40. Ефект першого враження.

Формується на основі короткочасного контакту з людиною перше уявлення про нього - це складний психологічний процес. При цьому на формування першого враження впливають не тільки певні особливості особистості, яка є об'єктом пізнання, а й особистісні якості пізнання, сприймання людини: це і сформовані «еталони», і закріплені у свідомості стереотипи, і ступінь впевненості людини в собі самому, і звичне його ставлення до людей. Надзвичайно важливе питання більш загального плану - питання про роль установки в процесі сприйняття людини людиною. Розрізняють три типи установки на сприйняття іншої людини: Позитивна. При позитивній установці ми переоцінюємо позитивні якості і даємо людині великий аванс, який проявляється в неусвідомлюваної довірливості. Негативна. Негативна установка приводить до того, що сприймаються в основному негативні якості іншої людини, що виражається в недовірливості, підозрілості. Адекватна. Головне, як вони збалансовані і оцінюються самою людиною. Наявність установок розглядається, як несвідома схильність сприймати і оцінювати якості інших людей. Ці установки лежать в основі типових спотворень уявлення про іншу людину. Є три найбільш типові схеми формування першого враження про людину. Виділяють фактори переваги, привабливості партнера і відносини до спостерігача. Фактор переваги пов'язаний з тим, що людина, яка перевершує спостерігача по важливому параметру, оцінюється ним набагато вище і по іншим значимим параметрами. Інакше кажучи, відбувається його загальна особистісна переоцінка. При цьому, чим не впевненіше почувається спостерігач в даний момент, в даній конкретній ситуації, тим менше потрібно зусиль для запуску цієї схеми. Фактор привабливості забезпечує реалізацію схеми, пов'язаної зі сприйняттям партнера як надзвичайно привабливого зовні. Помилка, що допускається в цьому випадку, полягає в тому, що зовні привабливого людини люди також схильні переоцінювати з інших важливих для них психологічних і соціальних параметрах. Чинник ставлення до спостерігача регулює включення схеми сприйняття партнера, в основі якої лежить характер ставлення до спостерігача. Помилка сприйняття в цьому випадку полягає в тому, що людей, які добре до нас ставляться або розділяють якісь важливі для нас ідеї, ми схильні позитивно оцінювати і за іншими показниками.

41. Періодизація вікового розвитку.

У процесі онтогенезу людина долає ряд вікових періодів, під час яких змінюються її фізіологічні, морфологічні, біохімічні, соціально-психологічні особливості. Ці періоди Є певними епохами, циклами, ступенями розвитку. Загальні закони розвитку в кожному віці мають специфічні особливості. Однією з характеристик вікового періоду є наявність кризи. Криза - нормативний, нестабільний процес, який виникає під час переходу людини від одного вікового періоду до Іншого, пов'язаний з якісними перетвореннями у соціальних відносинах, діяльності, свідомості і виявляється в цілісних психічних І особистісних змінах. Традиційно психологія описувала кризи як різко негативні процеси відмирання і згортання, розпаду і розкладу сформованого на минулому ступені, зниження темпу розвитку, підвищення вразливості, внутрішньої нестійкості, як найнебезпечніші та складні періоди, що потребують особливої уваги. Кожен віковий період завершується кризою, а вихід з неї - виникненням новоутворень, переходом до наступної стадії розвитку. У віковій і педагогічній психології використовують таку періодизацію вікового розвитку: 1. Пренатальний період - від зачаття до пологів. 2. Натальний період - пологи. 3. Період новонародженості - від народження до 2 місяців. 4. Вік немовляти - від 2 місяців до 1 року. 5. Ранній дитячий вік - від 1 до 3 років. 6. Дошкільний вік - від 3 до 6/7 років. Його поділяють на: - молодший дошкільний вік - 4-й рік; - середній дошкільний вік - 5-й рік;- старший дошкільний вік - 6/7-й рік. 7. Молодший шкільний вік (зріле дитинство) - 1- 4 класи (від 6/7 до 10/11 років). 8. Дорослішання: - підлітковий (середній шкільний) вік - 4-8 класи (від 11 до 14 років) у дівчаток, 5-9 класи (від 12 до 15 років) у хлопчиків; - рання юність (старший шкільний вік) - 10-11 класи (від 15/16 до 17/18 років); - зріла юність - від 18 до 20 років. 9. Дорослість: - рання дорослість - від 20 до 40 років; - зріла дорослість - від 40 до 60 років. 10. Старість - після 60 років. У межах кожного вікового періоду спостерігаються великі індивідуальні відмінності, які є результатом впливу умов життя, характеру активності, виховання, природних й індивідуальних відмінностей. Хронологічні межі вікових періодів відносні, потребують уточнення, що зумовлене психічними, особистісними, статевими, соціально-економічними та історичними чинниками.