- •1.Предмет і завдання психології.
- •2. Основні галузі психології.
- •3. Історія розвитку психології.
- •4. Міфологічний етап розвитку психологія.
- •5. Філософський етап розвитку психологія.
- •6. Науковий етап розвитку психології.
- •7. Місце психології в системі наук.
- •8. Поняття про психіку, функції психіки.
- •9. Етапи розвитку психіки.
- •10. Мозок і психіка.
- •11. Рефлекторна природа психіки.
- •12. Будова нервової системи людини.
- •13. Психічні процеси. Психічні стани. Психічні властивості.
- •14. Методи психологічних досліджень. Загальна характеристика.
- •15.Основні методи психологічних досліджень. Спостереження.
- •16. Основні методи психологічних досліджень. Експеримент.
- •17. Додаткові методи психологічних досліджень.
- •18. Напрями сучасної психології. Біхевіоризм.
- •19. Напрями сучасної психології. Психоаналіз
- •20. Напрями сучасної психології. Гуманістична психологія.
- •21. Напрями сучасної психології. Генетична психологія.
- •22. Гештальтпсихологія.
- •23. Діяльнісний підхід в психології.
- •24. Особистість, її психологічна структура.
- •25. Біологічне і соціальне в особистості.
- •26. Особистість, індивід, індивідуальність.
- •27.Діяльність і її структура.
- •28. Види діяльності: гра, навчання, праця.
- •29. Способи діяльності. Вміння, навички, звички.
- •30. Діяльність і активність.
- •31. Поняття групи в психології. Соціометрія.
- •32. Види груп. Особистість в групі.
- •33. Спілкування. Структура спілкування.
- •34. Спілкування функції спілкування.
- •35. Засоби спілкування: вербальні, невербальні.
- •36. Особливості невербальних засобів спілкування.
- •37. Взаємодія в спілкуванні. Види взаємодій.
- •38. Механізми психологічного впливу.
- •39. Перцептивний аспект у спілкуванні.
- •40. Ефект першого враження.
- •41. Періодизація вікового розвитку.
- •42. Характеристика періодів розвитку.
- •43. Відчуття фізіологічне підґрунтя відчуттів.
- •44. Класифікація відчуттів.
- •45. Індивідуальні властивості відчуттів.
- •46. Сприймання. Різновиди сприймання.
- •47. Властивості сприймання.
- •48. Пам'ять. Види пам’яті.
- •49. Процеси пам’яті.
- •50. Увага. Види уваги.
- •51. Мислення. Форми мислення.
- •53. Класифікація видів мислення
- •53. Мовлення його функції і особливості.
- •54. Різновиди мовлення.
- •55. Емоції. Види емоцій.
- •56. Емоції та почуття. Спільне та відмінне в емоціях та почуттях.
- •57.Форми переживання емоцій та почуттів.
- •58. Поняття про уяву. Функції уяви. Види уяви.
- •59. Способи (прийоми) створення образів уяви.
- •60. Воля. Структура вольової дії.
- •61. Темперамент. Типи темпераменту.
- •62.Характер. Структура характеру.
- •63. Здібності загальні і спеціальні. Задатки.
- •64. Рівні розвитку здібностей: обдарованість, талант, геніальність.
30. Діяльність і активність.
Загальною характеристикою живих істот є їх активність. Саме активність забезпечує підтримку життєво важливих зв'язків усіх істот з навколишнім світом. Джерелом активності живих організмів є потреби, завдяки яким усе живе діє певним чином та в певному напрямі. Активність людини зумовлена потребами, які формуються в суспільстві в процесі виховання. Активність людини є джерелом її розвитку, визначає діяльність і є її рушійною силою. Принципова відмінність між цими поняттями полягає в тому, що діяльність виходить із потреби в предметі, а активність - із потреби в діяльності. До того ж, активність начебто передує діяльності в часі: до початку діяльності ми активно вибираємо, що саме бажано, вільно плануємо, думаємо, за допомогою яких засобів чогось досягти. Але активність не тільки передує діяльності, а й "супроводжує" її протягом усього процесу. Не можна уявити оптимальну діяльність, позбавлену активності. Розраховуючи свої сили, час, можливості для досягнення тієї чи іншої мети, за допомогою активності ми мобілізуємо свої здібності, переборюємо інерцію. Діяльність є "особистісно забарвленою", оскільки здійснюється у певному напрямі, з певною орієнтацію (на себе, на інших тощо). Діяльність - це активність людини, що має усвідомлюваний характер і спрямована на досягнення поставленої мети, що визначається потребою. Детермінантою будь-якої діяльності є потреба. Потреба - це такий стан живої істоти, який виявляє залежність від конкретних умов її існування і породжує активність по відношенню до цих умов. Потреба завжди є поштовхом до прояву активності, однак людина в діяльності керується також певними мотивами. Мотив - це спонукання до діяльності, що пов'язане із задоволенням потреб, в яких визначається спрямованість суб'єкта. Будь-яка діяльність складається з дій як складових частин. Дія - це реалізаційний компонент діяльності, спрямований на виконання певного завдання.
31. Поняття групи в психології. Соціометрія.
Групи можна поділити на великі та малі, реальні, умовні,офіційні, неофіційні та референтні. Великі та малі групи можуть бути реальними або умовними. Реальні групи — це об'єднання людей на ґрунті реальних стосунків — ділових чи особистісних. Так, реальною групою є учнівський клас, сім'я, коло знайомих тощо. Умовна група об'єднує людей за якоюсь умовною ознакою - віком, статтю, національністю та ін. Члени умовної групи не підтримують між собою реальних контактів і навіть можуть не знати один одного. Офіційна (формальна) група створюється як структурна одиниця на підставі штатного регламенту, інструкцій та інших документів. Формальними є студентська група, сім'я, військовий підрозділ, виробнича бригада. Неофіційна група — це спільність людей, що виникла нерегульованим шляхом, стихійно на підставі спільності інтересів її членів, симпатій, єдності поглядів і переконань чи з інших мотивів. Так, неофіційними є групи осіб, що приятелюють між собою, шанувальники туризму, рибалки тощо. Референтна (еталонна) група — це реально існуюча чи уявна група, погляди, норми та цінності якої є взірцем для особистості, і за ними вона формує свої життєві ідеали, звіряє дії та вчинки. Вищою формою організації групи є колектив. Колектив — це група людей, які об'єднані спільною діяльністю та мають єдині цілі, підпорядковані цілям суспільства. Соціометрія - теорія вивчення міжособових відносин. Під соціометрією розуміють методи дослідження структури міжособистісних відносин в малій соціальній групі шляхом вивчення виборів, зроблених членами групи по тих чи інших соціометричних критеріях. Термін «соціометрія» в перекладі з латини означає вимірювання міжособистісних взаємин у групі. Соціометричний метод опитування — один із різновидів опитування, який використовують для вивчення внутрішньоколективних зв'язків шляхом виявлення стосунків між членами колективу. Цей метод застосовують для дослідження міжособистісних стосунків і міжгрупових відносин з метою їх поліпшення. Він дає змогу соціологові вивчити склад малих соціальних груп, особливо неофіційних стосунків, одержуючи соціологічну інформацію, яку іншим шляхом дістати майже неможливо.