призвести до патологічного нав'язливого прагнення до повторень.

Інтелектуалізація— спроба вийти з емоційно загрозливої ситуації шляхом обговорення її змісту в абстрактних, інтелектуалізованих термінах.

Заміщення— виражається в частковому, другорядному задоволенні неприємного імпульсу якимось іншим методом. характеризується помітним спотворенням сприйняття дійсності.

Інтроекція. Дія механізму є протилежною проекції. Інтроекція виконує дуже важливу роль у ранньому розвитку особистості, оскільки на її основі засвоюються батьківські цінності та ідеали. Механізм актуалізується під час трауру, при втраті близької людини.

Компенсація. - несвідома спроба подолання реальних і уявних недоліків. Компенсація може бути соціально прийнятною (сліпий стає знаменитим музикантом) та неприйнятною (компенсація низького зросту – прагненням до влади й агресивністю; компенсація інвалідності – грубістю і конфліктністю). Ще виділяють пряму компенсацію (прагнення до успіху в явно програшній області) і непряму компенсацію (прагнення затвердити себе в іншій сфері).

Ідентифікація - несвідомий перенесення на себе почуттів і якостей, властивих іншій людині і не доступних, але бажаних для себе. Завдяки ідентифікації досягається також символічне володіння бажаним, але не досяжним об'єктом. Ідентифікація підвищує почуття власної значущості. В ідентифікації людина долає почуття самотності.

Заперечення реальності - захист від неприємної дійсності шляхом відмови від її сприймання. Часто відбувається у формі так званої «втечі» від дійсності у хворобу, захоплення, мрії. Відбувається в разі, якщо реальність травмує психіку суб'єкта. Індивід «не чує» критики на свою адресу, але дуже добре -позитивні оцінки. Соматизація - відхід у хворобу. Фантазування - втеча у світ мрії, де здійснюються всі бажання, де ти розумний, сильний, красивий і фартовим.

Придушення - Обмеження думок і дій для того, щоб уникнути тих із них, які можуть викликати тривогу.

Ізоляція чи відчуження - відокремлення всередині свідомості травмуючих людини чинників. При цьому неприємні емоції блокуються від доступу до свідомості, так що зв'язок між якоюсь подією і його емоційним забарвленням не відбивається у свідомості.

Деперсоналізація- Відбувається позбавлення індивідуальності інших людей. Вони розглядаються лише як носії соціальної ролі: батьки, викладачі, декан, начальник. Якщо людина не думає про інших, як про таких, що мають свої почуття, то тим самим, вона захищає себе від необхідності сприймати їх як рівних собі.

Відмінність між захисними механізмами і стратегіями подолання полягає в тому, що перші є несвідомими процесами, тоді як до других людина вдається в основному свідомо.

Поняття «опанувальна поведінка»(coping) використовується для позначення поведінки особистості в будь-яких ситуаціях, що являються для людини критичними або ж «важкими». Поняття «coping» у перекладі з англійської мови означає опановувати, долати (від англ. «to cope»).

Під копінгом розуміємо опанувальну, свідому поведінку особистості, яка спрямована на усунення травмувальних чинників чи адаптацію до них адекватними для молодої людини і ситуацій способами.

Дві основі функції копінга: Перша сфокусована на проблемі і спрямована на руйнування стресового зв’язку особистості та середовища. Друга сфокусована на емоціях і спрямована на керування емоційним дистресом.

Три способи подолання стресової ситуації: оцінка ситуації, втручання в ситуацію, уникання.

Виділяють активні (конструктивна поведінка) та пасивні (неконструктивна поведінка) способи реагування на стресс Активна форма копінг-поведінки, активне подолання є цілеспрямованим усуненням або послабленням впливу стресової ситуації. Пасивна копінг-поведінка, або пасивне подолання, передбачає використання різного арсеналу механізмів психологічного захисту, які направлені на зниження емоційної напруги, а не на зміну стресової ситуації результати деяких досліджень, що певні форми уникання можуть мати й активний характер.

У цілому до базових копінг-стратегій науковці та практики відносять стратегії “вирішення проблем”, “пошук соціальної підтримки” й “уникання” і наділяють їх такими характеристиками:

1. Стратегія вирішення проблем – це активна поведінкова стратегія, застосовуючи яку людина прагне використовувати особистісні ресурси для пошуку можливих способів ефективного вирішення проблеми.

2. Стратегія пошуку соціальної підтримки – це активна поведінкова стратегія, застосовуючи яку людина для ефективного вирішення проблеми звертається по допомогу і підтримку до оточуючого її середовища: сім'ї, друзів.

3. Стратегія уникання – це поведінкова стратегія, застосовуючи яку, людина прагне уникнути контакту з оточуючим світом, витісняє необхідність розв'язання проблеми. До способів уникання можна віднести відхід у хворобу, активізацію вживання алкоголю, наркотиків, варіантом активного способу уникання – суїцид. Найбільш ефективним є ситуативне використання всіх трьох поведінкових стратегій.

8 видів ситуаційно-специфічних копінг-стратегій (Р. Лазарус та С. Фолькман ):

– конфронтація, планомірне вирішення проблеми, самоконтроль, пошук соціальної підтримки, позитивна переоцінка, прийняття відповідальності, дистанціювання, відхід-уникання.

Реалізація копінг-стратегій може відбуватися в трьох сферах: поведінковій, когнітивній і емоційній

Когнітивні: зрозуміти причини стресу, визначити суть цього стану, все обдумати, “розкласти все по поличках”, тверезо оцінити проблему, осмислити ситуацію і своє ставлення до неї, знайти раціональне розв’язання, подивитися на ситуацію збоку і самостійно її подолати.

Емоційні: намагатися заспокоїтися, опанувати себе, взяти в руки, не панікувати; налаштуватися на позитив, перевести стресовий стан в оптимістичне русло, згадати щось приємне, думати про доброту.

Поведінкові: не залишатися на самоті, поговорити про це з рідними, з другом (подругою), виговоритися за кавою, побільше спілкуватися, бути поруч із близькою людиною; зайнятися корисним конкретним ділом, поринути в роботу, зробити щось приємне людям і собі; змінити обстановку, тимчасово змінити діяльність, переключитися на іншу.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------