1.2 Метод проектів як освітня технологія

Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Аналіз методу проектів, як системи навчально-виховної роботи, дає підстави стверджувати, що він відігравав і відіграє значну роль у вирішенні проблеми оновлення навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі. Це, перш за все, стосується виховання в учнів самостійності, ініціативи, творчих здібностей, активізації продуктивних методів навчання та його організації.

У зарубіжній і вітчизняній педагогіці було створено чимало нових моделей навчання, започаткованих методом проектів, які з успіхом використовуються у практиці навчально-виховної роботи в загальноосвітній школі. Разом із тим, як показав аналіз нових моделей навчання, намагання перетворити школу навчання у школу життя шляхом відміни класно-урочної системи та заміни її виконанням завдань-проектів виявилось невдалим.

Слово проект запозичене з латини і означає в перекладі «кинути уперед». У сучасному розумінні проект – це намір, який буде здійснено в майбутньому.

Раціональне поєднання теоретичних знань та їх практичне використання в проектній технології можна охарактеризувати тезисом: «Я знаю, навіщо мені це потрібно, де і як я можу використати все те, що я знаю».

Сьогодні метод проектів уважають одним із найперспективніших методів навчання, адже він створює умови для творчої самореалізації учнів, підвищує мотивацію до навчання, сприяє розвитку інтелектуальних здібностей. Учні набувають досвіду розв’язання проблем майбутнього самостійного життя, які вони проектують у навчанні.

Метод проектів – це освітня технологія, спрямована на здобуття учнями знань у тісному зв’язку з реальною життєвою практикою, формування в них специфічних умінь і навичок завдяки системній організації проблемно-орієнтованого навчального пошуку.

В основі проектної технології – розвиток пізнавальної та дослідницької діяльності учнів, уміння конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі. На передньому плані – випереджальний розвиток самої дитини як творчої особистості.

Традиційний зв'язок «учитель – учень» змінюється на «учень – учитель». Під час роботи над проектом учитель виконує функцію консультанта. Учитель допомагає учневі у пошуку інформації, координує процес роботи над проектом, підтримує, заохочує учнів. Знаючи свій предмет, він має бути компетентним і в інших галузях, розуміти своїх учнів, ураховувати їхні можливості і інтереси, бути комунікабельним.

Метод проектів завжди зорієнтований на самостійну діяльність учнів – індивідуальну (проект виконується одним учнем, учитель допомагає скласти план діяльності, проводить індивідуальні консультації, тему та проблему проекту формулює сам учень, і вона залежить від його інтересів та можливостей); парну (проект виконує двоє учнів, вони складають спільний план дій, визначають форму представлення результату, добирають творчу назву свого проекту, беруть активну участь в організації публічного захисту проекту); групову (чисельність учасників визначається на етапі планування, вона залежить від загальної теми, провідної проблеми, а також від бажання учасників об’єднуватись за інтересами), яку учні виконують протягом визначеного часу, творчості.

Результати виконання проектів повинні бути «відчутні»: якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практичне – конкретний результат, готовий до впровадження.

Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня.

Продуктивна діяльність, перш за все, плідна для освіти, є індивідуальною дією, результатом якої може бути корисний матеріал або нематеріальний продукт, отже, вона має практичну цінність. Оскільки таке навчання розвивається у продуктивній діяльності, воно розширює сферу суб’єктивності в процесі самовизначення, творчості і конкретної участі.

Під час використання технології вирішується ціла низка різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань: розвиваються пізнавальні навички учнів, формується вміння самостійно конструювати свої знання, вміння орієнтуватися в інформаційному просторі, активно розвивається критичне мислення, сфера комунікації тощо.

Технологія проектування передбачає розв’язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого боку – інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки

Проектування не повинно витісняти класно-урочну систему. В Україні є напрацювання щодо виконання методу під час вивчення окремих предметів (української літератури, географії, історії, іноземної мови, хімії, біології, фізики), а також у початковій школі використовується проектно-тематичний підхід до навчання.

Використання методу проекту надає можливість:

• формувати вміння в учителя й учнів виділяти й обирати найцікавіші й практично значущі теми проектів;

• учителеві – надати пріоритет різним видам самостійної діяльності учнів;

• учневі – володіти значним арсеналом методів дослідження (аналіз літератури, пошук джерел інформації, збір та обробка даних, висунення гіпотез та методів їх доведення);

• учневі – набути комунікативної компетентності (вміння організовувати й вести дискусії, вислуховувати іншу точку зору);

• учням і вчителям – досконаліше опанувати ІКТ [37, с. 5].

Перш за все вчитель повинен знати основні вимоги, які висуває проектна технологія до її організації:

1. наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми (завдання), що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її розв’язання (наприклад, проблема впливу кислотних дощів на довкілля);

2. практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів;

3. самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів;

4. структурування змістової частини проекту (з указуванням поетапних результатів);

5. використання дослідницьких методів: визначення проблеми досліджуваних завдань, що випливають з неї, висунення гіпотез її розв’язання, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, коректування, висновки.

6. Визначення кінцевої мети спільних чи індивідуальних для роботи проектів [37, с.5].

Існує кілька способів і різні підстави для вибору тематики проекту. Її може сформулювати вчитель з урахуванням навчальної ситуації зі свого предмета, інтересів і здібностей дітей. Тематику проекту можуть запропонувати і самі учні.

Результати проектів повинні бути матеріальними, тобто відповідно оформленими – відеофільм, альбом, бортжурнал, комп’ютерна газета, альманах тощо.

Сучасна педагогіка розрізняє такі типи проектів:

1. За методом або видом діяльності, що домінує в проекті.

Дослідницькі проекти – потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета дослідження для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості методів, у тому числі експериментальних методів обробки результатів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження і мають відповідну структуру: визначення теми дослідження, аргументація її актуальності, визначення предмета і об’єкта, завдань і методів, визначення методології дослідження, висунення гіпотез розв’язання проблеми і планування шляхів її розв’язання.

Творчі проекти – не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту. Вони заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їх представлення – рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді потрібні сценарій фільму, програма свята, макет журналу, альбому, газети.

Ігрові проекти – учасники беруть собі визначені ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості, імітуються їх соціальні і ділові стосунки, які ускладнюються вигаданими учасниками ситуаціями. Ступінь творчості учнів є дуже високим, але домінуючим видом діяльності залишається гра.

Інформаційні проекти – спрямовані на збирання інформації про певний об’єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структури, можливості систематичної корекції у ході роботи над проектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту – результат, його актуальність; метод отримання (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, у тому числі й електронні, інтерв’ю, анкетування тощо) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки); результат (стаття, реферат, доповідь, відеофільм); презентація (публікація, у тому числі в електронній мережі, обговорення у телеконференції). Такі проекти можуть бути органічно частиною дослідницьких проектів, їхнім модулем.

Практично-орієнтовані проекти – результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, проект закону, словник, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. Особливо важливими є хороша організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація одержаних результатів і можливих засобів їх впровадження у практику.

2. За характером контактів проекти поділяються на внутрішні та міжнародні. Внутрішніми називаються проекти, організовані або всередині однієї школи, або між школами, класами всередині регіону, країни. У міжнародних проектах беруть участь представники різних країн, для їх реалізації можуть застосовуватися засоби інформаційних технологій.

3. За змістовим аспектом проекту виділяють Літературно – творчі (поширений тип спільних проектів); природничо-наукові (зазвичай мають чітко окреслене дослідницьке завдання, наприклад, дослідити стан довкілля певної місцевості); екологічні проекти (здебільшого потребують використання дослідницьких, наукових методів, інтегрованих знань із різних галузей); мовні або лінгвістичні (навчальні проекти, спрямовані на опанування мовного матеріалу, формування певних мовленнєвих навичок та вмінь: лінгвістичні, що спрямовані на вивчення мовних особливостей, мовних реалій, фольклору; філологічні передбачають вивчення етимології слів, літературні дослідження тощо); культурологічні (мають зв'язок з історією та традиціями різних країн. За змістом можуть бути історико-географічними, етнографічними, політичними, мистецтвознавчими, економічними); рольово-ігрові (за змістом можуть бути уявними мандрівками; імітаційно-діловими, що моделюють професійні та комунікативні ситуації; драматизація ми, соціальними імітаціями); спортивні; географічні; історичні; музичні.

4. За кількістю учасників проекти поділяються на особистісті, парні та групові.

5. За тривалістю проведення проекти розрізняють короткодіючі (кілька уроків з програми одного предмета), середньої тривалості (від тижня до місяця), довготривалі (кілька місяців) [28, с.152 - 153].

На практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів. У той же час слід відзначити, що усі перелічені типи проектів об’єднані загальною вимогою самостійного активного включення у спільні навчальні пошуково-творчі дії.

Серед обов’язкових вимог, яким має відповідати організації проектної діяльності учнів, є оцінювання навчальних досягнень із застереженням, що оцінювання має стимулювати до подальших активних самостійних дій, а не руйнувати мотивацію до діяльності. Дуже важливо організувати зовнішню оцінку виконання проекту, що дозволяє підвищити ефективність його виконання, усунути труднощі, вносити власну корекцію. В ігрових проектах, що мають характер змагання, може використовуватись бальна система. Важко оцінювати проміжні результати у творчих проектах. Але здійснювати моніторинг все одно необхідно, щоб допомогти, коли це потрібно. Загальну схему технології проектного навчання представлено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.