Еволюція уявлень про роль держави в економіці:

Меркантилісти вважали багатством золото і срібло, заохочували накопичення їх у країні. Політика держави мала бути спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції (політика протекціонізму).

Фізіократи основну роль держави вбачали у створенні умов для розвитку сільського господарства як єдиної продуктивної галузі. Політика держави мала бути спрямована на стимулювання і підтримку сільськогосподарського виробництва.

Класична теорія саморегулювання визнає ринковий механізм найкращим інструментом, який ефективно регулює розподіл ресурсів, автоматично встановлює рівновагу між попитом і пропозицією. Роль держави зводиться до забезпечення законності, порядку, включаючи гарантії прав власності та інших економічних свобод: свободи вибору сфери діяльності, свободи конкуренції, свободи торгівлі.

Марксизм як економічна політика пролетаріату декларує необхідність відміни приватної власності. В умовах подальшої концентрації виробництва і капіталу, розвитку монопольних тенденцій держава, будучи виразником інтересів фінансового капіталу, пануючої олігархії, активно втручається в процеси суспільного виробництва. Після зміни суспільного устрою функціями держави будуть акумуляція і розподіл ресурсів, доходів, встановлення цін, розміру заробітної плати, формування структури виробництва і потреб громадян.

Кейнс Дж.М. звертає увагу, що наявність циклічного економічного розвитку, монополізація низки галузей знижують ефективність ринкового механізму саморегулювання. Неспроможність ринкового механізму виявляється в періодиних і затяжних спадах виробництва, зростанні рівня безробіття і цін. Максимально можливу зайнятість і економічне зростання може забезпечити лише активне втручання держави в економіку. Об’єктивна необхідність державного регулювання в умовах обмеженого сукупного попиту полягає у стимулюванні економічної активності: заохоченні інвестиційної діяльності, збільшенні державних витрат, підвищенні рівня зайнятості і споживчих витрат населення.

Неокейнсіанство: не передбачає втручання держави у відносини власності. Усі заходи державного регулювання стосуються сфери обігу і перерозподілу доходів. Політика державного регулювання має бути спрямована на забезпечення стійких темпів економічного розвитку.

Неокласичні теорії (монетаризм, теорія раціональних очікувань, теорія економіки пропозиції) розглядають ринкову економіку як самоналагоджувану, тобто здатну до автоматичного саморегулювання. Державне втручання в економіку має бути мінімальним і обмежуватись регулюванням грошового обігу і кредитної сфери. Прибутковий податок та соціальні виплати мають бути мінімальними.

Неокласичний синтез є теоретичною основою змішаної системи державного регулювання економіки і поєднує інструментарій кейнсіанскої теорії бюджетного, податкового, фінансово-кредитного державного регулювання економіки з використанням ринкового механізму самоналагоджування: ціноутворення, встановлення ринкової рівноваги, структури економіки у відповідності до потреб ринку, конкуренції тощо.

Соціально-інституціональний напрям пропонує використовувати соціально-психологічні, морально-етичні, культурні та політичні фактори (інститути) на економічний розвиток. Основною функцією держави є регулювання розвитку економіки через систему соціального контролю на мікро- та макрорівні.