Тема 3: касове виконання державного бюджету україни за видатками

Мета: з’ясування і обґрунтування суті організації касового виконання видаткової частини державного бюджету України.

Базові поняття: бюджетна класифікація, бюджетна класифікація доходів, загальний фонд бюджету, спеціальний фонд бюджету, порядок виконання бюджету, операції з обробки платежів, операції із зарахування платежів, операції за надходженнями доходів, рахунки для обліку операцій, звіт про виконання бюджету за доходами, відомість розподілу платежів до бюджету, реєстр платників за спрощеною системою оподаткування, виписка з рахунку, акт звірки надходжень до бюджету, реєстр висновків за платежами.

План

1. Система видатків бюджетів.

2. Організація касового виконання державного бюджету за видатками.

3. Облік зобов’язань розпорядників та одержувачів коштів бюджетів в органах ДКУ.

4. Порядок примусового списання (стягнення коштів з рахунків установ та організацій, відкритих в органах ДКУ.

Література: 2,5,6,10,13,14,15,38,39,40,41.

1. Система видатків бюджетів

Видатки бюджетів відіграють важливу роль у розвитку країни та формуються відповідно до чинного законодавства. Вони є основою фінансового забезпечення соціальних програм, регулювання економіки та інших державних завдань

Видатки бюджету – кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом (Закон України "Про бюджет на відповідний рік" та рішення про місцеві бюджети ), за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Видатки бюджету класифікуються за:

• функціями, з виконанням яких пов’язані видатки (функціональна класифікація видатків - КФК);

• економічною характеристикою операцій, у процесі проведення яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків - КЕЕВ);

• ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків (КВК);

• за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету здійснюється відповідно до основних функцій держави, які викладені у вигляді розділів видатків, з низкою підрозділів (загальнодержавні функції, оборона, економічна діяльність, охорона навколишнього середовища. Охорона здоров’я, духовний та фізичний розвиток, освіта, соціальний захист та соціальне забезпечення). Кожна з груп має підгрупи.

Економічна класифікація видатків та класифікація кредитування бюджету визначають конкретне спрямування коштів, тобто предметно-цільове їх призначення, склад яких визначається Мінфіном.

Особливістю чинної бюджетної класифікації є чітке розмежування видатків за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (з/п, нарахування, всі види господарської діяльності, виплати населенню, що іменуються як трансфери населенню, та ін..). такий розподіл дає можливість виділити захищені статті бюджету та забезпечити єдиний підхід до всіх отримувачів щодо виконання бюджету.

Економічна класифікація видатків та класифікація кредитування бюджету включає:

• поточні видатки – усі платежі бюджету, що передбачаються на поточні цілі;

• капітальні видатки – платежі з метою придбання капітальних активів, стратегічних і надзвичайних запасів товарів, землі, нематеріальних активів або невідплатні платежі, що передаються утримувачам бюджетних коштів з метою придбання ними капітальних активів, пов’язаних із руйнуванням чи пошкодженням основних фондів;

• нерозподілені видатки – це видатки з резервних фондів КМУ та фондів непередбачених видатків ради міністрів АРК, обласних та місцевих адміністрацій, виконкомів місцевих рад.

• класифікацію кредитування бюджету, в якій структуруються платежі бюджетів усіх рівнів з метою проведення економічної політики, у результаті яких у них виникають фінансові вимоги до інших суб’єктів господарської діяльності.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі ДКУ та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Програмну класифікацію видатків та кредитування Державного бюджету застосовують у формуванні бюджету за програмно-цільовим методом. Формування програмної класифікації видатків Держбюджету під час складання проекту закону про Державний бюджет здійснюється за структурою кодування. Код містить сім знаків і має відповідність із кодом функціональної класифікації видатків бюджету. Код кожної бюджетної програми має відповідність коду функціональної класифікації видатків бюджету.

Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї категорії належать платежі з погашення основної суми боргу).

Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:

• фінансування за типом кредитора – за категоріями кредиторів або власників боргових зобов’язань;

• фінансування за типом боргового зобов’язання – за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту.

Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов’язання держави, АРК, місцевого самоврядування. Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов’язання.

Видатки ДБУ включають бюджетні призначення на конкретні цілі, що пов’язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено Закон України "Про бюджет".

Бюджетна програма – систематизований перелік заходів, спрямований на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

До видатків, що здійснюються з ДБУ, належать видатки на :

1. державне управління (законодавчу, виконавчу владу , Президента)

2. судову владу;

3. міжнародну діяльність

4. фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння НТП державне значення міжнародні зв’язки

5. національну оборону

6. правоохоронну діяльність та гарантування безпеки держави

7. освіту, охорону здоров’я, соцзахист та соц. забезпечення, культуру і мистецтво

8. державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

9. фізичну культуру і спорт

10. держ програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки

11. програми реставрації пам’яток архітектури держ значення

12. держ програми розвитку транспортузку, телекомунікації та інформатики,

13. дщерж інвестиційні проекти

14. держ програми з ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього середовища від стихійних лих

15. створення та поповнення державних запасів і резервів

16. обслуговування державного боргу

17. проведення виборів та референдумів

18. та ін. програми, які мають суто держ значення.

До видатків, які здійснюються з обласних бюджетів і враховуються під час визначення обсягу між бюджетних трансферів належать:

• Державне управління (обл. ради )

• Освіту (загальну середню освіту громадян, школи інтернати, сирітські будинки, вищу освіту, профзаклади, післядипломну освіту та ін..)

• Охорону здоров’я (перша допомога, спеціалізована амбулаторне та стаціонарне лікування, санаторно-курортне лікування)

• Культура і мистецтво (держ культурно-освітні програми, театрально-видовищні програми та ін..)

• Фізичну культуру і спорт: держ програми з розвитку фізичної культури і спорту, з інвалідного спорту і реабілітації та ін..

До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються у визначенні обсягу міжбюджетних трансферів належать видатки:

• Місцеву пожежну охорону

• Позашкільну охорону

• Соціальний захист та соціальне забезпечення (програми місцевого значення стосовно дітей молоді жінок дітей, місцеві програми соціального захисту певних категорій населення)

• Місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів

• Культурно-мистецькі програми, підтримки кінематографії та засобів масової інформації, програми з розвитку фізичної культури і спорту

• Типове проектування, реставрація та охорону пам’яток архітектури місцевого значення

• Транспорт, дорожнє господарство

• Заходи з організації рятування на водах

• Обслуговування боргу органів місцевого самоврядування

• Місцеві програми правоохоронних заходів

• Управління комунальним майном

• Регулювання земельних відносин та ін.

Розмежування видів видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв видатки поділяються на такі групи:

1. І група – видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і розташовані найближче до споживача (здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об’днань)

2. ІІ група – видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України (з бюджетів міст АРК та міст обласного значення, а також районних)

3. ІІІ група - видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для деяких категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України (з бюджетів АРК та обласних).

З бюджетів Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп. Отже, видатки місцевих бюджетів безпосередньо пов’язані з інтересами широких верств населення й суттєво впливають на загальні соціальні процеси у державі.