2.3. Економічне мислення та поведінка
ЯК МЕТА ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ
Зрозуміло, що економічне мислення та економічна поведінка існують об’єктивно, але питання їх формування та розвитку є дуже складними. Якщо теоретичне формулювання цих цілей майже не викликає спротиву, то практична реалізація цих положень — дійсно проблема.
Борсання «слов’янської душі» між економічними знаннями та економічною поведінкою геніально сформулював ще О.С. Пушкін в «Євгенії Онєгіні».
Пам’ятаєте?
«...Зато читал Адама Смита,
И был глубокий эконом,
То есть умел судить о том,
Как государство богатеет,
И чем живет, и почему
Не нужно золота ему,
Когда простой продуктимеет.
Отец понять его не мог
И земли отдавал в залог...» [101, c.28]
Якщо оцінити ці вірші з погляду формування економічної свідомості, то дуже легко зрозуміти, що в сучасній методиці викладання економіки як основи економічної теорії (тобто колишньої політекономії в ринковому варіанті) ми повторюємо ті самі помилки, що й майже 200 років тому. Ми навчаємо «судить о том...», а не «богатеть...».
Економіка, на відміну від техніки, медицини, біології, географії, математики, фізики тощо, має невидимий механізм дії. Проте життя видає на поверхню наслідки дії економічних механізмів: гроші, товари, ціни, безробіття, інфляцію та ін.
Майбутнім учителям економіки (економістам взагалі) дуже корисно буде прочитати хоча б перший розділ книги Пола Хейне «Економічний спосіб мислення» [128, с. 704]. Мета цієї оригінальної книги: викласти понятійний апарат, який допоможе людям розібратись, як саме досягається узгодженість між діями мільйонів людей, навіть незнайомих один з одним, а також чому такої узгодженості інколи не можна домогтися. Якщо ті, хто править суспільством, не мають належних знань, існує велика небезпека хаосу та бездіяльності.
?
Але вже Адам Сміт (1723–1790) вважав, що в основі механізму суспільної координації лежить економічний спосіб мислення (ЕСМ), що не залежить від держави та уряду. Хоч і не він вперше використав термін «економічний спосіб мислення», але його талановита метафора щодо «невидимої руки», яка керує суспільними явищами, відіграла значну роль у формуванні економічної філософії капіталістичного типу.
Хейне винайшов цікаву аналогію для розуміння ЕСМ: дорожній рух в години «пік» .
Дійсно, всі водії мають різні цілі, інтереси, маршрути, швидкості, нічого не знають один про одного. Об’єднує всіх те, що кожен з них має бажання уникнути аварії і кожен знає правила дорожнього руху. Пол Хейне сформулював правила гри або «правила дорожнього руху», яких дотримуються різні суспільні механізми координації (бізнес, уряд, наука, сім’я, школа). Найважливішими є права власності, які встановлюють, що кому належить, і точно визначають, який вибір зробить індивід, виходячи з власних інтересів.
«Правила дорожнього руху», які називає П. Хейне [128, с.28], вважаються класичними у визначенні управлінських пріоритетів.
|
І правило |
Зменшити вразливість підприємництва, тобто захистити капітал. |
|
ІІ правило |
Не витрачати дурно гроші або капітал, тому що надто важко, а інколи неможливо його відтворити. |
ІІІ правило |
Забезпечити розвиток, але не в статичних або вартісних вимірах, а через створення нових можливостей для захисту капіталу, зменшення витрат. | |
|
IV правило |
Робити гроші |
?
Економічна теорія стверджує, що, діючи у власних інтересах, люди створюють можливості вибору для інших, а суспільна координація — це процес безперервного взаємного пристосування до змін у чистій вигоді, які виникають у результаті їхньої взаємодії. У кожному суспільстві, де існують гроші, людина прагне мати їх побільше тому, що гроші розширюють можливості досягнення власних (не завжди егоїстичних) інтересів. І це допомагає передбачити людську поведінку.
Якщо співвідношення між зиском та витратами на якусь дію збільшується, то люди виконують цю дію частіше, якщо зменшується — рідше. Тобто гроші — це мастильний матеріал механізму співробітництва.
на рисунку 13 ми спробували відобразити чотири взаємозв’язані особливості економічного способу мислення, котрі П. Хейне виділяє як головні (на тлі конфліктуючих інтересів і необхідності взаємного пристосування).
Рис. 13. Концепція економічного способу мислення
(за П. Хейне)
Ринкова економіка в розвинених країнах сформувалася в цілісну систему тільки внаслідок створення в її надрах суспільних регуляторів конкурентної поведінки економічних суб’єктів.
Ці регулятори гарантують свободу економічної діяльності кожному суб’єкту, але зумовлюють практичну неможливість монополізації економіки окремими суб’єктами або їх угруповуваннями. Ефективні системи господарського механізму балансують як власні інтереси особистості, так і інтереси суспільства, спираючись на правову систему (право власності); культуру підприємництва; систему обліку. У цьому механізмі людина сприймається такою, якою вона є:
Рис. 14
Ще А. Сміт у вже згадуваному творі показав, що особистий інтерес кожної окремої людини як члена суспільства, яке ´рунтується на поділі праці, веде до зростання багатства всієї країни. Важливими передумовами цього є: власність, конкуренція, ринок, підприємницьке середовище.
Повертаючись до «невидимої руки» А.Сміта, принагідно спробуємо з’ясувати, що саме важить більше для успіху: щасливий випадок чи наполеглива праця (рис. 15).
Рис. 15
Учитель економіки також має зробити «видимим» механізм регуляції економічної поведінки людини. Як саме? Це основна проблема методики викладання основ економіки.
Цікаву притчу про економічне мислення та поведінку розповів студент А. Дюкель. «Чому євреї не живуть у Вірменії?».
«Один єврей вирішив шукати нові землі. Приїхав він до Вірменії на ішаку. (Скотина добра, винослива, мало їсть. Економна!) О, Вірменія! Благодатний край! Тепло! Їжі багато! «Добре було б оселитися тут із своєю родиною. А цікаво, які тут люди живуть?» — міркував єврей. Бачить, біжить по дорозі хлопчик. «Ну, — думає, — які діти, такі й дорослі». Покликав єврей хлопчика, дав йому 4 копійки і каже: «Ось тобі гроші, нагодуй за них мене, мого ішака, та щоб і на майбутнє залишилось». Хлопчик взяв гроші та побіг. Через п’ять хвилин він повертається з кавуном і каже: « Кавун з’їж сам, ішаку віддай кірки, а зернятка посади на майбутнє. ЦЕ коштує дві копійки, а ще дві копійки я беру собі за послугу...» Узяв єврей кавун та подумав: «В цій країні нам нічого робити». Ось чому євреї не живуть у Вірменії».
Ви зрозуміли, напевно, що не треба шукати в цій притчі чогось образливого для євреїв чи вірмен, а лише підтвердження того, що покажчиком економічної культури країни є економічна поведінка дітей.
Приклад реальної економічної поведінки наводить студентка А. Скитева. В Латвії у відповідь на необ´рунтоване підвищення плати за проїзд у міському транспорті рижани зробили так: кожний, хто виходив з автобуса чи тролейбуса, передавав свій квиток тому, хто заходив. За кілька днів під впливом такого цивілізованого засобу економічного протесту колишні ціни було відновлено.
У системі вузів та університетів надається економічна освіта тим, хто зробить підприємництво сферою своєї професійної діяльності. У системі підготовки магістрів з економіки та післявузівської підготовки створюються умови для економічної освіти менеджерів вищої кваліфікації.
Дуже важливо зрозуміти, що економічна освіта здобувається не для престижу, а для практичної економічної діяльності. Викладач економіки повинен усвідомлювати, що економіка як система існує не у вакуумі, а в культурній сфері нації. За словами А. Ейншейна, «економіка змінюється зі змінами нашого мислення». Ось чому у викладанні економіки дуже важливо користуватися елементами економічної психології.
!
Тривалий час потреба в формуванні економічного мислення була відсутня, тому що за умов адміністративно-командної економіки нічого не треба було вирішувати самому, а людина не почувала себе безпосереднім учасником економічних відносин. Їй не треба було впливати на хід економічних подій, не треба було виявляти творчу активність, здійснювати вибір свого місця в економічній системі.
За ринкових відносин людина починає усвідомлювати не тільки цінність свободи вибору, а й відповідальність, що з вибором зв’язана. Приймаючи рішення зайнятися бізнесом чи працювати за наймом, людина вибирає свою долю і долю своїх дітей.
Зараз економічні знання дітей практично зв’язані з тим, що вони бачать навкруги. Неважко здогадатися, наскільки однобічною є така «економічна освіта»! Дуже погано, що в дітей складається «візуальне» враження про економічні реалії. Те, що вони бачать, викликає певний інтерес, зацікавленість і спонукає до отримання знань про ці явища, далеко не завжди позитивні. А те, що не лежить на поверхні або асоціюється з якимись консервативними поняттями, ще довго залишається незрозумілим. Якщо своєчасно не скоригувати систему інтересів школяра, потім може бути запізно.
Для цього треба викликати необхідний інтерес за допомогою нестандартних методів навчання. Під цим розуміємо навчання школярів з елементами гри в дусі змагань та здорової конкуренції, міні-вистави, практичні заняття, розповіді, конкурси, свята та інше.
!
Так званий дитячий бізнес (між іншим, дуже поширений у нас: миття автомашин, дрібна торгівля тощо) не може сформувати потрібний рівень економічного мислення й економічної поведінки майбутніх членів ринкового суспільства. Економічне мислення формується поступово і не тільки шляхом отримання спеціальних знань. Можна стверджувати, що коли дитина ознайомлюється з будь-яким літературним твором, вона починає розуміти атмосферу економічного життя в конкретних історичних обставинах. Не варто забувати, що 80 років тому в нашій країні були ринкові відносини. Є багато літературних творів, які можна використати в практиці викладання.
!
Уведення до загальноосвітньої школи системи навчання у таких формах:
факультативні заняття з економіки із залученням учених-економістів;
формування економічних класів за зразком математичних, фізичних тощо;
організація на базі шкіл на комерційно-спонсорських засадах груп з поглибленим вивченням економіки та обов’язковими практичними заняттями (банківська справа, аудит і т.ін.).
Створення неформальних юнацьких організацій — економічних клубів.
Збільшення випуску популярної економічної літератури для школярів (комікси, економічні словники, сценарії ділових ігор, збірники економічних задач і т.ін.).
Випуск теле- і радіопрограм економічного напрямку інформаційно-пізнавального та навчального характеру (конкурси, теле- і радіовікторини, телеігри).
Упровадження ефективної системи оволодіння комп’ютерною грамотністю з використанням спеціальних програм, у тому числі економічного змісту.
Методику викладання економіки необхідно адаптувати до різного віку школярів.
Виділяють дві вікові групи:
І — середній шкільний вік (10–14 років),
ІІ — молодші школярі та дошкільнята (5–9 років).
Старшокласники більшою мірою тягнуться до дорослих. Тому вони можуть і самі здобути потрібні знання.
Універсальної методики викладання економіки не було, нема і ніколи не буде!
Але «перша заповідь» викладача така:
– збуди інтерес до нього;
– створи умови для творчої діяльності того, хто вчиться.
!
На формування економічної культури й поведінки в суспільстві впливає наявність таких негативних явищ, як тіньова економіка, мафія, корупція, злочинність. Учитель не повинен заплющувати очі на ці явища. Діти їх бачать у реальному житті, тому треба вчити дітей розуміти як саме явище, так і те, що його породжує.
Наприклад, розглядаючи чорний ринок як породження тіньової економіки, треба роз’яснювати дітям, що тіньова економіка — це економічна діяльність поза рамками закону і правопорядку, а причина її виникнення — високе оподаткування легальної діяльності, що пригнічує ініціативу, призводить до невикористання творчого потенціалу підприємців. Чорний ринок — це відповідь на існування малоефективної та несправедливої системи розподілу національного багатства на користь привілейованої еліти або могутніх політичних кланів. Людям тоді чхати на законність. Вони роблять хто що може.
?
Взагалі у викладанні економіки блоки етичний і правовий мають однакові з понятійним економічним апаратом права. Плавати в бурхливому морі ринку неможливо, не навчившися спочатку триматися на поверхні, не знаючи основних принципів, механізмів та інститутів ринкової економіки, не виробивши навичок ринкової поведінки.
!
Україна, яка робить перші кроки в реформуванні економіки, стикається з безліччю проблем, що треба вирішувати вперше. Нам необхідно засвоювати уроки ринку, не повторюючи чужих помилок, не роблячи власних. Відомо, що японці, які вважають себе учнями американців, дуже уважно вивчали всі відомі концепції менеджменту і ... створили свою. Так треба зробити і нам. Майбутньому вчителю необхідно продумати крок за кроком, як логічно, простою, зрозумілою мовою розповісти про найбільш важливі та складні економічні категорії, розкрити дивовижний світ економіки.
Таким чином, метою економічної освіти як складової економічної культури суспільства можна вважати створення бази для достатнього рівня економічного мислення та економічної поведінки на різних стадіях підприємництва.
!
Як вважав мудрий Монтень, «річ не в тому, щоб причепити до душі знання: вони повинні вкоренитися в ній; не в тому, щоб злегка помаcтити її ними, необхідно, щоб вони просякли її наскрізь, і якщо вона від того не зміниться і не поліпшить свою недосконалу природу, то, безумовно, варто облишити цю справу» [80, с. 25].
Отже, аналізуючи вимоги до економічної культури, до основних характеристик підприємця (власника) і менеджера (найманого службовця), а також власника і менеджера в одній особі, можна дійти справедливого висновку, що їхня економічна освіта потребує різного рівня економічного мислення та поведінки. Але підготовка нижчого рівня завжди є підґрунтям економічної освіти вищого ґатунку.