5. Ідеальність свідомості

Свідомість забезпечує життєдіяльність людини і суспільства в такій же мірі, як і матеріальне виробництво. Породжуючи світ ідеальних образів, світ особливих ідеальних об’єктів, свідомість дає можливість відриватися від матеріального світу, йти за його межі, підноситися над ним. Свідомість дозволяє програвати ідеально дії і передбачувати результати матеріальних дій, дозволяє вибирати найкращі, як їй представляється, способи дій для досягнення зазделегідь поставлених цілей.

Свідомість як складний об’єкт вивчається цілим рядом наук: психологією, фізіологією вищої нервової діяльності, кібернетикою і т.д. В цьому нескінченному об’єкті філософія виділяє свій предмет, а саме таку сторону свідомості, де вона об’єктивно виступає в тому відношенні, яке розглядається з позицій основного питання філософії: що є первинним і що визначним – матерія або свідомість? Саме в цьому аспекті свідомість виступає як ідеальна. Терміни “ідеальне” і “свідомість” суть синоніми для філософа, але не для кібернетика або фізіолога. Звичайно, протилежність матерії і свідомості має абсолютне значення тільки в межах дуже обмеженої області: в цьому випадку виключно в межах основного гносеологічного питання про те, що визнати первинним і що вторинним. За цими межами відносність даного пртиставлення безперечна. За межами основного питання філософії оперувати з протилежністю матерії і духа, як з абсолютною протилежністю, було б величезною помилкою. У той же час назвати думку матеріальною – значить зробити помилковий крок до змішення матеріалізму з ідеалізмом. Справедливе лише те, що відмінність матерії від духу відносна і звідси витікає не недостатність матеріалізму, а недостатність метафізичного, антидіалектичного матеріалізму.

Питання про співвідношення матеріального і ідеального при розгляді свідомості досі залишається дискусійним. З цього питання можна виділити чотири основні точки зору. 1) Свідомість ідеальна і тільки ідеальна. За своїм походженням і детермінацією воно не пов’язане з матерією. Це точка зору ідеалізму. 2) Свідомість матеріальна і тільки матеріальна. Це – позиція вульгарного матеріалізму. 3) Свідомість ідеальна, але вонa є властивістю і особливим продуктом високоорганізованої матерії. Ця точка зору є вельми поширеною в марксистській філософії, вона розвивається в переважній більшості учбових посібників. 4) Свідомість і ідеально, і матеріально в різних відносинах: вона ідеальна в рамках тих ситуацій, які в узагальненій формі відображені в основному питанні філософії, і матеріально за його межами, в ситуаціях іншого типу. Ця позиція також розвивається в рамках марксистської філософії, але є менш поширеною.

З точки зору вульгарного матеріалізму, свідомість є таким же продуктом мозку, як жовч продуктом печінки. Якби можна було заглянути в черепну коробку, то, користуючись відповідною апаратурою, ми в принципі могли б “побачити” зміст свідомості, зрозуміти його з розшифровки молекулярних процесів в мозку. Свідомість, з цієї точки зору, знаходиться в мозку і зводиться до протікаючих там процесів. При такому підході здійснюється подвійна помилка: по-перше, матерія ототожнюється з речовиною, тобто розглядається не на філософському, не на категориальном рівні; по-друге, свідомість трактується як щось, що володіє речовинно-енергетичною, а не інформаційною природою, що суперечить сучасним науковим уявленням. Дійсно, якби свідомість і зводилося до фізіологічних процесів, то звідси ще не слідувала б її матеріальність в філософському значенні слова.

Рух в мозку – це лише форма існування свідомості, але вміст його лежить в співвідношенні тих сигнальних рухів і тих соціокультурних і природних явищ, які вони заміняють (пригадаємо викладене раніше розуміння інформаційного відображення і детермінацію свідомості суспільно-виробничою діяльністю).

Однак чим би не було свідомість (речовинно-енергетичним або інформаційним процесом), це не відміняє того факту, що в рамках основного питання філософії вона визначається через зіставлення матерії і тому бути в цих межах матеріальною ніяк не може.

Прихильники ж погляду на свідомість тільки як на ідеальну властивість і особливий продукт високоорганізованої матерії спростовують матеріальність свідомості зовсім іншими аргументами: вони доводять її функціонально-інформаційний характер, її незводимість до фізіологічних процесів в мозку (з чим, зрозуміло, не можна не погодитися). Точно так само, як речовинність свідомості (якби вона мала місце) нетотожна його матеріальності (це ототожнення виробляють вульгарні матеріалісти), так і її нематеріальність нетотожна її ідеальності. Інформаційні відносини підходять під ленінське визначення матерії анітрохи не гірше фізичних тіл або фізіологічних процесів. Якщо специфіку ідеального бачити в тому, що воно є відношення заміщення об’єкта образом, то подібні відносини вельми широко поширені за межами свідомості.

Отже, якщо ми назвемо думку ідеальною на основі того, що вона не зводиться до свого речовинного носія, то, по-перше, ідеальними довелося б назвати і всі інші явища такого роду, широко поширені в природі і суспільстві. По-друге, функціональна, інформаційна і соціальна специфіка свідомості може протиставляти її тільки іншим видам матерії, але не матерії як загальній характеристиці будь-яких об’єктів. Протилежність загального також повинна бути загальною. Тому наші противники вульгарних матеріалістів доводять тільки нематеріальність думки, але аж ніяк не її нематеріальність.

Ідеальне не синонім свідомості загалом, а характеристика лише тієї його сторони, якою воно виступає як протилежність матерії. Як ідеальне – і тільки як ідеальне – свідомість абсолютно протилежна матерії. Очевидно, що якщо об’єктивна реальність характеризується як та, що існує незалежно від відображення її суб’єктом, і в той же час відбивається ним (визначення матерії), то суб’єктивна реальність в рамках цього акту буде характеризуватися протилежними ознаками: як те, що не існує незалежно від діяльності свідомості і в той же час сама не відбивається в даному акті, не є в ньому об’єктом. Ці характеристики суб’єкта в будь-якому акті діяльності свідомості і складають зміст поняття ідеального.

У цьому значенні будь-хто з основних елементів свідомості – знання, цінність, проект – є образом, що відображає об’єктивну реальність, що визначається нею і що залежить від неї. Знання повинно відповідати об’єкту, що відображається, цінність і проект повинні відповідати об’єктивним тенденціям розвитку об’єктивної реальності і об’єктивним умовам їх реалізації. У іншому випадку будемо мати помилкові знання, утопічні ідеали, нереалізовані проекти. Методологічне значення зіставлення суб’єктивної реальності, свідомості як ідеального, об’єктивної реальності як матерії, полягає у вказівці на те, що розгадку всіх таємниць суб’єктивного потрібно шукати в об’єктивному. Ідеалізм веде до відриву від об’єктивної реальності. Матеріалізм ставить ідеальне на твердий підмурівок матеріального.

Однак діалектичний матеріаліст розуміє відносність всіх зіставлень, не прагне все “розікласти по поличках”: це завжди матеріальне, це завжди ідеальне. Те, що в одному відношенні об’єктивно виступає як ідеальне, в іншому так же об’єктивно є матеріальним.

Зіставлення свідомості і матерії, що проводиться у всіх відношенях, руйнує одне з найбільших завоювань науки – уявлення про єдність світу, що полягає в його матеріальності, робить свідомість не пов’язаною з матерією (незрозуміло, як абсолютно нематеріальна властивість може бути властивістю матерії). Ця протилежність має значення тільки в одному відношенні – в рамках питання про співвідношення первинного матеріального оригіналу і вторинного ідеального образу, і тільки в цьому відношенні свідомість є ідеальною.

Отже, виділимо основні межі свідомості, які роблять людську свідомість самою собою і в той же час здатною охарактеризувати рівень її розвитку:

1. Свідомість – це універсальне і об’єктивне відображення. Ці межі є показниками рівня розвитку свідомості певної епохи, окремої людини.

2. Свідомість носить цілеполагаючий і творчий характер. Свідомість людини не тільки відображає об’єктивну дійсність, але і творить, перетворює її. Здатність до творчого цілеполаганя безперечно є одним з найважливіших критеріїв рівня розвитку суспільної і індивідуальної свідомості.

3. Ціннісна основа свідомості має соціальну (соціальнокультурну) природу. Людина відображає і творить світ ради задоволення своїх все зростаючих потреб.

4. Свідомість нерозривно пов’язана з мовою або другою сигнальною системою. Здатність чітко формулювати і передавати свої думки за допомогою мови, здатність працювати на рівні абстрактного мислення – найважливіші характеристики розвитку свідомості.

5. Свідомість здатна сама себе робити своїм предметом, тобто володіє властивістю самосвідомості або рефлексії. Свідомість людини визначається не просто в тому, що вона поступає правильно, але і в розумінні основ своїх вчинків.

	ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І КАТЕГОРІЇ
1. СВІДОМІСТЬ D. BewuBstein Е. Conscionseness F. Conscience Es. Conciencia		Одне з основних понять філософії, вказуюче вищий рівень психічної активності людини як соціальної істоти, що полягає в узагальненому і цілеспрямованому відображенні дійсності; вища форм ідеального відображення і духовного відображення світу, властивість високоорганізованої матерії.
2. ВІДОБРАЖЕННЯ D. Reflexion Е. Reflection F. Reflexion Es. Reflejo		Загальна властивість матерії, що складається у відтворення ознак, властивостей і відносин об’єкта, що відображається. Вигляд і відображення в неживій природі (механічні відбитки), в найпростіших живих системах (подразливість), у високоорганізованих тварин (чуттєвість) і вища форма відображення (соціальна свідомість і самосвідомість).
3. МАТЕРІАЛЬНЕ D. Materiellea Е. Material F. Material Es. lo material		Об’єктивне реальне буття (матерія), незалежне від свідомості, від відчуттів, від досвіду людства, є причиною самого себе і існує об’єктивно завжди в конкретній формі різновиду поля, речовини.
4. ІДЕАЛЬНЕ D. Ideeles Е. Ideal F. Ideal (m) Es. lo ideal		Суб’єктивний образ об’єктивного світу, відображення речі, явища в мозку, причому активного відображення. “Ідеальне є не що інше, як матеріальне, пересаджене в людську голову і перетворене в ній” (К. Маркс).
5. МИСЛЕННЯ D. Donkon Е. Thought F. Paculte (f) de penase Es. Feneamiento		Вища форма активного відображення об’єктивної реальності, творча здатність людини, що сформувалася і розвивається в процесі її трудової діяльності, що перебуває в цілеспрямованому і узагальненому пізнанні світу в поняттях, думках, теоріях і ін.
6. МОВА D. Sprache Е. Language F. Langue (f) Es. Languaje		Система знаків, що служить засобом пізнання, зберігання і передачі духовної культури і людського спілкування, засіб вираження ідеального, оскільки ідеї не існують відірвано від мови.
7. ОБРАЗ D. Geatalt Е. Image F. Image (f) Es. Imagen		Результат відображення об’єкта в свідомості людини; щось суб’єктивне, ідеальне. На чуттєвому рівні пізнання образами є відчуття, сприйняття і уявлення; на рівні мислення – поняття, думки і умовиводи.
8. ПРАЦЯ D. Arbeit Е. Labour F. travail(m), labeur(m) Es. Trabajo		Доцільна діяльність людини, в процесі якої вона за допомогою знарядь праці впливає на природу і використовує її з метою створення предметів, необхідних для задоволення своїх потреб.