- •1.Предмет і завдання психології.
- •2. Основні галузі психології.
- •3. Історія розвитку психології.
- •4. Міфологічний етап розвитку психологія.
- •5. Філософський етап розвитку психологія.
- •6. Науковий етап розвитку психології.
- •7. Місце психології в системі наук.
- •8. Поняття про психіку, функції психіки.
- •9. Етапи розвитку психіки.
- •10. Мозок і психіка.
- •11. Рефлекторна природа психіки.
- •12. Будова нервової системи людини.
- •13. Психічні процеси. Психічні стани. Психічні властивості.
- •14. Методи психологічних досліджень. Загальна характеристика.
- •15.Основні методи психологічних досліджень. Спостереження.
- •16. Основні методи психологічних досліджень. Експеримент.
- •17. Додаткові методи психологічних досліджень.
- •18. Напрями сучасної психології. Біхевіоризм.
- •19. Напрями сучасної психології. Психоаналіз
- •20. Напрями сучасної психології. Гуманістична психологія.
- •21. Напрями сучасної психології. Генетична психологія.
- •22. Гештальтпсихологія.
- •23. Діяльнісний підхід в психології.
- •24. Особистість, її психологічна структура.
- •25. Біологічне і соціальне в особистості.
- •26. Особистість, індивід, індивідуальність.
- •27.Діяльність і її структура.
- •28. Види діяльності: гра, навчання, праця.
- •29. Способи діяльності. Вміння, навички, звички.
- •30. Діяльність і активність.
- •31. Поняття групи в психології. Соціометрія.
- •32. Види груп. Особистість в групі.
- •33. Спілкування. Структура спілкування.
- •34. Спілкування функції спілкування.
- •35. Засоби спілкування: вербальні, невербальні.
- •36. Особливості невербальних засобів спілкування.
- •37. Взаємодія в спілкуванні. Види взаємодій.
- •38. Механізми психологічного впливу.
- •39. Перцептивний аспект у спілкуванні.
- •40. Ефект першого враження.
- •41. Періодизація вікового розвитку.
- •42. Характеристика періодів розвитку.
- •43. Відчуття фізіологічне підґрунтя відчуттів.
- •44. Класифікація відчуттів.
- •45. Індивідуальні властивості відчуттів.
- •46. Сприймання. Різновиди сприймання.
- •47. Властивості сприймання.
- •48. Пам'ять. Види пам’яті.
- •49. Процеси пам’яті.
- •50. Увага. Види уваги.
- •51. Мислення. Форми мислення.
- •53. Класифікація видів мислення
- •53. Мовлення його функції і особливості.
- •54. Різновиди мовлення.
- •55. Емоції. Види емоцій.
- •56. Емоції та почуття. Спільне та відмінне в емоціях та почуттях.
- •57.Форми переживання емоцій та почуттів.
- •58. Поняття про уяву. Функції уяви. Види уяви.
- •59. Способи (прийоми) створення образів уяви.
- •60. Воля. Структура вольової дії.
- •61. Темперамент. Типи темпераменту.
- •62.Характер. Структура характеру.
- •63. Здібності загальні і спеціальні. Задатки.
- •64. Рівні розвитку здібностей: обдарованість, талант, геніальність.
62.Характер. Структура характеру.
Характер — це особливі прикмети, риси, котрих людина набуває в суспільстві. Таких рис психологи налічують декілька тисяч. Характер утворюється із сукупності стійких індивідуальних особливостей особистості, які складаються і виявляються у спілкуванні та спільній діяльності людей. Структура рис характеру виявляється в тому, як людина ставиться: а) до інших людей, демонструючи уважливість, принциповість, прихильність, комунікативність, миролюбність, лагідність, альтруїзм, дбайливість, тактовність, коректність або протилежні риси; б) до справ, виявляючи сумлінність, допитливість, ініціативність, рішучість, ретельність, точність, серйозність, ентузіазм, зацікавленість або протилежні риси; в) до речей, демонструючи при цьому бережливість, економність, акуратність, почуття смаку або протилежні риси; г) до себе, виявляючи розумний егоїзм, впевненість у собі, нормальне самолюбство, почуття власної гідності чи протилежні риси. Деякі риси характеру можуть бути розвинуті надміру, і це призводить до формування так званих акцентуйованих рис характеру. Виділяють такі основні типи акцентуації характеру: інтровертний тип, якому властиві замкненість, утруднення в спілкуванні та налагодженні контактів з оточуючими;• екстравертний тип, якому притаманні жага спілкування та діяльності, балакучість, поверховість; • некерований тип — імпульсивний, конфліктний, категоричний, підозрілий; неврастенічна акцентуація — з домінуванням хворобливого самопочуття, подразливості, підвищеної втомлюваності; синтизований тип — з надмірною чутливістю, лякливістю, сором'язливістю, вразливістю; демонстративний тип, якому властиві егоцентризм, потреба в постійній увазі до себе, співчутті. Характер тісно пов'язаний з темпераментом, який може сприяти або протидіяти розвитку певних рис характеру. Так, холерику або сангвініку легше, ніж меланхоліку чи флегматику, сформувати в собі ініціативність і рішучість. Однак для холерика може стати серйозною проблемою формування стриманості або самоконтролю, а для сангвініка - вимогливості до себе та самокритичності. Меланхоліку важче подолати сором'язливість і тривожність, а флегматику — розвивати активність.
63. Здібності загальні і спеціальні. Задатки.
Здібності людини безпосередньо пов'язані з її діяльністю та поведінкою. Б.М. Теплов дав визначення здібностей як індивідуально-психологічних особливостей, що стосуються успішного виконання діяльності або діяльностей. Здібності відрізняють одну людину від іншої, але не зводяться до тих знань, умінь і навичок, що є в неї. Здібності завжди є результатом розвитку. Здібності не з'являються на порожньому місці. В основі розвитку здібностей лежать певні природжені особливості людини, її задатки. Тому з психологічного погляду правильно буде говорити не про природженість здібностей, а про природженість задатків. Людина народжується з певними генетичними, анатомо-фізіологічними особливостями, на ґрунті яких за певних соціальних умов у процесі діяльності та спілкування формуються здібності особистості. При цьому анатомо-фізіологічні особливості, як і здібності, змінюються, проходячи певний віковий розвиток. Тому задатки можна розглядати і як вихідний анатомо-фізіологічний момент розвитку здібностей, і як анатомо-фізіологічний віковий фактор становлення та прояву здібностей.Розрізняють загальні й спеціальні здібності. Загальними називають здібності людини, що тією чи іншою мірою виявляються у всіх видах її діяльності. Загальні здібності забезпечують відносну легкість і продуктивність у засвоєнні знань та виконанні різних видів діяльності. Такими є здібності до навчання, загальні розумові здібності людини, її здібності до праці. Вони спираються на загальні вміння, необхідні в кожній галузі діяльності, зокрема такі, як уміння усвідомлювати завдання, планувати й організовувати їх виконання, використовуючи наявні в досвіді людини засоби, розкривати зв´язки тих речей, яких стосується діяльність, оволодівати новими прийомами роботи, переборювати труднощі на шляху до мети. До спеціальних здібностей належить зарахувати й здібності до практичної діяльності: конструктивно-технічні, організаційно-управлінські, педагогічні, підприємницькі та інші. Під спеціальними здібностями розуміють здібності, що виразно виявляються в окремих спеціальних галузях діяльності (наприклад, сценічній, музичній, спортивній тощо).