Мета викладача — дати настанову та визначити напрямки самостійної діяльності:

Вчити так, щоб навчити діяти!

Незважаючи на варіації кількісних співвідношень, ми вважаємо, що мета викладання основ початкової економіки зводиться до того, щоб на меншому обсязі теоретичних знань дати більше можливості самостійно працювати для засвоєння цього матеріалу. При цьому, чим вища якість (а не кількість) самостійної праці учня, тим ефективніше засвоєння. Тому майбутньому педагогу слід зважити на ряд психологічних особливостей учня як у виборі форми самостійної праці, так і у способах оцінки його знань.

У завдання виховання творчої особистості важливою складовою входить розробка таких форм навчання, самостійної праці і контролю знань, котрі б створювали умови для навчання, що розвиває особистість.

У відборі методики організації самостійної праці радимо майбутньому вчителю зважити на такі обставини.

1. Самостійна праця — це не тільки домашнє завдання. Це ще у значній мірі організація самостійної праці в навчальній аудиторії під керівництвом викладача.

Вибираючи форми організації самостійної праці, викладач економіки повинен розуміти, що, так би мовити, житейські погляди на те, ЯК отримати освіту, як вчитись, досить часто бувають хибними.

Завдання майбутнього педагога — усвідомити та допомогти зрозуміти своїм учням, що вчитись — означає вчити себе, а вміння самостійно вчитись — це справжнє мистецтво та важлива характеристика розвиненості особистості. Тому, готуючи матеріали з економіки, вчитель повинен продумати, як він допоможе учневі вчитися самостійно.

Дуже корисним елементом є право учня на вільний вибір завдання. Важливою умовою ефективності організації самостійної праці є надання спеціального часу для її виконання. У Києво-Могилянській академії, наприклад, два рази на рік, у середині 2-го та 1-го триместрів проводиться «тиждень самостійної праці».

1. Детально плануючи самостійну працю, вчитель зобов’язаний створити відповідні умови для її виконання.

!

Для цього потрібен підвищений рівень мотивації виконання тієї чи іншої діяльності; чітке визначення зв’язку цих робіт з майбутньою практичною діяльністю, бо учні засвоюють тільки те, чому бажають навчитися. Справжнє виховання полягає в тому, щоб учень добре засвоїв, що будь-яка творчість невіддільна від його власної праці.

2. Методичне мистецтво вихователя полягає в умінні правильно ставити запитання, проводити опитування та дискусії, точно пояснити, чому так, а не інакше; вміти «перефо­рмулювати задачу», щоб зробити її зрозумілішою, вміти відірвати факт спостереження від звичних асоціацій; вміти поєднувати обсяг нової інформації зі старими вже засвоєними поняттями та загальним рівнем підготовки учнів. Самостійність дій учня залежить передовсім від довіри до нього.

3. Відомо, що навчання здійснюється поетапно: І етап — засвоєння поняття, ІІ етап — застосування на практиці, ІІІ етап — творче застосування набутих знань. Ясна річ, що викладач має брати до уваги всі ці обставини.

Коли викладач готує систему самостійних завдань для своїх учнів, йому корисно згадати про особливості карася. Ця рибка в маленькому водоймищі виростає маленькою, а у великому значно більшою. Так само і у вихованні людей: чим вищі вимоги до дитини та кращі умови її виховання, тим більша ймовірність того, що здібності та характер дитини розвиватимуться краще. Отже, дуже важливо правильно визначити масштаб навчальних завдань і не боятися завищувати рівень його складності. Бо, як любив говорити Й.С. Бах: «Ніхто не знає сили свого розуму, доки його не перевірить».

!

Не можна, проте, допускати звикання до методики викладення матеріалу та самих форм самостійної праці. Поняття вибору форм самостійної праці передусім (і це очевидно) залежить від предмета та рівня його вивчення у конкретних навчальних об­ставинах. Ми поділяємо висловлену проф. В.А. Козаковим ще у 1990 р. думку про бажану заміну терміну «самостійна праця» на термін «самостійна діяльність» [57, с.15], що кардинально змінює суть проблеми. СП ми пропонуємо розглядати як особливий вид діяльного навчання — самостійну діяльність з учіння.

Вирішальною ознакою прийняття тієї чи іншої організаційної форми навчального процесу може стати наявність чи відсутність в них самостійних дій студента. Прикладами реалізації такого підходу можуть бути: забезпечення варіантності змісту навчання вибором дисциплін із запропонованого переліку; модульна організація вивчення дисциплін з можливістю компенсації успішності засвоєння окремих обов’язкових модулів або додаткових тем у межах зазначеного часу; рейтингова система оцінки успішності навчання з можливістю поліпшення підсумку за рахунок виконання студентом вибіркових завдань на межі його можливостей.

Як писав В.А. Козаков [57, с. 54], організаційна система планування та організації СП має два рівні — кафедральний та факультативний. Але існує ще два важливих рівні: той, що пропонує викладач, і той, що виконує учень.

Зміст, умови, форми та методи організації самостійної праці. Проблеми інформаційно-методичного забезпечення самостійної праці грунтовно розглянуті у книжці В.А. Козакова «Самостійна праця студентів та її інформаційно-методичне забезпечення». Автор, зокрема, спиняється на діяльнісному підході до СП та загальній структурі навчальної діяльності; на визначенні мети навчання в умовах СП, розкритті методики розробки професійних завдань для СП, організації СП та її інформаційно-методичному забезпеченні. Насамперед В.А. Козаков радить послідовно відповісти на такі запитання [57, с. 31]:

1. Які умови необхідні для формування вміння самостійно розв’язувати задачі?

2. Як забезпечити засвоєння необхідних знань?

3. Як забезпечити контроль за діями учня?

4. Що для цього необхідно?

5. Що необхідно зробити практично?

6. Як інформувати студента (учня) про його досягнення у навчанні?

7. Які зовнішні умови необхідно створити для успішної самостійної праці?

8. Як урахувати індивідуальні здібності студентів?

9. Як надати учневі можливість самому планувати свої дії?

10. Як студент зможе коригувати свої дії?

11. Як створити ефект «позитивного посилення діяльності»?

12. Чи всі елементи організаційно-психологічної структури діяльності охоплені?

Відповідно програма дій викладача складатиметься з таких етапів:

1. Вивчення посадових обов’язків вчителя економіки.

2. Аналіз навчального плану.

3. Визначення можливого обсягу СП.

4. Підготовка переліку вмінь та знань, необхідних учневі в галузі основ економіки.

5. Підготовка письмових контрольних завдань для «вхідного контролю».

6. Розробка банку професійно орієнтованих задач для СП.

7. Групування задач у блоки-завдання.

8. Визначення критеріїв оцінки виконання завдань.

9. Розробка системи заохочування.

У бібліотеках нині вже можна знайти значну кількість завдань і практикумів з економіки, які молодий вчитель матиме змогу адаптувати до своєї методики навчання.