Питання для самоперевірки знань !

Як уже зазначалося, на практичних заняттях студенти виконують письмово індивідуальні завдання, приклади яких наведено вище.

При підготовці до практичних занять з теми бажано ознайомитись із змістом цього розділу, що дасть змогу визначити рівень підготовленості до наступного заняття.

Приклад 1. Визначити норму штучно-калькуляційного часу за даними завдання 7.

Розв’язання

1. Визначаємо оперативний час за формулою T_оп=T_o + +T_доп= 6 хв + 3 хв = 9 хв.

2. Розраховуємо норму штучного часу за формулою T_шт= Т_оп, деК— сумарний показник часу на обслу- говування (4%) та відпочинок (5%), тобтоT_шт=хв = 9 хв1,09 = 9,81 хв;

3. Визначаємо норму виробітку за зміну: Н_вир = (Т_зм – T_пз) : T_шт = = (480 – 40) : 9,81 = 45 дет.

4. Щоб розрахувати час підготовчо-завершальної роботи на одну деталь, для цього час підготовчо-завершальної роботи за зміну ділимо на норму виробітку за зміну: 40 хв : 45 = 0,8 хв, тоді норма штучно-калькуляційного часу Т_{шт  к} = 9,81 + 0,8 = 10, 61 хв.

Приклад 2. Визначити норму часу на партію деталей за даними завдання 8.

Розв’язання

1. Норми штучно-калькуляційного часу — T_шт._к = T_о + T_доп + +T_обс+T_відн+T_пз =5 + 2,6 + 0,15 + 0,22 + 0,5 = 8,47 хв.

2. Знаючи норму T_шт._кі партію деталей, визначаємоT_парт. = = 8,47  80 = 677,6 хв.

Відповідь:677,6 хв.

Приклад 3. Визначити, як зміниться норма часу за даними завдання 9.

Розв’язання

1. Визначимо норму часу: (480 : 73), (480 : 85). Одержуємо, відповідно, 6,66 хв і 5,64 хв, тобто різниця становить 0,98 хв.

2. Визначення зміни норми у відсотках потребує інших розрахунків. З одного боку, можна порівняти стару (6,66 хв.) і нову (5,54 хв.) норми часу, тоді розрахунок буде: 100 – (5,64 : 6,66  100) = 100 – 84,7 = 15,3%. Але розв’язання прикладу доцільніше здійснити у такій послідовності: а) на скільки відсотків зросла норма виробітку (у) — 85 : 72 100 = 118 – 100 = 18,18%. Далі треба скористатись формулою зі стор. 94 рекомендованого підручника[1]. Зміна норми часу у відсотках (х) дорівнює (100у) : (100 +у) = (10018) : (100 + 18) = 1800 : 118 = 15,2%.

Приклад 4. Визначити, як зміниться норма виробітку (у) за даними завдання 10.

Розв’язання

1. Розраховуємо відсоток зменшення норми часу (хв). Абсолютне зменшення 5 хв. (– 25 – 20) = – 45 – 5 хв. Це становить (5 : 25  100) = 20%.

2. Скориставшись формулою, що міститься на стор. 93 рекомендованого підручника [1], визначаємо зміну норми виробітку (у) = (100х) : (100 –х) = (10020) : (100 – 20) = 25%.

Тема 6. Методи нормування найпоширеніших виробничих процесів

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Вважається, що ця тема є ключовою у вивченні всього курсу, бо її зміст розкриває сутність визначення норм при виконанні різноманітних виробничих процесів. Ось чому на вивчення цієї теми відводиться так багато навчального часу (12 год — лекції, 6 год — практичні заняття). Відповідних затрат часу потребує самостійна робота. Коло питань, що вивчаться, дуже широке, але його можна розділити на дві частини: теоретичну і практичну.

Теоретична частина охоплює вивчення існуючих методів установлення норм. На промислових підприємствах набули застосування два головних методи встановлення норм. Аналітичний метод, завдяки якому отримують технічно обґрунтовані норми, і сумарний метод, на основі якого встановлюють досвідно-статистичні норми. Кожний з цих методів має право на існування, хоча за поширенням сумарний метод повинен мати дуже вузьку сферу. Його застосування можна пояснити відсутністю нормативних матеріалів або неможливістю проведення хронометражних спостережень на момент визначення норм. Слід зазначити, що сумарний метод має лише одну перевагу порівняно з аналітичним методом — високу оперативність, а саме: відносно невелику трудомісткість виконання розрахунків. Сутність сумарного методу полягає у визначенні тривалості операції в цілому (загалом) без розчленування її на складові частини. Треба уважно вивчити зміст трьох різновидів сумарного методу: досвідного, порівняльного, статистичного; знати, в яких випадках застосовують ці методи, чому не можна від них відмовитись зовсім.

Найпоширенішим є аналітичний метод, на базі якого розробляють технічно обґрунтовані норми. Сама назва методу розкриває його зміст. Норму затрат праці розраховують на основі детального вивчення виробничих можливостей робочого місця, аналізу технологічного процесу, кожної операції та її елементів. При цьому визначають склад і послідовність виконання окремих елементів трудового процесу: вивчають головні фактори, які впливають на тривалість окремих елементів технологічної операції, проектують раціональні режими роботи машин і механізмів.

Треба уважно вивчити різновиди аналітичного методу: аналітично-дослідний і аналітично-розрахунковий, зрозуміти, чому і коли можна скористатись одним з них. Зате в усіх випадках застосування аналітичного методу дає змогу отримати достатньо обґрунтовані прогресивні норми, зорієнтовані на сучасну технологію, наукову організацію праці, раціональне використання робочого часу.

Другим важливим етапом є визначення окремих складових частин норми часу [1, с. 108—110].

Слід пам’ятати, що на методику встановлення норм великий вплив мають тип виробництва і характер участі робітника у виконанні робіт.

В умовах масового і великосерійного виробництва виробничі операції, як правило, поділяються на окремі переходи, а це вимагає застосування диференційованих норм, які відзначаються великою точністю. В умовах індивідуального та малосерійного виробництва вимоги до точності норм значно нижчі, тому поділ операцій недоцільний. Це дозволяє застосовувати методи укрупненого нормування.

При виконанні механізованих робіт норма часу визначається на одиницю продукції (операції) у вигляді норми штучно-кальку­ляційного часу, тобто суми норми штучного часу і норми підготовчо-завершального часу на одну деталь (операцію).

При виконанні автоматизованих робіт норма часу, як правило, включає час здійснення технологічного процесу і допоміжний час, який не перекривається основним технологічним часом.

При здійсненні апаратурних процесів головна увага приділяється визначенню часу зайнятості робітника виконанням допоміжних робіт щодо обслуговування апаратури. При цьому, не слід забувати, що окрім норм часу, при нормуванні апаратурних процесів здебільшого застосовують норми обслуговування.

Деякі особливості визначення норм мають місце при нормуванні багатоверстатних робіт. Розрахунок норм часу, виробітку й обслуговування здійснюється з урахуванням коригуючих коефіцієнтів (зайнятості, суміщення).

Слід мати на увазі, що головною умовою для визначення норм при виконанні різноманітних виробничих процесів є вміння практич­ного користування нормативними матеріалами і результатами фотохронометражних спостережень.

На стор. 114—150 [1] наведено приклади встановлення норм при виконанні найпоширеніших трудових процесів.

Найбільшу увагу під час вивчення цієї теми треба звернути на методику встановлення норм при виконанні верстатних робіт, які дуже поширені у машинобудуванні. Верстатні роботи відрізняються особливостями здійснення технологічних переходів, можливостями устаткування з точки зору їх потужності, розмірів, якості інструменту тощо.

Головним завданням при цьому є визначення основного (машинного) часу. Досягти цього можна, користуючись нормативами неповного штучного часу, нормативами режимів роботи устаткування, а в разі їх відсутності — розрахунками за відповідними для кожного виду робіт формулами машинного часу Тм, які враховують тільки конкретний вид верстатних робіт (обточування, фрезерування, свердління, стругання, шліфування тощо).

Як уже зазначалося, норма буде технічно обґрунтованою, якщо враховано оптимальні режими роботи технологічного устаткування, обрано раціональну технологію виконання робіт. Тому треба звернути особливу увагу на питання вибору оптимального режиму обробки матеріалів (режимів різання).

Оптимізація режимів різання потребує трудомістких розрахунків, при яких необхідно враховувати можливості верстата (число обертів, потужність, характеристики матеріалу, що обробляється, геометрію та стійкість інструменту). Ось чому треба уважно ознайомитись з умовами та вимогами, яким має відповідати вибір оптимального режиму різання.

Серед головних умов слід відзначити такі:

1. Кількість проходів повинна бути мінімальною, оскільки це має прямий вплив на тривалість машинного часу.

2. Припуск на обробку також має бути мінімальним з тим, щоб його можна було зняти з меншою кількістю проходів.

3. Потужність двигуна верстата має бути вище, ніж фактично можлива ефективна потужність різання, інакше процес різання не здійсниться.

Вимоги до оптимізації режиму різання такі:

1. Глибина різання має бути максимально технологічно допустимою, тобто, враховуючи можливості верстата, треба забезпечити мінімальну кількість проходів.

2. Подача різального інструменту також має бути максимально технологічно допустимою, тобто такою, що відповідає вимогам точності обробки поверхні й потужності верстата.

3. Швидкість різання обирається як максимально можлива залежно від кількості обертань і характеристики матеріалу заготовки.

4. Сили різання не повинні перевищувати зусиль, що допускаються верстатом, заготовкою, інструментом та системою кріплення.

Слід мати на увазі, що обчислення раціонального режиму різання здійснюється щодо кожного технологічного переходу, бо зміна значення будь-якого елемента режиму обробки може порушити оптимальність вибору.

Треба зазначити, що вибір оптимального режиму обробки (різання) залежить не тільки від визначення співвідношень значень глибини, подачі, швидкості. Щоб норма часу на технологічну операцію була справді обґрунтованою, недостатньо тільки обрати оптимальний режим різання, бо він визначає тривалість машинного часу, а інші складові норми часу залежать від урахування таких чинників, як партія деталей, витрати електроенергії, зношування інструменту і верстата, застосування раціональних трудових прийомів і дій, раціональне використання робочого часу протягом зміни, форми організації праці. Тоді норма буде обґрунтованою не лише технічно, а й економічно, з точки зору мінімальної собівартості в поєднанні з оптимальною трудомісткістю.

У практичній роботі нормувальник-технолог не завжди має можливість розрахувати оптимальний режим обробки через відсутність нормативів режимів роботи устаткування, невідповідність можливостей верстата щодо обрання режимів різання або брак часу. Тому найбільш ефективним є проведення розрахунків за допомогою ПЕОМ.

У навчальних завданнях для самоперевірки знань наведено прик­лад розрахунку оптимального режиму різання за допомогою обчис­лювальної техніки.

Під час вивчення особливостей нормування багатоверстатних робіт головну увагу слід приділити визначенню норми обслуговування, тобто кількості верстатів, що обслуговуються одним робітником. Така норма за своєю структурою і змістом значно відрізняється від норми оперативного часу. Але особливо важливо знати умови організації багатоверстатної роботи (коефіцієнт зайнятості робітника на одному верстаті, тривалість циклу обслуговування, кількість циклів за зміну, коефіцієнт завантаження робітника та устаткування, розстановка обладнання і маршрут багатоверстатника).

При нормуванні слюсарних і складальних робіт головну увагу приділяють визначенню норми оперативного часу та корегуючих коефіцієнтів, які враховують змінні фактори (матеріал обробки, партію деталей, кількість і структуру переходів, зручність виконання роботи тощо).

На підприємствах склалося специфічне ставлення до нормування праці допоміжних працівників. З одного боку, низький рівень механізації допоміжних робіт. З другого боку, недостатнє використання можливостей удосконалення поділу і кооперування праці, коли багато основних робітників підсвідомо виконують допоміжні функції (непродуктивну роботу). Тому склалося так, що нормуванню праці допоміжних робітників приділяють значно менше уваги, ніж робітникам основного виробництва. На стор. 133, табл. 6.2 [1] подано рекомендації щодо використання норм і нормативів для нормування праці різних категорій допоміжних робітників.

На завершення вивчення теми 6 треба ознайомитись з особливостями нормування праці службовців [1, с. 146]. Головну увагу слід приділити об’єктам нормування: нормам, що застосовуються — чинникам, які впливають на вибір методів розробки норм праці для службовців.

Практичні заняття

Вивчення матеріалів теми 6 потребує значних затрат часу як на засвоєння лекційного матеріалу, так і на підготовку і виконання практичних завдань. Усього заплановано 3 практичних заняття (6 год).

Мета: Навчитись проводити розрахунки кількості основного (машинного) часу при нормуванні головних видів верстатних робіт на основі встановлення оптимальних режимів обробки та емпіричних формул; ознайомитись з основними питаннями нормування праці багатоверстатників; навчитись визначати кількість штучного часу для різних видів слюсарних і складальних робіт.

Практичне заняття (2 год)

1. Навчитись проводити розрахунки величин основного (машинного) часу на основі встановлення оптимальних режимів обробки і емпіричних формул за допомогою ПЕОМ (індивідуальне завдання видається викладачем).

2. Розрахувати Т_маш. і Т_доп за допомогою нормативів і формул на токарну операцію.

3. Розрахувати Т_маш. і норму штучного часу на фрезерну операцію.

4. Оформити практичну роботу, зробити пояснення і захистити у викладача.

Практичне заняття (2 год)

1. Ознайомитись з методикою нормування багатоверстатних робіт (зробити короткий опис алгоритму).

2. Розрахувати норму обслуговування і виробітку:

а) для верстатів-дублерів, з однаковим операційним часом;

б) для верстатів з різним оперативним часом;

в) побудувати графіки багатоверстатної роботи в обох варіантах задач (зробити короткі пояснення).

3. Оформити результати в зошиті й захистити у викладача.

Практичне заняття (2 год)

1. Розрахувати норму часу на слюсарну операцію.

2. Розрахувати норму часу на складальну операцію.

3. Розрахувати норму обслуговування виробничого обладнання при здійсненні апаратурних процесів.

4. Розрахунок нормованого завдання і бригадної норми (дані всіх 4-х завдань видаються викладачем).

5. Оформити в зошиті для практичних занять матеріали завдань і захистити у викладача.

Термінологічний словник



Метод нормування — чітко визначений у методичному відношенні підхід до встановлення норм праці тим чи іншим способом.

Спосіб установлення норм — чітко визначена в розрахунковому плані послідовність установлення норм праці.

Досвідний спосіб — визначення норми на основі суб’єктивної оцінки нормувальника (майстра, технолога).

Порівняльний спосіб — визначення норми за аналогією, шляхом порівняння кількох визначальних параметрів з тією деталлю, на яку норма вже встановлена.

Статистичний спосіб — визначення норми на підставі статистичних звітних даних про затрати праці на конкретну операцію (деталь, виріб), що була у виробництві в минулому.

Аналітично-дослідний метод — установлення норми праці на основі дослідження масових фотохронометражних спостережень і проведення спеціальних розрахунків.

Аналітично-розрахунковий метод — основний метод установлення норм праці на основі існуючих нормативних матеріалів, що гарантує розробку технічно обґрунтованих норм праці.

Чинники, які впливають на працездатність — це перелік показників, які характеризують: фізичні зусилля, нервове напруження, темп роботи, робочу позу, монотонність праці, мікроклімат у робочому приміщенні, освітлення робочої зони тощо.

Припуск — товщина шару матеріалу, який необхідно зняти при обробці заготовки.

Подача різального інструменту — відстань переміщення інструменту відносно оброблюваної поверхні заготовок, або відповідне переміщення заготовки відносно інструменту.

Швидкість різання — інтенсивність переміщення різального інструменту відносно оброблюваної поверхні за одиницю часу.

Навчальні завдання



Практичне заняття (2 год)