4. Матеріальна єдність світу

Принцип невичерпності матерії і форм її існування діалектично доповнюється принципом матеріальної єдності світу.

Класичне діалектико-матеріалістичне розв’язання проблеми єдності світу дане Ф. Енгельсом в “Анти-Дюринзі”. Полемізуючи з Дюрінгом, Енгельс вказує: “Єдність світу складається не в його бутті, хоч буття є передумова його єдності, бо спочатку світ повинен існувати, перш ніж він може бути єдиним. Буття є взагалі відкрите питання, починаючи з тої межі, де припиняється наше поле зору. Дійсна єдність світу складається в його матеріальності, а ця остання доводиться не парою фокусничеських фраз, а довгим і важким розвитком філософії і природознавства”¹.

Діалектичний матеріалізм є матеріалістичним монізмом – все суще розглядається як вияв єдиної субстанції – матерії. Крім монізму (існує і ідеалістичний монізм, що визнає єдину субстанцію – ідеальну), в історії філософії існували і концепції дуалізму – вчення, що визнає субстанціональний характер і матеріального, і ідеального, і постульовану їх взаємну незалежність. Як правило, послідовно дуалізм ніколи не проводився і в тій або іншій формі зводився до ідеалізму. Так, дуалістична концепція Декарта спирається зрештою на уявлення про бога, що створює у взаємній гармонії матеріальне і духовне, чому, зокрема, пояснюється можливість дедуцирувати з деяких природжених ідей положення, що підтверджуються згодом досвідом.

Принцип матеріальної єдності світу в діалектичному матеріалізмі органічно пов’язаний не тільки з принципами матеріалізму, але і з початковими принципами діалектичного погляду на світ.

Потрібно підкреслити, що в останнє десятиріччя пройшла універсалізація ідеї розвитку в сучасній науковій картині світу. Раніше ця ідея застосовувалася лише до розвитку живого і соціального, в неорганічній природі – частково в області космології і геології. Фізико-хімічні науки в основному відволікалися від процесів розвитку своїх об’єктів.

Таким чином, предметом сучасної науки став світ загалом, що виявляє межі свого існування. Дослідження типових для нього законів в їх єдності, що виражається через принципи симетрії, по відношенню до яких вони інваріантні, дозволяє по-новому зрозуміти і фізично виразити матеріальну єдність нашого світу.

Діалектико-матеріалістичне вчення про матерію, що розвивається з пізнанням матеріального світу і що є основою побудови сучасної наукової картини світу, складає підмурівок наукового світогляду.

	ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І КАТЕГОРІЇ
1. МАТЕРІЯ D. Materie E. Matter F. Matiere (f) Es. Materia		“Матерія є філософська категорія для позначення об’єктивної реальності, яка дана людині у відчуттях її, яка копіюється, фотографується, відображається нашими відчуттями, існуючи незалежно від них” (Ленін В.I. Повн. зібр. тв. – Т.18. – c.131).
2. РУХ D. Bewegung E. Motion F. Mouvement (m) Es. Movimento		У самому загальному вигляді – це зміна взагалі; спосіб існування матерії, внутрішньо характерна їй властивість, її загальний атрибут. Ф. Энгельс виділив п’ять основних форм руху матерії: механічна, фізична, хімічна, біологічна і соціальна.
3. ПРОСТІР І ЧАС D. Raum und Zeit Е. Space and time F. Espace (m) et temps (m) Es. Espacio у tiempo		Основні форми існування матерій. Простір виражає порядок одночасно існуючих подій, протяжність, структурність, взаємодію матеріальних об’єктів. Час виражає тривалість існування матерії, послідовність існування подій в зміні і розвитку.
4. МАХІЗМ (емпіріокритицизм) D. Empiriokritizism Е.Machism (empiricocriticism) F. Mecanisme (m) Es. Doctrina de Mach, (machismo)		Суб’єктивно-ідеалістичний напрям в філософії і методології науки, заперечливе вчення про матеріальність світу, ототожнює суб’єкт і об’єкт, матерію і свідомість. Течія виникла на початку XX століття (Мах, Авенаріус і інш.), як повторення старих, найбільш реакційних суб’єктивно-ідеалістичних вчень. Відкидає роль практики, пізнання (емпіріокритицизм – “критика досвіду”).
5. ТЕОРІЯ СИМВОЛІВ D. Zeichentheorie Е. Theory of signals F. Theorie des simboles Es. Teoria de los simboles		Течія, виникаюча в кінці XIX в. на основі кризи в фізиці, що проповідує можливість виникнення і зникнення матерії, заперечує існування об’єктивних законів; стверджує, що наші знання про світ не є відображенням його, а є лише тільки символами.
6. ФІДЕИЗМ D. Fideismus Е. Fideism F. Fideisme (m) Es. Fideismo		Вчення, що ставить віру на місце знання; характерне для релігійного світогляду; обмежує сферу дії науки.
7. СОЛІПСИЗМ D. Solipsismus Е. Solipsism F. Solipsisme (m) Es. Solipsismo		Крайня форма суб’єктивного ідеалізму, згідно з якою існує тільки людина і її свідомість, а весь інший світ і інші люди фактично не існують, а лише усвідомлюються, створюються уявою.
8. ФЕНОМЕНАЛІЗМ D. Phanomenflismus Е. Phtnomenflism F. Phtnomenasme (m) Es. Fenomenalismo		Суб’єктивно-ідеалістичне вчення, згідно з яким пізнання має справу не з об’єктами матеріального світу, існуючими незалежно від свідомості, а лише з сукупністю чуттєвих компонентів (відчуттів і ін.).
9. “ФІЗИЧНИЙ” ІДЕАЛІЗМ D. Physikalische idealismus Е. Phusical idealism F. Idealism (m) physique Es. Idealismo fisico		Течія (рубіж XIX-XX в.), заперечує об’єктивний характер фізичного знання. Згідно з ним застарілі природничонаукові положення видаються за основоположення матеріалізму взагалі (неподільність атома), а нові відкриття (радіоактивність) в фізиці – як доказ “зникнення матерії”.