Завдання для перевірки знань !

Завдання 1

1. Які норми праці розраховуються за допомогою нормативних матеріалів?

2. У чому полягають особливості визначення тривалості часу на відпочинок?

3. У чому полягає аналітичний метод нормування, його сутність і різновиди?

4. У чому полягають особливості визначення тривалості часу на відпочинок?

Завдання 2

1. Охарактеризуйте переваги і недоліки статистичного способу встановлення норм праці.

2. У чому полягають особливості визначення часу на обслуговування робочого місця?

3. У чому полягають переваги і недоліки аналітично-дослідного методу нормування?

4. У чому полягають особливості визначення підготовчо-завер­шального часу в умовах масового виробництва?

Завдання 3

1. У чому полягає порівняльний спосіб нормування, його переваги і недоліки?

2. У чому полягають особливості визначення підготовчо-завер­шального часу в умовах серійного виробництва?

3. Назвіть основні елементи режимів роботи обладнання при виконанні верстатних робіт.

4. У чому полягають особливості визначення часу технічного обслуговування робочого місця?

Завдання 4

1. У чому полягають особливості визначення норми основного (машинного) часу при здійсненні токарних операцій?

2. У чому полягають особливості визначення допоміжного часу?

3. Охарактеризуйте процес визначення норм за допомогою мікроелементних нормативів.

4. У чому полягають особливості визначення підготовчо-завер­шального часу в умовах індивідуального виробництва?

Завдання 5

1. У чому полягають особливості нормування оперативного часу при виконанні складальних операцій?

2. Аналітично-розрахунковий метод: його переваги і недоліки.

3. Досвідний спосіб установлення норм праці: сутність, переваги і недоліки.

4. У чому полягають особливості нормування підготовчо-завершального часу в умовах великосерійного виробництва?

Завдання 6

1. У чому полягають особливості нормування основного (машинного) часу при виконанні фрезерувальних робіт?

2. Аналітично-розрахунковий метод: сутність, етапи встановлення норм.

3. У чому полягають особливості визначення часу на відпочинок і особистих потреб робітника?

4. Визначте норму на партію виробів за умови: t_зм — 480 хв, n — 60 шт., t_пз — на зміну — 52 хв, t_о — 6 хв, t_доп — 1,5 хв, К = 6% від t_о.

Завдання 7

1. Аналітично-дослідний метод нормування: його сутність, переваги і недоліки.

2. Назвіть три основних причини можливості організації багатоверстатної роботи.

3. У чому полягають особливості нормування апаратурних процесів?

4. Наведіть основні елементи режиму роботи, які використовуються при обґрунтуванні вибору оптимального режиму різання (верстатні роботи).

Завдання 8

1. У чому полягають особливості нормування часу на обслуговування робочого місця (технічне й організаційне)?

2. Порівняльний спосіб визначення норм: сутність, переваги і недоліки.

3. У чому полягають особливості нормування підготовчо-завер­шального часу роботи в умовах серійного виробництва?

4. У чому полягають особливості нормування слюсарних робіт?

Тема 7. Організація нормування праці на підприємстві

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

На відміну від попередньої теми 6, яка розкриває особливості встановлення норм праці при виконанні найрізноманітніших виробничих процесів і передбачає значний обсяг витрат часу на самостійне вивчення теоретичного матеріалу та підготовку до виконання практичних занять, на вивчення теми 7 відведено значно менше часу. Але ретельне ознайомлення з програмними питаннями (див. розділ 1) показує, що це не тільки остання, заключна тема навчальної дисципліни «Нормування праці». Матеріали цієї теми дають змогу, по-перше, зробити узагальнені висновки про стан роботи щодо нормування праці в організації; про якість діючих норм; про порядок їх упровадження та перегляду. По-друге, ознайомитись з проблемами, що існують у сучасних умовах і пов’язаних зі зниженням трудомісткості продукції, тобто підвищенням її конкурентоспроможності; шляхами вдосконалення роботи, пов’язаної з нормуванням праці, значення якого з кожним кроком до ринкової економіки набуває дедалі більшого впливу на ефективність діяльності будь-якої організації.

Нині діяльність будь-якої організації — від промислового підприємства, що впроваджує новітні технологічні процеси чи налагоджує випуск продукції, яка відповідає сучасним вимогам, — до банків і страхових компаній вимагає перш за все результативної, висо­копродуктивної роботи всього персоналу. Досягти цього без обґрунтування необхідних витрат праці просто неможливо.

Організація роботи щодо нормування праці є складовою частиною загальної проблеми організації діяльності всієї організації. За якістю діючих норм, їх впливом на зниження трудомісткості продукції можна сміливо оцінювати позитивні й негативні сторони господарської діяльності організації.

Під час вивчення цієї теми насамперед треба звернути увагу на те, хто виконує головну роль у розробці й впровадженні норм витрат праці. На промислових підприємствах — це технологічні служби, відділи організації праці та заробітної плати. В організаціях, зайнятих іншими формами господарської діяльності, зазначені служби не завжди існують, тому таку роботу здебільшого виконують спеціалісти інженерних підрозділів або кадрової служби. В усіх випадках, основний зміст роботи (функцій) з нормування праці зводиться до:

 підготовки технологічної документації;

 оцінки стану робочих місць за технологічними ознаками;

 оцінки кількісного та професійно-кваліфікаційного складу персоналу;

 розробки і використання норм праці (часу, виробітку, чисельності, обслуговування, підлеглості);

 створення необхідних умов для застосування норм у виробничій діяльності;

 організації систематичного вивчення затрат робочого часу та рівня завантаження працівників;

 організації впровадження нових, прогресивних норм часу (виробітку) з метою реалізації процесу систематичного зменшення трудомісткості продукції.

Слід мати на увазі, що реалізація перелічених функцій відображає зміст оперативної роботи з нормування праці, яка досягає ефективності за наявності нормативно-дослідної роботи. Сутність нормативно-дослідної роботи полягає в реалізації питань, пов’язаних з покращенням стану нормування на перспективу. При цьому виділяють роботи, пов’язані з:

 розробкою раціональних режимів роботи технологічного устат­кування;

 роботою зі створення місцевих нормативних матеріалів;

 розробкою прогресивних трудових прийомів та методів;

 обґрунтуванням найефективніших форм стимулювання роботи за прогресивними нормами.

Другим важливим питанням цієї теми є ознайомлення з організаційною структурою технологічних (інженерних) служб, що займаються питаннями нормування. При цьому головну увагу треба звернути на наявність посадових інструкцій, які регламентують діяльність конкретних виконавців; ступінь деталізації технологічних процесів; обсяг документації, кількість діючих норм праці; періодичність складання звітності тощо. Особливо уважно треба ознайомитись з правами й обов’язками тих виконавців, які безпосередньо займаються оперативною та нормативно-дослідною роботою, пов’язаною з нормуванням праці. З точки зору підлеглості окремих служб і виконавців, організація роботи з нормування праці може мати централізований, децентралізований і змішаний характер.

Особливої уваги під час вивчення теми заслуговують питання, що стосуються організації обліку виконання норм праці. Правильно організований і методично обґрунтований облік дає змогу визначити працівників, які не виконують норми часу (виробітку), установити причини невиконання, накреслити заходи щодо її усунення. Облік виконання норм праці проводиться щомісячно за окремими технологічним операціями, окремими робочими місцями, конкретними робітниками. Таким чином нагромаджується первинна інформація про рівень виконання норм за окремими професіями, спеціальностями, рівнем кваліфікації (за розрядами). На базі відомостей про рівень використання норм окремими виробничими ділянками і цехами складається загальний звіт по підприємству (організації). З матеріалами обов’яз­кової статистичної звітності студент має можливість ретельно ознайомитись у наведених додатках (дод. 2). Якщо з визначенням рівня виконання норм виробітку для робітників як з погодинною, так і відрядною оплатою праці не виникає якихось труднощів, то визначення рівня виконання норм затрат часу має цілу низку особливостей. Більшість підручників, посібників з економіки праці, статистики наводять конкретні формули для розрахунків рівня виконання норм часу. Треба уважно розібратись у змісті формул, які використовуються для визначення максимального рівня виконання норм:

— на базі календарно відпрацьованого робочого часу;

—  на базі фактично відпрацьованого часу.

У першому випадку можна скористатись такою формулою:

,

де Р_в.н — рівень виконання норм часу;

Т_н — виконаний обсяг робіт за діючими нормами (нормо-годин);

Т_д — кількість нормо-годин, витрачених додатково через відхилення від нормативних умов праці;

Т_б — кількість нормо-годин, витрачених на виправлення бракованої продукції не з вини робітника;

Т_зм — фактично відпрацьований календарний час (змінний), годин.

У другому випадку слід користуватись іншою формулою:

,

де Т_пр — внутрішньозмінні простої, год;

Т_над — кількість годин надурочної роботи, якщо вони мали місце.

Приклади розрахунків наведено в [1, с. 158].

Такий, на перший погляд, складний підхід до оцінки рівня виконання норм часу пояснюється необхідністю контролю над реально відпрацьованим обсягом робочого часу. Так, у чисельнику беруться до уваги не лише затрати живої праці на виготовлення продукції, а й додаткові затрати праці, пов’язані з відхиленням у технології, організації праці, тобто реальні, дійсні затрати, що мали місце протягом зміни, місяця.

У знаменнику в першому випадку береться до уваги фактично відпрацьований час у робочих змінах і зовсім не враховуються втрати робочого часу (затрати з вини робітника, простої та ін.), що мали місце. Такі розрахунки дають змогу встановити рівень виконання норм часу, враховуючи денну, місячну продуктивність праці.

У другому випадку знаменник зменшується на кількість втрачених годин робочої зміни, характеризує дійсні затрати часу на виконання робіт і може бути скоригований на кількість годин надурочної роботи. Тому такі розрахунки показують рівень виконання норм часу, виходячи з часової продуктивності праці, яка більш об’єк­тивно характеризує реальні затрати живої праці. Слід мати на увазі, що рівень виконання норм часу за фактично відпрацьованим часом завжди вищий, ніж за календарно відпрацьованим часом, особливо без наявності годин надурочної роботи.

Належна організація обліку і контролю за виконанням норм часу (виробітку) дає змогу побачити недоліки в роботі, пов’язаної з нормуванням праці в організації. Тому, вивчаючи цю тему, треба звернути увагу на питання оцінки стану нормування і якості норм затрат праці. Ці питання детально висвітлено в [1, с. 161—162].

Слід зауважити, що єдиного методичного підходу до оцінки стану і якості нормування не існує, тому рекомендується використовувати для цього матеріали первинної інформації (на рівні бригад, дільниць, цехів), а також інформацію державних форм статистичної звітності з праці (див. додаток 1). Дуже важливо зрозуміти, що здійснення оцінки стану і якості нормування праці не самоціль, результати аналізу дадуть змогу виявити, що саме треба робити, щоб досягти покращення нормування, підвищення його ролі в пошуках резервів зростання продуктивності на кожному робочому місці.

Норми праці, нормативні матеріали, характеризуючи затрати робочого часу, самі потребують істотних змін з плином календарного часу. Адже при обґрунтуванні норм береться до уваги ціла низка чинників: стан техніки і рівень технології; організація праці; номенклатура продукції; якість робочої сили тощо. Усі вони з часом корегуються в той чи інший бік, а отже, потребують відповідних змін і норм праці, трудових нормативів.

Практичне здійснення цих змін реалізується за допомогою таких важливих напрямів роботи з нормування, як перегляд і впровадження прогресивних норм праці.

Перегляд норм доволі складний процес як для організації в цілому, так і для окремих працівників. З боку спеціалістів вимагається пошук «вузьких місць», тобто застарілих, помилкових, «не напружених» норм, які гальмують зростання продуктивності праці. З боку робітників має місце недовіра до нових норм, занепокоєність можливим зниженням заробітної плати. Треба пам’ятати, що успішний перегляд норм праці можливий за однієї умови — він не повинен супроводжуватись зменшенням середньої заробітної плати. Досягти цього можна лише за рахунок реального зростання продуктивності праці, реального зниження її трудомісткості. Для цього на робочих місцях мають бути створені всі організаційно-технічні умови, перед­бачені під час розробки нових норм праці. Успішна робота щодо перегляду і впровадження норм досягається за участю майстра, бригадира, технолога, нормувальника і конкретного робітника. За допомогою виробничого інструктажу робітник краще засвоює запроек­тований технологічний процес, оволодіває необхідними трудовими навичками.

Взагалі вся робота з перегляду і впровадження нових норм має супроводжуватися організацією дієвого матеріального стимулювання як робітників, так і спеціалістів. Питання організації планомірного зниження трудомісткості детально розглядаються в [1, с. 172—203].

Практичне заняття (2 год)

1. Мета аналізу стану нормування праці та напрями його проведення. Різновиди методів аналізу (зробити блок-схему і короткий опис).

2. Розрахувати окремі коефіцієнти й визначити загальний рівень стану нормування праці. Сформулювати свої висновки і пропозиції щодо поліпшення роботи з нормування.

3. Розрахувати показники зниження трудомісткості й нового рівня виконання норм виробітку (часу) після поліпшення роботи з нормування (усі дані для завдань видаються викладачем).

4. Ознайомитись із змістом роботи відділу головного технолога, відділом організації праці та заробітної плати і цехових бюро з праці (зробити блок-схему і короткий опис головних функцій).

5. Права й обов’язки нормувальника (перелічити).

6. Впровадження нових і перегляд діючих норм праці (порядок і основні етапи).

7. Облік і контроль виконання норм (короткий опис).

8. Матеріальне стимулювання праці за ТОН.

9. Оформлення матеріалів і захист у викладача.

Термінологічний словник



Централізована форма управління нормуванням — одна з форм управління нормуванням, коли відповідальність за якість норм і робота з установлення, обліку і впровадження норм праці сконцентрована в єдиному центрі (відділі, бюро, групі). Найбільш розповсюджена на малих і середніх за кількістю працівників підприємствах з обмеженою номенклатурою продукції.

Децентралізована форма управління нормуванням — одна з форм управління нормуванням, яка передбачає наявність кількох автономних центрів виробничих підрозділів, що мають замкнутий цикл і виробляють готову продукцію. Найпоширеніша на великих добре структурованих підприємствах (об’єднаннях, комбінатах).

Змішана форма управління нормуванням — одна з форм управління нормуванням, яка передбачає, з одного боку, наявність єдиного організаційно-методичного центру з питань нормування (елемент централізованої форми), а з іншого боку, у великих підрозділах (цехах, філіях) створюються бюро організації та нормування праці.

Центри продуктивності — передова форма управління та організації нормування праці, яка передбачає об’єднання зусиль технологів, економістів, нормувальників для комплексної розробки типових технологій і трудових процесів, карт організації праці з використанням обчислювальної техніки.

Облік діючих норм — оперативна робота нормувальників з обліку наявних норм за кожною операцією, окремими вузлами і деталями, технологічними процесами, кожним виробом по кожній дільниці і цеху. Початковими документами є: операційна технологічна карта та облікові відомості поопераційних норм часу, на яких базуються дані державної статистичної звітності (див. додатки 1, 2).

Облік виконання норм — форма контролю якості чинних норм праці, коли визначається середній рівень виконання норм часу (виробітку) за професіями, тарифними розрядами, дільницями і цехами (див. додатки 1, 2).

Перегляд діючих норм — одна з форм поточної роботи нормувальників, головною метою якої є приведення затрат живої праці у відповідність до організаційно-технічних умов, що могли змінитись з часу встановлення норм.

Оцінка якості нормування праці — одне з головних завдань оперативного та цільового аналізу господарської діяльності. Аналізу підлягають: 1) стан і рівень нормування в організації; 2) якість чинних норм затрат праці.

Навчальні завдання

