24. Дайте характеристику індивідуально-психологічним відмінностям особистості та їх урахування в практичній діяльності психолога юридичної сфери

Індивідуальні відмінності відображають багатство і мінливість людської природи, множинність і розмаїтість способів вираження загального в індивідуальному. Вони є одним із основних чинників, що пояснюють різноманітність форм поведінки індивідів в однотипних ситуаціях.

До індивідуальних відмінностей належать базальні (властивості нервової системи, темперамент, характер, здібності, інтелект, установки) і програмувальні (мотиви, сенси, інтереси, світогляд та ін.) властивості особистості, що визначають динаміку і зміст поведінки.

Структури особистості, елементами якої є: загальнолюдські властивості (відчуття, сприймання, уявлення, мислення, пам'ять, воля, емоції); індивідуально-неповторні риси (темперамент, поєднання ролей, самосвідомість); соціально-специфічні риси (соціальні установки, ролі, ціннісні орієнтації).

Юридична діяльність передбачає оцінку людьми один одного за рівнем інтелекту, який утворюється системою пізнавальних процесів (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, мова, увага, уява), за індивідуально-психологічними властивостями (темперамент, характер, спрямованість тощо)

Стресогенний характер роботи юристів, особливо працівників оперативно-слідчих відділів, пред'являє високі вимоги до якостей людини, що сприяє подоланню дестабілізуючих факторів. Претенденти на посаду в правоохоронних органах повинні відрізнятися хорошим фізичним здоров'ям, витривалістю, толерантністю до тривалого впливу психофізичних перевантажень, високою працездатністю, мати високий рівень нервово-психічної, емоційної стійкості, що слід розглядати в якості найважливіших факторів їх професійної придатності. Необхідними якостями працівника правоохоронних органів є самостійність і відповідальність.

Вимоги до розумових здібностей юриста:Пізнавальна активність, легкість генерування ідей;

Глибина і широта мислення;Проностічность і рефлексивність мислення;Гнучкість, рухливість розумових процесів; Самостійність мислення.

До якостей особистості слід віднести: високий рівень правосвідомості, чесність, громадянську мужність, совісність, принциповість і непримиренність у боротьбі з порушеннями правопорядку, обов'язковість, сумлінність, старанність, дисциплінованість, творче мислення, комунікабельність, вольові якості, організаторські здібності, здатність протистояти негативним емоціям.

Збалансованість перерахованих сторін професійної діяльності юристів вимагає від них високого рівня професійної адаптації, особистісної інтеграції, соціальної зрілості; нервово-психічної, емоційно-вольової стійкості; інтелекту, гнучкого творчого мислення; сміливості, рішучості, впевненості в собі, здатності брати на себе відповідальність за прийняті рішення, наполегливості при високому рівні самокритичності

Індивідуальний підхід до допитуваного - одне з основних вимог слідчої тактики. При допиті необхідний індивідуально-психологічний підхід до обвинуваченого.

У найзагальнішому вигляді особистісні якості визначаються наступними взаємозалежними психічними особливостями: спрямованістю особистості - її ієрархічно організованою ціннісною системою; природно зумовленими особливостями психічної регуляції - темпераментом; стійкими, придбаними в соціальних умовах способами регуляції поведінки - характером; соціально-статусними психічними проявами.

Психічні стани, мотиви дій, особисті якості допитуваних визначають їх поведінку на попередньому слідстві і тим самим зумовлюють психологічний підхід до них, обрання найбільш ефективних, тактичних і психологічних прийомів. Особливе місце займають психологічні стани, пережиті безневинним людиною, яка в силу збігу обставин опинився в положенні підозрюваного або навіть обвинуваченого. Безумовно, він має почуття обурення, гніву, образи, прагне швидше позбутися від необгрунтованих, з його точки зору, підозр, довести свою невинність, він також може відчувати безпорадність, неможливість спростувати наявні проти докази, здолати упередження оточуючих. Ефективність допиту багато в чому залежить від того, в якому психологічному стані перебуває допитуваний, від усвідомлення обвинуваченим своєї провини, від готовності дати правдиві свідчення. Слідчий повинен тактично вміло послабити або нейтралізувати негативні психологічні стани і посилити, підтримати позитивні. Опора на позитивні якості особистості допитуваного - суттєвий момент вступу в контакт. Відчуваючи почуття тривоги, жалю, страху, каяття і т. д., правопорушник подумки багаторазово повертається до події злочину, обмірковує можливі несприятливі наслідки. Цей процес призводить до ще більшого посилення переживань, до постійного підкріпленню вогнища порушення - домінанти. Помічено, що чим важче злочин, тим яскравіше зміни в поведінці злочинця.

В емоційно-вольовій сфері підлітків, які вчинили злочини, найчастіше фіксуються ослаблення почуття сорому, байдуже ставлення до переживань інших, нестриманість, грубість, брехливість, несамокритично.

Емоційна неврівноваженість, марнославство, упертість, нечутливість до страждань інших, агресивність також можна віднести до найбільш поширеним характерологічних рис неповнолітніх злочинців. При цьому мова знову йде не про вікові особливості, які були б властиві основній масі підлітків взагалі, а саме про криміногенні зрушеннях, деформаціях у морально-емоційної, моральної сферах, характерних саме для осіб, які вчиняють злочини. У багатьох правопорушників значно деформована емоційна сфера, спостерігається емоційна "тупість", нечутливість до страждань інших, агресивність. Одночасно відзначається емоційна неврівноваженість, афективні, схильність до неадекватних ситуації реакцій. Часто відзначаються негативні зміни волі і вольових якостей. Аналіз мотиваційної сфери правопорушників дозволяє виявити різні форми регуляції ними поведінки. Однобічність, незрілість їхньої мотиваційної сфери часто полягає у вузькій тимчасовій орієнтації мотивації, що виражається в прагненні "жити сьогоднішнім днем", "плисти за течією", користуватися тим, що "потрапляє в руки" і т.д. Подібна орієнтація демобілізує особистість, не створює установок на подолання життєвих труднощів, довгострокових життєвих планів, а веде до ситуативності, імпульсивності в діях і вчинках. Негативне ставлення до нормативно-правовим заборонам і правоохоронюваним цінностей призводить до формування установки на їх порушення. Діагностика ціннісно-мотиваційної сфери особистості дозволяє певною мірою припустити можливу стратегію поведінки індивіда на допиті (каяття, визнання, напівпризнання, глобальне протидія, часткове протидія, приховування фактів певного змісту), а також виявити найбільш чутливі зони. Вчинення злочинів як раз має своєю метою задоволення гіпертрофованих дозвільних потреб та інтересів.

Важливими для характеристики особистості неповнолітніх злочинців є особливості їх правової свідомості. Для них характерні глибокі дефекти правосвідомості, що певною мірою пояснюється двома факторами: загальної правової неписьменністю і негативним соціальним досвідом самого неповнолітнього. Дефекти правової свідомості у неповнолітніх, які вчиняють злочини, виражаються в негативному ставленні до норм права, небажанні слідувати розпорядженням даних норм. Суттєві прогалини в правових знаннях неповнолітніх призводять до міркувань про «несправедливості» законів, «незаконному» засудженні.

До характерних особистісних особливостей неповнолітніх, що скоюють злочини, відносяться й істотні деформації їхніх моральних і правових ціннісних орієнтації.

Особистість злочинця формується не відразу. Це дуже складний процес, що охоплює деформацію емоційного, вольового та інтелектуального світу.

За якостям темпераменту можна судити про можливу динаміку поведінки особи - врівноваженості, емоційної стійкості (нестійкості), замкнутості, товариськості, орієнтованості поведінки на зовнішні (екстраверт) або внутрішні (інтроверт) чинники, про толерантність. За темпераментом людини можна навіть припустити, в яких напрямках він буде будувати свою розповідь про ту чи іншу подію.

Керівнику органу юстиції слід правильно оцінювати властивості темпераменту своїх підлеглих, виявляти і розвивати приховані ресурси їх особистості, вміло розподіляти між ними функціональні обов'язки, організовувати їх взаємодію таким чином, щоб властивості темпераменту різних співробітників доповнювали один одного, взаємно компенсували їхні негативні особливості в складних у професійному відношенні ситуаціях. Крім того, слід мати на увазі, що властивості темпераменту нерідко проявляються у способах вчинення злочинів, адміністративних правопорушень, у тих імпульсивних діях, які в екстремальній обстановці вчинення протиправних дій гірше піддаються свідомій вольовій регуляції. Більш помітні властивості темпераменту правопорушення, що носять остроконфликтный характер (вбивства, заподіяння шкоди здоров'ю тощо), що супроводжуються яскравими проявами афективно забарвлених емоцій.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------