38. Механізми психологічного впливу.

При взаємодії поведінка однієї людини нерідко сприяє змінам у діях і почуттях іншої людини, тобто справляє на неї певний вплив. Психологи вважають, що індивідуальний вплив — це процес і результат зміни однією людиною поведінки іншої людини (її установок, уявлень, думок, оцінок тощо) під час взаємодії з нею. Будь-який вплив здійснюється з метою формування, закріплення або зміни установок, поглядів, взаємин, почуттів або дій. У психології розрізняють спрямований і не спрямований вплив. До механізмів спрямованого впливу відносять навіювання і переконання, які є достатньо дієвими в умовах сучасної економічної та політичної ситуації. Такі способи існують з незапам'ятних років і використовуються в ЗМІ ймовірно з першого дня їх існування. У численних соціологічних дослідженнях постулюється ідея про те, що ЗМІ є «маніпуляторами свідомості». Навіювання і переконання є різновидами такої маніпуляції. Навіювання (сугестія) як метод соціально-психологічного впливу є нав'язування певних думок та станів на тлі їх некритичного (часто неусвідомленого) сприйняття. Це цілеспрямоване і неаргументоване вплив на окрему людину або групу. Перебуваючи під впливом навіювання, людина не контролює направлену на нього вплив. Навіювання досягається різного роду вербальними і невербальними засобами - словами, інтонацією, мімікою, жестами, діями суггестора. Наступним механізмом спрямованого впливу є переконання. Переконання являє собою спосіб цілеспрямованого впливу у вигляді логічної аргументації. Процес переконання направлений на те, щоб перетворити певну інформацію в установки, власне переконання самої особистості. В основі переконання лежить усвідомлене, критичне сприйняття адресатом впливу переконує повідомлення, його аналіз і оцінка. Переконання, на відміну від навіювання, спрямоване на досягнення згоди людини шляхом логічного обґрунтування, на підставі якого людина повинна сама прийти до певного висновку. Найпотужнішим джерелом психологічного навіювання є телебачення. Зараження — психологічний вплив на особистість у процесі спілкування і взаємодії, який передає певні настрої, спонуки не через свідомість та інтелект, а через емоційну сферу. Наслідування - найпоширеніша форма поведінки людини у міжособистісній взаємодії. Це процес орієнтації на певний приклад, взірець, повторення і відтворення однією людиною дій, вчинків, жестів, манер, інтонацій іншої людини, копіювання рис ЇЇ характеру та стилю життя. Саме через наслідування здійснюється процес соціалізації особистості, реалізуючись через навчання і виховання. Мода — це форма стандартизованої масової поведінки людей, що виникає стихійно під впливом настроїв, смаків, захоплень, які домінують у суспільстві.

39. Перцептивний аспект у спілкуванні.

Перцептивна сторона спілкування полягає у сприйняття й пізнанні один одного партнерами по спілкуванню й установлення на цій основі взаєморозуміння. Враження, які виникають при цьому, грають важливу регулятивну роль у процесі спілкування. По-перше, тому, що, пізнаючи іншого, формується й сам індивід, який пізнає. По-друге, тому, що від міри точності „читання” іншої людини залежить успіх організації з нею погоджених дій. Уявлення про іншу людину тісно пов'язане з рівнем власної самосвідомості. Чим краще ми розуміємо себе, тим краще ми розуміємо іншого, водночас, чим повніше розкрита інша людина, тим більш повним стає уявлення і про себе. Акт такого усвідомлення включає два процеси: ідентифікацію та рефлексію. Ідентифікація – буквально означає ототожнення себе з іншим. Це, зрозуміло, не єдиний спосіб, але в реальних ситуаціях взаємодії люди часто користуються таким прийомом, коли припущення про внутрішній стан партнера будується на основі спроби поставити себе на його місце. У цьому плані ідентифікація виступає в якості одного з механізмів пізнання й розуміння іншої людини. Рефлексія – усвідомлення діючим індивідом того, як він сприймається партнером по спілкуванню. Процес сприйняття індивідом іншого, особливо перше враження, багато в чому залежить від дії ефектів сприйняття. Найбільш досліджені три таких ефекти: ефект ореола („гало-ефект”), ефект новизни й первинності. 1) „ефект ореола” полягає у формуванні специфічної установки на сприйманого через приписування йому певних якостей: інформація, одержана про якусь людину, категоризується певним чином, а саме - накладається на той образ, що вже був створений заздалегідь. Цей образ, який існував раніше, виконує роль „ореола”, що заважає бачити дійсні риси й прояви об'єкта сприйняття. 2) „ефекти первинності” полягає у тім, що у ситуації сприйняття незнайомої людини перша інформація про неї виявляється найбільш значимою; 3) „ефекти новизни” пов’язаний з наданням найбільшого значення новій інформації у ситуації сприйняття знайомої людини; У більш широкому плані всі ці ефекти можна розглянути як прояв особливого процесу, що супроводжує сприйняття людини людиною, а саме процесу стереотипізації. Стереотипізація – процес формування уявлення про людину, яку сприймаємо на основі вироблених стереотипів. Стереотип – це деякий стійкий образ певного явища або людини, що пов'язаний з неправдою й неточностями. Як правило, стереотип виникає на основі досить обмеженого минулого досвіду, у результаті прагнення будувати висновки на базі обмеженої інформації. Окрім стереотипізації виокремлюють ще одне дуже важливе явище для процесу соціальної перцепції – каузальну атрибуцію. Ф.Хайдер вважав, що людям властиво міркувати так: „Погана людина має погані риси, добра – хороші риси”. Тому і визначення причин поведінки і рис характеру здійснюється за схемою: „поганим” завжди приписують „погані” вчинки, а „добрим” – „добрі”. Каузальна атрибуція – своєрідна суб’єктивна інтерпретація та оцінка людиною причин і мотивів поведінки інших на основі буденного життєвого досвіду. Вона може стосуватися не тільки сприймання окремих людей, а й соціальних груп та самої себе.