- •1. Визначте предмет та завдання юридичної психології
- •3.Опишіть місце юридичної психології в системі психологічних наук. Принципи юридичної психології.
- •8. Визначте поняття та основні різновиди девіантної поведінки особистості.
- •9.Соціально-психологічні механізми формування правосвідомості особистості
- •10. Дайте психологічну характеристику правоохоронної діяльності.
- •11.Опишіть основні напрями використання психологічних знань в правоохоронній діяльності.
- •12. Визначте професійно важливі якості психолога юридичної служби, обґрунтуйте свою думку.
- •13. Визначте особливості спілкування в юридичній галузі, базові комунікативні навички.
- •14. Сформулюйте загальні принципи застосування методів психодіагностики в практичній діяльності психолога юридичної служби.
- •15. Визначте особливості особистісного підходу в системі «людина-право»:
- •16. Опишіть систему психічних процесів в юридичній психології:
- •17. Визначте значення пам*яті та технік маніпулювання увагою в юр.Психології:
- •18. Дайте характеристику психо-правовій оцінці мнестичних процесів:
- •19. Визначте роль мислення, інтуїції, уваги у рішенні поставлених завдань працівниками юр.Сфери:
- •20. Роль і місце емоцій та почуттів в юридичній психології:
- •21. Визначте місце та роль темпераменту, характеру, здібностей особистості в юридичній психології:
- •22. Дайте характеристику напрямкам профілактичної роботі з неповнолітніми злочинцями
- •1) Ранню профілактику, спрямовану на ліквідацію обставин, які негативно впливають на формування особистості неповнолітніх, та запобігання їх залученню до злочинного способу життя;
- •2) Усунення чинників, що вже сприяли заподіянню конкретних злочинів;
- •3) Попередження рецидивних злочинів з боку неповнолітніх.
- •23. Дайте характеристику механізмам психологічного захисту та опанування у стресових ситуаціях
- •24. Дайте характеристику індивідуально-психологічним відмінностям особистості та їх урахування в практичній діяльності психолога юридичної сфери
- •25. Визначте предмет та завдання кримінальної психології
- •26. Дайте характеристику особистості правопорушника та основним чинникам її формування
- •27. Визначте роль та місце соціального і біологічного чинників у формуванні делінквентної поведінки.
- •28. Опишіть психологічні особливості правопорушників з різною спрямованістю поведінки
- •29.Візначте особливості формування різновидів злочинної спрямованості( насильницька, корислива)
- •30.Дайте характеристику проблеми антисоціальної поведінки неповнолітніх правопорушників.
- •31.Визначте основні чинники виникнення та розвитку злочинної спрямованості у неповнолітніх.
- •32.Дайте характеристику механізмам формування злочинної поведінки неповнолітніх.
- •33.Дайте характеристику вікової динаміки злочинності.
- •34.Опишіть кримінальну субкультуру та делінквентну поведінку неповнолітніх.
- •35.Визначте особливості психологічної роботи з неповнолітніми злочинцями.
- •36. Дайте психологічну хар-ку етапів формування злочинної поведінки особистості.
- •1.Поява потреби, як джерела активності особистості.
- •37. Дайте психологічну характеристику злочинної групи.
- •38. Опишіть поведінку потерпілого, звинувачуваного, підозрюваного та свідка з розладами особистості та делінквентною поведінкою.
- •39. Сформулюйте причини та умови формування злочинних груп.
- •40. Дайте характеристику соціально-психологічним закономірностям формування та розвитку злочинних груп.
- •41. Сформулюйте поняття та соціально-психологічна характеристика організованої злочинності.
- •42. Дайте характеристику злочинним групам та організаційній злочинності.
- •43. Сформулюйте поняття та умови встановлення психологічного контакту із співрозмовником у професійному спілкуванні працівників юридичної галузі.
- •43.1 Сформулюйте поняття та умови встановлення психологічного контакту із співрозмовником у професійному спілкуванні працівників юридичної галузі.
- •52. З’ясувати важливість встановлення контакту та довірливих стосунків з опонентом, техніки переконання та навіювання в процесі комунікації психолога юридичної сфери.
- •53. Дайте характеристику перцептивних процесів та їх урахування в практичній діяльності психолога-юриста.
- •54. Опишіть психологічні наслідки здійсненного злочину на особистість злочинця.
- •55. Дайте психологічну характеристику потерпілому.
- •56. Визначте психологічні аспекти впливу злочину на формування свідчень потерпілого.
- •57.Дайте характеристику дослідженню особистості потерпілого.
- •58.Визначте предмет та завдання психології юридичної праці.
- •59.Визначте особливості етики та психології правозастосовної діяльності.
- •1) За професійною юридичною силою і 2) предметом регулювання.
- •60. Загальна характеристика професіограм юридичних професій
- •61. Види судово-психологічної експертизи
- •1) Експертиза неповнолітніх:,
- •1. Експертиза неповнолітніх
- •3. Експертиза особливих емоційних станів
- •62. Дайте загальну характеристику психологічних особливостей слідчої діяльності
- •63. Психологія огляду місця злочину
- •64. Психологія обшуку та затримки
- •65. Психологія допиту свідків та потерпілих, підозрюваних та звинувачуваних допит свідків та потерпілих.
- •67. Сформулюйте загальні принципи проведення судово-психологічної експертизи
- •69. З'ясуйте особливості використання методів юридичної психолоіїї психологом-практиком.
- •70. Опишіть види антисоціальної спрямованості особистості та види мотиваційної сфери особистості.
- •71. Дайте характеристику психологічних особливостей різних видів злочинних груп.
- •72. Дайте характеристику організаційно-психологічній структурі слідчої діяльності.
- •73. Визначте основні напрями психології юридичної праці, її особливості.
- •74. Опишіть структуру діяльності фахівця юридичної сфери.
- •75. Дайте характеристику судової діяльності.
43.1 Сформулюйте поняття та умови встановлення психологічного контакту із співрозмовником у професійному спілкуванні працівників юридичної галузі.
Психологічний контакт в юридичній діяльності — це прояв юристом і громадянином взаєморозуміння і поваги цілей, інтересів, доводів, пропозицій, які приводять до взаємного довір’я і сприяння один одному.
Найважливішою передумовою ефективного спілкування є виявлення основної репрезентативної системи взаємодіє з працівником органів правопорядку людини і опора на неї в процесі безпосереднього контакту. Є три основних вхідних канала, через які люди отримують інформацію про навколишній світ: зір, слух і кінестатіческое відчуття
Способи визначення репрезентативної (провідної)системи людини - візуальна, аудиальна, кінестетична -, слід звернути увагу на слова, якими людина описує свій життєвий досвід і найчастіше вживає в процесі спілкування. Ці слова називаються предикатами. Предикати проявляються у вигляді дієслів, прикметників і прислівників, використовуваних людиною в конкретних пропозиціях.
1/Візуальна система:
- Предикати: представте, яскраво, видимо, прозоро, перспектива, ясно, бачити, дивитися, стежити, сліпуче і т.п.
- Пропозиції: Моя роботавиглядає байдуже.Життятак тускла. Це проливає більше світла на це. Цей образ залишиться в моїй пам'яті. Ящасливий, що ми з Вами дивимося на це одними на це одними очима. Давайте подивимося на це. Це дуже невизначено, щоб розглянути.
2/Аудіальная:
- Предикати: послухайте, голосно, співзвучно, логічно, тихо, скрикнути, сказати, почути, різко і т.п. - Пропозиції: Це правильне рішення пролунало в мені. Це просто шепіт. Це занадто великі розбіжності в наших відносинах. Я намагався говорити собі: "Ти не можеш робити нічого правильно". Це занадто далеко від ритму.
3/Кінестатічна:
- Предикати: почуваю, зручно, легко, важко, напружуватися, торкнутися, сирий, відчувати, нудно і т.п. - Пропозиції: Це викликає неоднозначні почуття. Він гарячий. Вона - холодна риба. Ця річ давить на мою пам'ять. Так, я відчуваю щось вище цього.
Задача побудови діалогу з урахуванням мови взаємодіє людини, тобто його основною репрезентативною системи.
Доцільно будувати свої питання, орієнтуючись на провідну систему партнера по спілкуванню, узгоджувати предикати.
Завдання співробітника органів правопорядку полягає тут в наступному:
а / визначити відповіднодо зазначених способів модальність партнера по спілкуванню;
б / звернутися до партнера з предикатами, що відбивають його основну репрезентативну систему.
Другий етап професійного спілкування має також на меті планування змісту та умов майбутнього контакту. Такийплан має включати в себе наступні параметри: - Мета спілкування; - Передбачувані результати; - Місце безпосереднього контакту; - Прийоми і способи впливу на партнера; - Прийоми зняття напруженості у відносинах держави і вирішення суперечностей; - Необхідність присутності в процесі спілкування третіх осіб; - Нормативні вимоги до організації спілкування; - Способи фіксації, отриманої інформації / протоколи, стенограми, накази тощо /; - Час спілкування і тривалість контакту та інТретій етап професійного спілкування являє собою безпосередній контакт працівника органів правопорядку з іншими особами / працівниками правоохоронних органів, підозрюваними, свідками і т.д., що має на меті отримання певної інформації та вплив на партнера.
Можна виділити два різновиди професійного спілкування: внутрішньоорганізаційні спілкування (спілкування з колегами та керівниками органів правопорядку) і внеорганізаціонное професійнеспілкування (спілкування з громадянами, правопорушниками, представниками органів влади і т. д.). Безумовно, існує специфіка в цих видах спілкування, але є і загальні психологічні закономірності.
До числа основних труднощів внутріорганізаційного спілкування слід віднести: - Перевантаженість дорученнями / в тому числі і невластивими виконуваних за посадою обов'язків /; - Відсутність чіткої регламентації взаємодії та невизначеність посадових обов'язків працівників; - Різні інтереси у взаємодіючих посадових осіб; - Недостатня професійнапідготовленість до спільної роботи; - Функціональна відособленість окремих працівників і підрозділів. Зазначені труднощі нерідко ведуть до протиріч, розбіжностей і конфліктів між взаємодіючими працівниками органів правопорядку.
Специфіка внеорганізаціонного спілкування співробітників правопорядку (контакти з підозрюваними,обвинуваченими, свідками, очевидцями, потерпілими, заявниками і т. д.) виявляється в тому, що воно відбувається в рамках докладного нормативно-правового врегулювання і характеризуєтьсядодатковими труднощами, пов'язаними з подоланням внутрішнього опору з боку ряду осіб, небажання співпрацювати, нещирості і брехні і т. д. Всі ці зазначені обставини призводять до утрудненим умов спілкування і значною психологічному навантаженню працівників правопорядку.
Становлять значний науково-практичний інтерес способи і прийоми виявлення брехні й нещирості в поведінці й мови людей, що контактують з працівником органів правопорядку. Його вміння по дрібних штрихами мовних висловлювань, застережень, невідповідностей в оповіданні, а також не основі невербальних дій / жестів, поглядів, поз / співрозмовника визначити ступінь щирості є запорукою успішного вирішення службових завдань в процесі спілкування.
Четвертим етапом у динаміці професійного спілкування є усвідомлення працівниками органів правопорядку результатів і наслідків контактів, так як взаємодія неможливо без оцінки успіху або невдачі, успіху чи неуспіху, без виявлення факторів, які сприяють спілкуванню або ускладнюють його.
У психологічнійлітературі великаувагаприділяється тому, як людина оцінює характер спілкування та взаємовідносин з іншими особами, даються певні рекомендації щодо вдосконалення точності оцінок контактів з іншими людьми.
Основними факторами, які впливають на ефективність спілкування у професійній діяльності співробітників ОВС, є наступні: 1. Особистістьсамого співробітника. Особливо такі якості, як товариськість, вміння вивчати психологічні особливості співрозмовника і використовувати ці дані, вміння і готовність встановлювати контакт навіть за несприятливих обставин, вміння розговорити людини, підтримати бесіду і вести допит за необхідності навіть протягом тривалого часу. 2. Психологічніособливості та психічні стани людей, з якими співробітники вступають у спілкування. 3. Умови спілкування, в ході яких воно відбувається. 4. Зміст оперативно-службових завдань, тобто, заради чого власне відбувається спілкування.
Співробітники ОВС спілкуються з самими різними категоріями громадян, що володіють своїми індивідуальними особливостями, зумовленими психічної конституції, типом темпераменту і характеру, різним життєвим досвідом, індивідуальними формами відображення дійсності, різним загальноосвітнім і культурним рівнем, зі своїми ідеалами, переконаннями, інтересами, стосунками, мотивами, цілями, світоглядом, спрямованістю.
Природно, що для підвищення ефективності спілкування, виступає найважливішою умовою успішності вирішення оперативно-службових завдань, співробітник повинен бути універсалом в спілкуванні, вміти спілкуватися, розташовувати до себе і встановлюватипсихологічнийконтакт як з урахуванням всіх вищевказаних індивідуально-психологічних особливостей громадян, з якими його зіштовхує діяльність, так і з урахуванням їх вікових, національних, статевих особливостей, їх соціального і процесуального стану та інших якостей.
Різні особливості має спілкування із заявниками, потерпілими, сумлінними свідками та особами, які надають сприяння співробітникам ОВС; правопорушниками, злочинцями, несумлінними свідками та іншими особами, що надають протидію працівникам ОВС; жінками; неповнолітніми та молоддю; особами середнього віку; літніми і старими; посадовими особами ; віруючими з урахуванням їх віри; психічно хворими та іншими категоріями громадян.
У залежності від категорії громадян співробітник визначає свій стиль спілкування, позицію і роль, обирає засоби, способи спілкування. В основі лежить розуміння типових проблем тих категорій громадян, з якими спілкується співробітник, значущості для них самого спілкування, їх інтересів, потреб і т.д.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------