Розрізняють такі види фінансового контролю:

• державний – здійснюється відповідними органами державного контролю, охоплює всі операції, пов’язані з рухом державних коштів.

• муніципальний (громадський) – контроль за станом обліку та звітності на підприємствах та організаціях і є комунальною власністю; контроль за виконанням місцевих бюджетів.

• незалежний фінансовий контроль (аудит) – здійснюється за діяльністю суб’єктів господарювання пов’язаних з використанням суспільної власності на договірних платних засадах незалежними фізичними особами, які мають право проводити цей контроль. Мета – перевірка достовірності фінансової звітності тощо.

• Контроль власника (органу управління об’єкта контролю) є операції суто з об’єктивними правами власності суб’єктів господарювання, фінансовими й матеріальними ресурсами та іншими активами, що перебувають в їх управлінні, а також їх зобов’язаннями.

Виокремлюють дві форми фінансового контролю:

1. Відомчий контроль – здійснюється контрольно-ревізійними службами міністерств, відомств, концернів, асоціацій, акціонерних об’єднань відповідно до законодавства, яким передбачено, що комплексні ревізії й контрольні перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств проводяться з ініціативи власника, тобто органу, якому підпорядковане підприємство на правах власності (до державних підприємств).

2. Внутрішньогосподарський контроль – здійснюється через утворені власником органи бухгалтерського та фінансово-економічними службами в межах визначених повноважень або шляхом залучення аудиторських фірм.

Механізм правового регулювання контролю необхідно розуміти сукупність юридичних засобів, за допомогою яких забезпечується правовий вплив на контрольні відносини.

Державне регулювання у сфері фінансового контролю здійснюється з метою:

• забезпечення дотримання законодавства у сфері фінансового контролю;

• забезпечення ефективності роботи суб’єктів фінансового контролю, усунення паралелізму і дублювання в діяльності шляхом розмежування їх функцій;

• налагодження координації діяльності суб’єктів фінансового контролю (між собою, з державними органами та органами місцевого самоврядування);

• запровадження єдиних норм і стандартів фінансового контролю.

Правове оголювання фінансового контролю здійснюється на основі:

1. законодавчої бази (Конституція України та закони, що регулюють основні засади економічні відносини; закони, що визначають правові основи діяльності контролюючих органів, їх завдання, функції, структуру, повноваження, права, обов’язки, відповідальність; постанови та повноваження КМУ про діяльність контролюючих органів та здійснення фінансового контролю);

2. нормативної бази (нормативна база КМУ; нормативна база контролюючих органів; нормативна база міністрів та відомств (відомчого контролю); нормативна база бухгалтерського та податкового обліку і статистичної звітності).

2. Державний контроль та методика його забезпечення.

Державний фінансовий контроль – це комплекс заходів, які здійснюються органами державної влади й управління з метою успішного досягнення поставлених цілей у сфері фінансів.

Державний фінансовий контроль від імені держави здійснюється суб’єктами через виконання наданих нею повноважень, до яких належать:

• органи законодавчої і виконавчої влади та управління (ВРУ, КМУ, ДКУ, МФУ, ДМУ, НБУ та інші );

• спеціалізовані органи контролю (Держстандарт, Держспоживачзахист, ДПІ та ін.).

Основними засадами діяльності суб’єктів фінансового контролю є:

• здійснення об’єктивного контролю за фінансово-економічними операціями,

• невтручання в оперативну фінансово-господарську діяльність, окрім випадків, передбачених законодавством,

• незалежність і об’єктивність, прийняття рішень за результатами фінансового контролю,

• відповідність за достовірність результатів,

• забезпечення відкритості і прозорості, за умови дотримання режиму спеціальних обмежень, установлених законодавством,

• дотримання норм професійної етики.

Система державного фінансового контролю виконує дві функції:

1. функцію перевірки, порівняння даних і, при потребі, їх додаткової перевірки за допомогою рахунків і документів;

2. функцію ієрархічного підпорядкування, відповідно до якої один орган на вищому рівні регулює діяльність органу нижчого рівня відповідності з конкретною метою.

Бюджетний контроль є складовою фінансового контролю.

Бюджетний контроль – це сукупність заходів, які проводять державні органи і пов’язані з перевіркою законності, доцільності й ефективності утворення, розподілу і використання грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування.

Основні завдання бюджетного контролю:

• дотримання процедури складання, розгляду і затвердження бюджету, а також його виконання;

• дотримання бюджетного і податкового законодавства,

• контроль за правильністю формування дохідної частини бюджету,

• перевірка ефективності і цільового використання бюджетних коштів і коштів позабюджетних фондів.

• Контроль за правильністю ведення бухгалтерського обліку і звітності

• Виявлення резервів збільшення дохідної частини бюджету держави,

• Контроль за реалізацією механізму між бюджетних відносин.

Об’єкт бюджетного контролю – це гроші, розподільчі процеси при формуванні і використанні грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування. Формально об’єктом бюджетного контролю є конкретні показники.

Залежно від суб’єкта (хто здійснює) бюджетний контроль поділяють на:

• державний бюджетний контроль, який здійснюють органи державної влади,

• відомчий контроль (міністерства, відомства),

• внутрішньогосподарський контроль (фінансові служби підприємств)

• незалежний контроль (аудиторські фірми).

ВРУ здійснює контрольні функції відповідно до конституційно визначених повноважень та основних положень бюджетного Кодексу України.

До повноважень ВРУ належить контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу (заслуховує звіти про стан виконання ДБУ, здійснює контроль за використанням коштів ДБУ та коштів резервного фонду ДБУ).

Комітети ВРУ беруть участь у підготовці до розгляду ВРУ проекту закону про ДБУ, готують і попередньо розглядають питання щодо контролю за виконанням та звіту про виконання ДБУ в частині, що віднесена до компетенції комітетів.

Рахункова палата є постійно діючим органом бюджетного контролю, який утворюється ВРУ, підпорядкований і підзвітний їй. Завданнями РПУ є:

• організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини ДБУ, витрачання бюджетних коштів,

• здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України,

• контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля,

• контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, організаціям передбач ДБУ,

• контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах НБУ.

• аналіз встановлених відхилень від показників ДБУ та підготовка пропозицій про їх усунення бюджетного процесу в цілому,

• регулярне інформування ВРУ, її комітетів про хід виконання ДБУ та стан погашення внутрішнього та зовнішнього боргу України,

• та інше.

МФУ як вищий орган виконавчої влади здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів відповідно до законодавства. До контрольних повноважень МФУ належать:

• контроль за виконанням державного і місцевих бюджетів

• контроль за додержанням установами НБУ та КБ правил касового виконання бюджетів за доходами та видатками;

• контроль за порядком ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів видатків бюджетних установ та інше.

Головним завданням Державної контрольно-ревізійної служби є:

• здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань; ефективного використання коштів і майна; станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах, суб’єктах господарювання та ін..

• розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується Державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту та інспектування.

Державний фінансовий аудит – різновид державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

Інспектування – здійснюється у формах ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Завдання органів Державної податкової служби у сфері бюджетного контролю є:

• здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів і цільових фондів,

• внесення у встановленому порядку пропозицій щодо удосконалення податкового законодавства,

• ухвалення у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування,

• формування та ведення державного реєстру фізичних осіб та юридичних осіб,

• роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків.

Митні органи, реалізуючи митну політику, виконують такі основні завдання:

• виконання та контроль за дотриманням митного законодавства,

• захист економічних інтересів України,

• забезпечення виконання зобов’язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи,

• сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв’язків , інших юридичних та фізичних осіб,

• застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання під час переміщення товарів через митний кордон України,

• здійснення митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордо6н України,

• контроль за дотриманням правил переміщення через кордон,

• боротьба з контрабандою та порушенням митних правил,

• ведення митної статистики та інше.

Бюджетний контроль залежно від часу проведення поділяється на:

1. попередній – здійснюється під час складання, розгляду та затвердження бюджетів різних рівнів,

2. поточний – проводиться у ході виконання бюджету, кошторисів доходів і видатків протягом бюджетного періоду.

3. Наступний – проводиться після закінчення бюджетного року або певного звітного періоду.

4. Контроль за використанням бюджетних асигнувань

До методів бюджетного контролю належать документальна перевірка, економічний аналіз, ревізія, обстеження.