Тема 3. Аналіз трудового процесу і затрат робочого часу

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Це одна з основних тем дисципліни. Насамперед треба знову повернутись до змісту програмних питань цієї теми. Зверніть увагу на обсяг не тільки лекційних годин (6 год), кількість годин на практичні заняття (6 год), але і на кількість годин на самостійну роботу (5 год). Тобто, вивчення цієї теми потребує великої уваги і зосередженості.

Для розв’язання головних завдань нормування праці ще недостатньо вивчити головні об’єкти нормування. Щоб навчитись установлювати прогресивні норми праці, треба, перш за все, знати фактичні затрати робочого часу, необхідного для успішного виконання різноманітних виробничих процесів; чому мають місце втрати робочого часу; що слід зробити для того, щоб кожний працівник успішно виконував свої трудові функції відповідно до встановлених норм затрат праці. Відповідь на ці запитання можна отримати за допомогою аналізу трудового процесу і затрат робочого часу.

У свою чергу, вивчення змісту трудових процесів і тривалості їх виконання неможливе без ретельного ознайомлення з тим, як витрачається робочий час, яка його структура, його зміст.

Методичною передумовою правильного вивчення й аналізу інформації про фактичні затрати робочого часу є класифікація цих затрат. Нагадуємо, що класифікація затрат робочого часу передбачає:

— установлення характерних ознак кожної категорії часу, що дає змогу безпомилково визначити цільову призначеність тих чи інших затрат робочого часу;

— можливість побудови фактичного і нормативного балансів робочого часу на базі групування однойменних затрат часу;

— визначення обсягів нормованого і ненормованого часу в структурі змінного фонду часу;

— оцінку доцільності й необхідності окремих затрат часу у вироб­ничому процесі.

Незважаючи на те, що на окремих підприємствах мають місце найрізноманітніші затрати робочого часу, різні обсяги часу змінної роботи, виконуються вони постійно чи епізодично, усі ці затрати можна розподілити на окремі характерні групи (категорії) робочого часу.

Значення категорії робочого часу надзвичайно велике. Адже за допомогою показників використання робочого часу можна встановити фактичну трудомісткість робіт, що виконуються, тобто встановити потрібну чисельність працівників на запланований обсяг роботи; виявити недоліки в організації і технології виробництва і праці, тобто визначити резерви для підвищення ефективності виробництва в цілому.

Слід мати на увазі, що теорія нормування праці рекомендує такі види класифікації затрат часу: робота працівника, робота устаткування, тривалість виробничого процесу. Необхідно наглядно ознайомитись з найважливішими категоріями робочого часу, їхніми взаємозв’язками і співвідношеннями (див. [1] розділ 3, рис. 3.1; 3.2; 3.3; 3.4). Це дасть змогу краще засвоїти сутність кожної категорії робочого часу. Найбільш повно всі затрати робочого часу протягом зміни (Тзм) характеризує класифікація затрат праці з боку працівника. Тут основними складовими виступають: час роботи та час перерв у праці. Час роботи, у свою чергу, передбачає час виконання виробничого завдання або належних трудових функцій протягом зміни та час так званої непродуктивної роботи (Тр. н.). Це дуже важливе розмежування, бо, якщо підходити поверхово, то під час загальної оцінки рівня використання робочого часу можна легко допустити помилку. Припустимо, що питома вага часу роботи в Тзм становить 80—90%, тобто, на перший погляд, цілком пристойне використання робочого дня. Але, коли в цих умовах з’ясовується, що 30—40 % від робочого часу витрачено на «непродуктивну роботу», то рівень використання змінного фонду часу можна охарактеризувати як дуже низький. Ось чому треба дуже ретельно вивчити категорію Тр. н. Визначити її не просто. Адже іноді здається, що робітник весь час щось робить на робочому місці, не палить, не розмовляє з сусідом — усе гаразд! Насправді ж це буває зовсім не так. Річ у тому, що категорія Тр. н. належать до так званих прихованих втрат робочого часу. Пояснюється це тим, що під час Тр. н. не виконується виробниче завдання, а мають місце різні роботи, що відволікають робітника від його виконання. Ретельне вивчення категорії Тр. н. дає змогу встановити причини, що призвело до її виникнення. При цьому слід розрізняти об’єктивні й суб’єктивні причини. Якщо працівникові на робочому місці не створено належних умов, то він змушений робити багато зайвих затрат часу для забезпечення нормального ходу виробничого процесу. Усі відхилення від технічних умов (збільшення розмірів заготовок, збільшення припуску на обробку, незадовільна розмітка, неякісне налагодження устаткування, незадовільна якість інструменту) призводять до зростання фактичних затрат проти нормативних, і саме через необхідність виконання допоміжних робіт. Порушення організації та обслуговування робочих місць також є об’єктивними причинами виникнення Тр. н. Разом з тим виготовлення бракованої продукції і виправлення браку, що виник з вини працівника, а також виконання роботи для задоволення власних потреб чи на замовлення сторонніх осіб слід розглядати як суб’єктивні причини виникнення Тр. н. Отже, в усіх перелічених випадках слід уважати, що час Тр. н. скорочує фактичний час роботи. Різницю між часом роботи і часом Тр. н. вважають нормованим часом, що обов’язково включає час: підготовчо-завершальної роботи, оперативної роботи та час на обслуговування робочого місця. Необхідно уважно ознайомитись з сутністю, структурою і змістом цих затрат робочого часу, що вважаються необхідними для виконання виробничого завдання. Цього можна досягти шляхом вивчення тексту лекції та змісту розділу 3 [1]. Час підготовчо-завершальної роботи (Тп. з.). Деякі види цієї роботи покладаються на інших працівників, найчастіше на допоміжних робітників (наладчики, слюсарі-ремон­тники та ін.), тому в затратах робочого часу конкретного працівника не враховуються. Але часто всі роботи Тп. з. покладаються саме на основного працівника. Час Тп. з. має кілька особливостей, які треба врахувати як при вивченні фактичних затрат, так і при проектуванні норм. Залежно від типу виробництва розглядають:

Тп. з. на зміну — в умовах масового виробництва;

Тп. з. на операцію (деталь) — в умовах індивідуального виробництва;

Тп. з. на партію деталей — в умовах серійного виробництва;

Іншою особливістю Тп. з. є те, що кількість часу, необхідного на підготовчо-завершальну роботу, фактично не залежить від обсягу партії деталей. Інакше кажучи, якщо працівник налагодив устаткування, ознайомився з технологічним процесом, отримав інструктаж і все необхідне для виконання роботи, то він уже взмозі обробити 10, 100 чи 1000 аналогічних деталей, і тут не треба шукати протиріччя щодо затрат Тп. з. залежно від типу виробництва. Саме робота з великими партіями деталей в умовах масового, багатосерійного виробництва дає велику економію часу Тп. з. (порівняйте: якщо Тп. з. до­рівнює 30 хв, то 30 : 10 дет. = 3 хв; 30 : 100 = 0,3 хв.; 30 : 1000 = = 0,03 хв). В умовах індивідуального, малосерійного виробництва час Тп. з. може дорівнювати часу виконання виробничого завдання, що значно збільшує його обсяг у результаті багатьох переналадок устаткування. Вивчаючи це питання, також треба зважати на об’єктивні та суб’єктивні причини збільшення фактичного Тп. з. проти нормативного. Однією з причин успішного виконання норм виробітку висококваліфікованими працівниками є їхнє вміння виконувати роботи, пов’язані з початком і завершенням окремого виробничого завдання. Недостатня кваліфікація, невміла організація праці серед молодих працівників призводять до завищення фактичних затрат Тп. з. проти нормативних.

Час оперативної роботи (Топ.) — найголовніша частина змінного часу Тзм., коли робітник виконує технологічні операції, тобто вироб­ниче завдання. Чим більша питома вага Топ. у Тзм., тим вищий рівень виконання нормованого завдання. Він обов’язково включає: основний час, який витрачається на здійснення основних трудових операцій (прийомів), та допоміжний час, необхідний для виконання допоміжних трудових операцій (прийомів).

Основний час (То) може здійснюватись безпосередньо робітником (час ручної роботи) або механізмами під наглядом та контролем працівника (час машинної роботи). Допоміжний час (Тд.) витрачається для забезпечення можливості здійснення То. З точки зору тривалості операції, яка виконується, важливо усвідомити, що частина допоміжних прийомів може виконуватись працівником під час машинної роботи, тобто одночасно. Тому допоміжний час Тд. можна розподілити на такий, що перекривається То, і такий, що не перекривається То. Природно, що Тд, який перекривається То не треба враховувати при визначенні загальної тривалості виконання конкрет­ної операції.

Час обслуговування робочого місця, що витрачається на обслуговування устаткування та інструментів класифікується як час технічного обслуговування (Ттех.). У цей час працівник періодично виконує роботи, які забезпечують спроможність засобів праці впливати на предмет праці. Час обслуговування робочого місця, що витрачається на забезпечення належної організації і внутрішнього планування робочого місця, класифікується як час організаційного обслуговування Торг.

Узагальнюючи розгляд категорій робочого часу, слід звернути увагу на такі особливості визначення дійсного його обсягу, які відрізняються від фактичних затрат часу.

По-перше, далеко не завжди фактичні затрати часу окремого працівника відповідають нормативним значенням.

По-друге, час непродуктивної роботи Тр. н. слід розглядати як «приховані» втрати робочого часу.

По-третє, перевищення фактичного часу підготовчо-завершаль­ної роботи Тп. з. та часу обслуговування робочого місця Тобс, над нормативними значеннями (Тп. зн.), (Тоб. н.) також слід уважати за «приховані» втрати робочого часу.

Класифікація затрат робочого часу не буде повною, якщо не звер­нути увагу на категорію «час перерв у роботі» (Тп) — такий відрізок Тзм., протягом якого робітник не працює. З матеріалів лекції та рекомендованого підручника, уже відомо, що час перерв розподіляється на дві групи. Перша — це час регламентованих перерв (Тпр), який включає: перерви, викликані особливостями організаційно-технічних умов виробництва та праці; перерви на відпочинок та особисті потреби працівника; перерви, передбачені трудовим законодавством.

Усі зазначені види перерв об’єктивно необхідні й обов’язково враховуються як «нормований» час, хоча вони і зменшують корисний фонд робочого часу.

Слід пам’ятати, що час обідньої перерви взагалі не входить до змінного фонду часу Тзм.

Другу групу перерв у роботі працівника слід уважати за втрати робочого часу. Вони лежать на поверхні, тому дістали назву «явних», неприхованих втрат робочого часу. Усі перерви в роботі з боку працівника розглядаються як порушення трудової дисципліни: запізнення на роботу, спізнення з обідньої перерви, передчасне припинення роботи перед обідом та перед закінченням зміни, а також різні відлучення працівника з робочого місця, які перевищують час регламентованих перерв на відпочинок та особисті потреби.

Детальніше з категоріями робочого часу можна ознайомитись у процесі вивчення матеріалів спостережень за використанням робочого часу (фотографія робочого часу, хронометраж).

Під час вивчення матеріалів цієї теми слід звернути увагу на те, що важливо знати не тільки як використовує робочий час робітник, а і як використовується в часі устаткування, на якому він працює. Річ у тому, що час роботи устаткування часто не збігається з часом роботи працівника. Під час здійснення машинної роботи робітник веде активне спостереження і контроль за роботою устаткування, але воно може працювати і під час пасивного спостереження, коли присутність робітника на робочому місці необов’язкова. І навпаки, при виконанні робітником допоміжних трудових операцій (установка заготовки), час виконання Топ. — устаткування не працює. Взагалі вивчення часу роботи устаткування необхідно для аналізу його роботи протягом зміни (рівень його завантаженості в часі). Ідеться про ефективне чи неефективне використання устаткування, коли під час роботи устаткування здійснюється виготовлення продукції або коли устаткування працює, але продукція не виготовляється. Треба знову повернутись до з’ясування змісту рис. 3.3, 3.4 рекомендованого підручника [1].

Подальше вивчення навчального матеріалу цієї теми передбачає ознайомлення студента з методикою аналізу затрат робочого часу і трудових процесів.

Аналіз затрат робочого часу базується на матеріалах конкретних досліджень (спостережень), які дають змогу одержати об’єктивну інформацію про використання робочого часу.

Можна рекомендувати таку послідовність вивчення питань методики й аналізу:

— ознайомитись з характеристикою основних методів проведення спостережень;

— вивчити зміст етапів проведення спостережень;

— ретельно вивчити призначення, зміст основних способів спостережень, їхні різновиди;

— усвідомити методичні підходи до аналізу використання робочого часу та застосування раціональних трудових прийомів і методів.

Слід звернути увагу на те, що незалежно від об’єктів спостережень (робочий день, частина робочої зміни, конкретні операції) можна застосувати два методи спостережень: шляхом безпосередніх вимірів або шляхом моментних спостережень. Пояснюється це тим, що фіксувати витрати часу можна або послідовно за поточним ходом часу, або шляхом короткочасних замірів через невизначені проміжки часу. Кожний із зазначених методів має свої певні переваги й недоліки.

Метод безпосередніх вимірів знецінюється його великою трудомісткістю та неможливістю охопити спостереженням значну кількість об’єктів. Тому більшість практиків віддає перевагу методу моментних спостережень, коли дослідник має змогу охопити спостереженням достатню кількість об’єктів і отримати усереднені показники з умовною точністю. Що стосується етапів проведення спостережень, то їх налічується чотири: підготовка до спостереження, безпосереднє спостереження, обробка матеріалів та аналіз результатів спостереження. Слід ретельно ознайомитися зі змістом кожного з етапів, які досить детально наведено в розділі 3 рекомендованого підручника [1].

Доцільно також уважно ознайомитися зі змістом структурно-логічної блок-схеми 3.1, що наведена нижче. Тут треба особливу увагу звернути на:

— мету спостереження;

— причини, що зумовлюють вибір того чи іншого об’єкта дослід­ження;

— точне визначення кількості об’єктів спостереження;

— визначення часу проведення спостережень;

— ознайомлення з особливостями організації праці на конкретному робочому місці (дільниці);

— роз’яснення мети та завдань спостережень;

— заповнення лицьового боку листа спостережень (фотокартки, хронокарти);

— точне визначення кількості об’єктів спостереження;

— визначення часу проведення спостережень;

— ознайомлення з особливостями організації праці на конкретному робочому місці;

— роз’яснення завдань та мети спостережень, що відбуваються;

— заповнення лицьового боку листа спостережень (фотокартки, хронокарти).

Цілком природно постає запитання: чому так важливо зосередитись на першому етапі проведення спостережень?

Структурно-логічна блок-схема 3.1

ОСНОВНІ СПОСОБИ ВИВЧЕННЯ ЗАТРАТ РОБОЧОГО ЧАСУ ТА ЕТАПИ ЇХ ПРОВЕДЕННЯ

Етап	Фотографія робочого часу		Хронометраж
	Фотографія методом безпосередніх вимірів	Фотографія методом моментних спостережень
Підготовка	1. Вибір мети й об’єкта 2. Заповнення лицьово­го боку фатокартки 3. Інструктаж	1. Вибір мети й об’єкта 2. Заповнення лицьового боку фотокартки 3. Інструктаж 4. Визначення обсягу спостережень	1. Вибір мети, об’єкта, часу спостережень (30 — 60 хв після початку зміни, 1,5—2 год до закінчення) 2. Заповнення лицьового боку хронокартки 3. Розчленування операції (фіксажні крапки) 4. Кількість спостережень 5. Інструктаж
Спостереження	Спостереження: цифри, індекси, графіки	Форма запису	Запис часу з точністю до 0,5 с Дефектні заміри
Обробка	1. Зведення однойменних затрат робочого часу (фактичний баланс робочого часу) у хвилинах, відсотках 2. Визначення показників, що характеризують фактичний баланс робочого часу (К1, К2, К3, К4)	1. Зведення однойменних затрат робочого часу в моментоспостереженнях, відсотках 2. Визначення показників, що характеризують фактичний баланс робочого часу (К1, К2, К3, К4)	1. Визначення тривалості замірів 2. Стійкість хронорядів (факт) 3. Розрахунок середньої тривалості елементів операції та всієї операції загалом
Аналіз	1. Побудова нормативного балансу 2. Можливе зростання продуктивності праці (ущільнення робочого часу) 3. Розробка заходів щодо ліквідації втрат робочого часу 4. Розрахунок економічного ефекту	1. Побудова нормативного балансу 2. Можливе зростання продуктивності праці (ущільнення робочого часу) 3. Розробка заходів щодо ліквідації втрат робочого часу 4. Розрахунок економічного ефекту	1. Аналіз затрат робочого часу за елементами операції 2. Стійкість хронорядів (факт-норматив) 3. Режим роботи 4. Проектування раціонального трудового процесу 5. Розрахунок норми оперативного часу

Відповідь проста: тому що треба отримати дійсні фактичні затрати робочого часу без їхнього приховування, саме такі, які мають місце в обумовлених організаційно-технічних умовах виробництва і праці. Дуже важливо правильно вибрати об’єкт спостереження, який має відповідати меті дослідження. Одна річ вивчати як використовують робочий час висококваліфіковані робітники і зовсім інша —спостерігати затрати робочого часу тих робітників, які не виконують установлені норми.

Кількість об’єктів спостережень обмежується технічними можливостями регістрації затрат робочого часу, точністю, видом фотографії та ін. Для групової фотографії кількість об’єктів досягає 8—12 працівників. При цьому точність вимірів значно зменшується в разі зростання кількості об’єктів. Для бригадної фотографії чисельність працівників (чисельність бригади), що підлягають обстеженню, не повинна перевищувати 12—15 чол. Найбільше об’єктів охоплюється спостереженнями в разі здійснення самофотографії та масової фотографії методом моментних спостережень. Треба ретельно вивчити особливості проведення самофотографії, з’ясувати, чому при цьому вивчаються не всі категорії змінного робочого часу, а тільки втрати, обумовлені недоліками в технології і організації праці.

З особливостями проведення масової фотографії необхідно ретельно ознайомитись, опрацювавши зміст розділів 3.3 — 3.4 рекомендованого підручника [1].

Другий і третій етапи проведення фотографії робочого часу не складні за змістом, а лише потребують великої уваги при самому спостереженні й точності в розрахунках тривалості окремих категорій робочого часу, обґрунтованої їх індексації. Певну увагу слід приділити зведенню однойменних затрат робочого часу з тим, щоб побудувати фактичний баланс робочого часу.

Аналіз отриманих результатів передбачає порівняльну характеристику фактичного і нормативного балансів робочого часу. Це досягається шляхом розрахунків показників (коефіцієнтів), які характеризують наявність «явних» та «прихованих» втрат робочого часу, загальну завантаженість працівників протягом робочої зміни чи її якоїсь частини.

Значення і розрахунки цих коефіцієнтів досить детально подано у рекомендованому підручнику (див. [1], розділ 3.4) Найпоширенішою помилкою є завершення аналітичної частини розрахунком показника можливого ущільнення робочого часу за рахунок ліквідації виявлених його втрат. Результати проведених спостережень дадуть користь лише тоді, коли будуть запропоновані конкретні заходи щодо ліквідації втрат робочого часу.

Фотографія з її послідовними записами всіх затрат часу дає змогу встановити причини перевищення затрат понад нормативні з усіх категорій робочого часу, причини непродуктивної роботи, порушення трудової дисципліни. Але слід пам’ятати, що фотографія робочого часу лише допомагає працівникові раціонально витрачати його протягом робочої зміни. Іншими словами, — досягти нормальної продуктивності, що передбачається організаційно-технічними умовами виробництва і праці. У разі ліквідації втрат робочого часу може зрости його змінний виробіток, але часовий виробіток, або затрати часу на одну операцію без належної раціоналізації трудового процесу можуть залишитися без змін.

Ось чому другим найважливішим способом вивчення затрат робочого часу є хронометраж.

При самостійному вивченні цього питання треба особливу увагу приділити завданням і призначенню хронометражних спостережень, а також визначенню обґрунтованої кількості хроноспостережень. Результати хронометражу безпосередньо впливають на фактичні затрати часу при виконанні працівником окремих операцій, а отже, на розцінки на одиницю роботи (операція, деталь).

Дуже велике значення має хронометраж для обґрунтування пропозицій щодо раціоналізації трудового процесу, оскільки регістрація тривалості виконання окремих елементів операції дає змогу встановити правильність виконання робітником основних і допоміжних трудових прийомів, що забезпечують нормативну тривалість виконання виробничої операції.

Слід пам’ятати, що об’єктом хронометражних спостережень найчастіше є оперативний час, час обслуговування робочого місця та час на відпочинок робітника, які входять до норми поштучного часу (t шт.) і повторюються робітником при виконанні кожної операції.

Велике значення має хронометраж як база для розробки нормативних матеріалів шляхом нагромадження інформації про режими роботи устаткування, складові елементи виробничої операції.

Що стосується визначення обґрунтованої кількості хронометраж­них вимірів (n), то тут треба ретельно ознайомитись із змістом розділу 3.5 рекомендованого підручника [1].

Раціоналізація основних і допоміжних трудових прийомів (рухів і дій) досягається зіставленням послідовності й тривалості виконання окремих елементів операції кількома робітниками (так званий метод Ф. Ковальова). Мінімізація затрат часу на всю операцію, точніше на ton, досягається за рахунок установлення, у кого з робітників затрати часу на виконання окремого елемента операції найменші.

Але треба пам’ятати, що об’єктом хронометражу є відносно нетривалі (до 20 хв) операції, що мають стабільний характер, тобто циклічно повторювані елементи операції. Значно складніше вивчати зміст і тривалість операцій, що не мають стабільного технологічного змісту і виконуються у невизначений відрізок робочої зміни. У цих випадках слід застосовувати третій основний метод спостережень — фотохронометраж. Свою назву він дістав тому, що є комбінуванням фотографії робочого часу і хронометражу. Фотохронометраж споріднений з хронометражем, оскільки вивчає тривалість і склад виробничих операцій, що здійснюються протягом робочої зміни, тобто використовує методику проведення фотографії робочого часу. Докладніше із змістом цього питання слід ознайомитися в розділі 3.6 рекомендованого підручника [1].

Практичні заняття

На практичні заняття програмою навчального курсу перед­бачено 6 годин.

План практичного заняття (2 год)

1. Провести раціоналізацію трудового процесу і розрахувати ефективність (економічну оцінку). Вихідні дані даються викладачем. При цьому можна скористатись даними щодо розчленування операції в трудовому відношенні з попереднього заняття.

2. Розглянути основні типи класифікації затрат робочого часу стосовно працівника, устаткування і виробничого процесу (подати блок-схемою і дати короткий опис категорій робочого часу).

3. Розглянути індексацію затрат робочого часу основних категорій та їхніх складових елементів (подати таблицею відповідно до наведеної класифікації).

4. Здійснити програмований контроль щодо визначення індексів затрат робочого часу (за допомогою тестових питань або на слух за запитаннями викладача в інтенсивному темпі).

5. Захист практичної роботи.

Практичне заняття (2 год)

Мета: Навчитись оцінювати рівень використання робочого часу за допомогою фотографій різних видів; виявити резерви ущільнення робочого дня на основі залучення в корисний фонд так званих явних і прихованих втрат робочого часу. Розв’язання завдань, наведених у п. 2.3.4. вимагає знань спеціальних формул показників (коефіцієнтів), які характеризують використання робочого часу за основними його категоріями.

1. Розглянути основні особливості кожного з методів вивчення затрат робочого часу і зробити короткий опис у зошиті, скориставшись структурно-логічною блок-схемою 3.1.

2. Виконати письмове завдання з обробки даних фотографій (видаються викладачем).

3. Оформити виконані завдання і захистити у викладача.

Практичне заняття (2 год)

Мета: Навчитись обґрунтовувати вибір об’єкта хрономет­ражного спостереження, визначати необхідну кількість замірів; здійснити розчленування операції на окремі елементи; навчитись виявляти причини невиконання або перевиконання норм часу; дати пропозиції щодо покращення структури операції та скорочення тривалості виконання окремих її елементів.

1. Виконати письмове завдання з обробки даних хронометражу (даються викладачем).

2. Оформити виконання завдання і захистити у викладача.

Термінологічний словник



Класифікація затрат робочого часу — групування окремих категорій затрат робочого часу за їхніми характерними ознаками з метою отримання об’єктивної оцінки використання робочого часу.

Категорія робочого часу — затрати робочого часу, що мають певні, чітко визначені відмінності від інших витрат за цільовою ознакою.

Робочий час — у нормуванні розглядається як тривалість робочої зміни (дня), протягом якої працівник виконує визначену роботу і має перерви в праці.

Втрати робочого часу — будь-які затрати робочого часу, що не входять до складу нормованого часу протягом робочої зміни. Розріз­няють втрати: приховані, неприховані з вини робітника, з вини виробництва.

Категорії робочого часу — усі без винятку види затрат робочого часу, що входять до складу змінного фонду робочого дня (ПЗ, ОП, ОБС, РН, ПН, ПР). Вони охоплюють як нормований, так і ненормований час, час виконання виробничого завдання, інші роботи, а також перерви у праці, внутрішньозмінні простої з різних причин.

Загальна тривалість усіх категорій дорівнює тривалості робо­чого дня.

Нормативний баланс робочого часу — структура робочого дня (зміни), яка включає лише нормовані категорії робочого часу. До нього входять «наявні» втрати робочого часу і категорія «непродуктивної роботи».

Фактичний баланс робочого часу — структура робочого дня, яка віддзеркалює фактичну тривалість категорій, установлених у результаті проведення фотографії робочого часу.

Методи вивчення затрат робочого часу — різні організаційно-технологічні підходи до вивчення затрат робочого часу.

Розрізняють два головних методи:

— метод безпосередніх вимірів (за поточним часом):

— метод моментних спостережень (коли спостерігач фіксує не тривалість окремих категорій робочого часу, а реєструє сам факт наявності тієї чи іншої категорії в конкретний момент спостереження).

Етапи спостереження — окремі організаційно необхідні підходи здійснення методики проведення вивчення затрат робочого часу (підготовка, спостереження, обробка даних, аналіз отриманих результатів).

Способи вивчення затрат робочого часу — організаційно-технологічні підходи до здійснення спостережень залежно від об’єкта дослідження, завдань, точності вимірів, форми реєстрації затрат робочого часу. Розрізняють: фотографія робочого часу, хронометраж і фотохронометраж.

Навчальні завдання



Заняття (2 год)