- •Розповідь учителя як модель педагогічної діяльності
- •Поняття педагогічної техніки
- •Внутрішня техніка вчителя
- •Зовнішня техніка вчителя
- •Функції мовлення вчителя
- •Педагогічна та акторська дія
- •Педагогічна сумісність і педагогічне сприймання
- •Урок — театр одного актора
- •Контакт у педагогічному діалозі
- •Характеристика перцептивної сторони педагогічного спілкування. Увага й уява вчителя
- •Стратегії взаємодії у спілкуванні як характеристика інтерактивного компонента педагогічної взаємодії
- •На початку бесіди. Роль невербальних засобів
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •1. Діагностування педагогічної спрямованості студентів
- •123456789
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на професійну ідентифікацію
- •4. Виконання вправ на формування адекватних уявлень про педагогічну професію
- •5. Моделювання педагогічної ситуації
- •2. Витоки педагогічної майстерності
- •План заняття
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування сформованості елементів педагогічної майстерності на початку професійного навчання
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Аналіз педагогічних ситуацій
- •4. Моделювання педагогічної ситуації «Моє педагогічне кредо»
- •3. Розповідь учителя
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування професійної позиції студента в ситуаціях взаємодії з аудиторією
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на аналіз технології побудови зразків педагогічної розповіді
- •Запитання для аналізу текстів
- •4. Моделювання творчого задуму педагогічної розповіді. Публічний захист теми, надзавдання і структури педагогічної розповіді
- •4. Майстерність учителя в керуванні психічним самопочуттям
- •План заняття
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування рівня емоційної стабільності і здатності до керування психологічним самопочуттям
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток умінь
- •4. Моделювання педагогічної ситуації:
- •5. Зовнішній вигляд учителя.
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування рівня володіння зовнішньою технікою як засобом публічного педагогічного спілкування
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на удосконалення мімічної й пантомімічної виразності
- •4. Моделювання педагогічної ситуації: самопрезентація вчителя під час першої зустрічі з класом
- •6. Дихання й голос як елементи педагогічної техніки
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування рівня розвитку фонаційного дихання, гнучкості голосу
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток фонаційного дихання
- •4. Виконання вправ на розвиток голосу
- •5. Мікровикладання. Моделювання педагогічної ситуації: проведення початкового етапу педагогічної розповіді
- •7. Комунікативні якості професійного мовлення вчителя: виразність мовлення
- •Завдання для студентів
- •233 Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування рівня сформованості вміння створювати словесні картини під час розповіді
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток уміння виразного мовлення як засобу педагогічного впливу
- •4. Моделювання педагогічної ситуації: розповідь учителя
- •8. Дикція як елемент педагогічної техніки
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Психологічне налаштування на заняття. Діагностування дикції
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Повторення вправ на розвиток фонаційного дихання й голосу
- •4, Виконання вправ на розвиток дикції Зарядка для артикуляційного апарату (3, с. 7 — 10)
- •5. Мікровикладання.
- •9. Елементи акторської майстерності в педагогічній діяльності
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток умінь
- •4. Моделювання педагогічної ситуації: розповідь учителя
- •3. Виконання вправ на засвоєння прийомів самовиховання
- •4. Заповнення щоденника професійного становлення
- •Культура зовнішнього вигляду
- •Саморегуляція
- •Культура мовлення
- •11. Конкурс майстерності вчителя в педагогічній розповіді
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •2. Виконання вправ на розминку
- •12. Професійно-педагопчне спілкування, його сутність і структура
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування ціннісних орієнтацій педагога у професійному спілкуванні
- •Другий етап: підраховуємо бали
- •Бланк для обробки результатів
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на формування вміння аналізувати різні аспекти педагогічного спілкування
- •4. Моделювання стилю спілкування в індивідуальній бесіді з учнем
- •13. Технологія організації індивідуальної педагогічної бесіди
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування комунікативної готовності до діалогу з дитиною
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток уміння аналізувати індивідуальну педагогічну бесіду
- •4. Виконання вправ на удосконалення техніки взаємодії
- •5. Моделювання педагогічної ситуації:
- •14. Уява педагога
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування індивідуальних особливостей уяви студентів
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток професійно-педагогічної уяви студентів
- •5. Моделювання фрагмента індивідуальної бесіди
- •15. Комунікативність учителя
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування у студентів рівня сформованості комунікативності як професійно значущої здібності педагога
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток професійної комунікативності
- •4. Моделювання педагогічної ситуації: проведення початкового етапу індивідуальної бесіди для встановлення емоційного контакту зі співрозмовником
- •16. Увага та спостережливість учителя
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування індивідуальних особливостей уваги та спостережливості студентів
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток професійно-педагогічної уваги і спостережливості
- •4. Моделювання фрагмента бесіди. Розроблення змісту і форм взаємодії під час індивідуальної бесіди
- •17. Педагогічний такт учителя-майстра на різних етапах організації бесіди
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •2. Обговорення основних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток уміння спілкуватися з учнями під час індивідуальної бесіди
- •4. Рольова гра: конкурс розв'язання педагогічної ситуації
- •18. Стратегії і прийоми педагогічної взаємодії
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на аналіз педагогічних ситуацій
- •4. Рольова гра «Позиція»
- •19. Конкурс майстерності педагогічного спілкування в діалозі
- •Завдання для студентів
- •2. Виконання вправ на підготовлену комунікацію
- •3. Проведення індивідуальної бесіди як спонтанної взаємодії
- •4. Аналіз особистих досягнень студентів, перспектив навчання на наступному етапі
- •20. Урок як діалогічна взаємодія
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування рівня сформованості позиції студентів щодо ефективності авторитарного і гуманістичного
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на формування гуманістичної позиції майбутнього вчителя в організації навчання учнів
- •4. Моделювання мисленнєвої діяльності вчителя
- •21. Творчий задум уроку
- •Завдання для студентів
- •333 Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Визначення рівня сформованості уявлень про урок як творчу діяльність учителя
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток уміння визначати
- •І формулювати мету, навчальні і комунікативні завдання,
- •Надзавдання уроку, здійснювати рефлексивний аналіз
- •Навчального матеріалу
- •4. Ділова гра: «Аукціон — презентація авторських варіантів задуму уроку»
- •22. Діалог з учнями
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування рівня сформованості вміння встановлювати особистісний контакт на початковому етапі уроку
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток уміння
- •4. Моделювання ситуацій початку уроку. Відпрацювання техніки психологічного
- •23. Майстерність спілкування у процесі викладу нового матеріалу. Монолог як прихований діалог
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •1. Діагностування рівня теоретичної підготовленості: усвідомлення сутності монологу і діалогу на уроці
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Аналіз зразків монологічного викладу матеріалу
- •4. Виконання вправ на реконструкцію тексту
- •5. Моделювання педагогічної діяльності
- •24. Майстерність спілкування вчителя під час вивчення нового матеріалу. Діалог у процесі бесіди
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття 1. Діагностування рівня комунікативності
- •2. Обговорення основних теоретичних положень
- •3. Аналіз зразків організації бесіди під час вивчення нового матеріалу
- •Тема уроку: «Скорочення дробу»
- •4. Виконання вправ на перебудову пізнавальної інформації
- •Тема уроку «Інерція»
- •5. Мікровикладання. Виклад нового матеріалу у формі бесіди
- •25. Майстерність учителя в організації взаємодії між учнями під час групової роботи на уроці
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •1. Діагностування готовності до заняття
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Аналіз прийомів організації групової роботи школярів на уроці
- •4. Виконання завдань і вправ на моделювання фрагментів уроку
- •26. Взаємодія вчителя з учнями
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування індивідуального рівня підготовленості студентів до активного слухання (тест «Чи вмієте ви слухати?»)
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток уміння активного слухання
- •27. Майстерність спілкування вчителя на завершальному етапі уроку
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування оптимальної поведінки у взаємодії
- •2. Обговорення основних теоретичних положень
- •Система прийомів завершення уроку
- •3. Виконання вправ на розвиток уміння аналізувати та конструювати різні прийоми завершення уроку
- •4. Моделювання ситуації завершального етапу уроку.
- •Відпрацювання техніки емоційного завершення взаємодії,
- •Формування психологічної установки
- •На подальшу діяльність
- •28. Творче самопочуття вчителя на уроці
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування рівня сформованості уявлень про роль творчого самопочуття вчителя та вміння самоналаштовування на творче публічне спілкування
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток умінь
- •4. Моделювання педагогічної ситуації: налаштовування на урок як творчу діяльність,
- •29. Вивчення передового досвіду вчителів — шлях до педагогічної майстерності
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування психологічної готовності студентів до опанування нового у професійній діяльності
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Публічний захист досвіду роботи вчителя-майстра (за матеріалами педагогічної літератури)
- •4. Аналіз зразків узагальненого досвіду,
- •Поданого у фрагментах фільмів
- •«Час учнівства», «Найдовший екзамен»,
- •Відеофільму «Педагог-новатор в. Шаталов»
- •5. Робота над карткою передового педагогічного досвіду вчителя-майстра
- •Діалог учителя з учнями на уроці
- •Завдання для студентів
- •Хід заняття
- •1. Підготовка до конкурсних змагань. Виконання вправ для психологічного налаштовування на творчу діяльність
- •2. Конкурс: моделювання ситуацій уроку
- •3. Підведення підсумків конкурсу
- •Теми рефератів та курсових (бакалаврських) робіт з курсу «педагогічна майстерність»
- •Теоретичний курс
- •Лабораторно-практичні заняття
2. Обговорення головних теоретичних положень
Під час обговорення першого питання важливо привернути увагу студентів до такого аспекту проблеми. В сучасній педагогічній літературі велику увагу приділяють педагогіці співробітництва. Це призводить до певної однобічності у формуванні поглядів студентів, обмежує вибір засобів впливу на учнів, прийомів розв'язання конфліктних ситуацій, шляхів їх використання. Потрібно розглянути всі можливі стратегії, найтиповіші варіанти поведінки. У психолого-педагогічній літературі виокремлюють п'ять таких стратегій взаємодії.
1. Конкуренція, або суперництво, прагнення стати центром ситуації. При такій стратегії погляди, потреби інших учасників взаємодії не сприй маються як значущі. Той, хто діє, наполягає на своїх думках, рішеннях, поведінці як єдино правильних, ігноруючи решту міркувань. Зрозуміло, так діяти легше, оскільки знімається проблема залежності від партне ра; якщо він не сприймає нав'язаного ходу взаємодії (невдач), завжди можна звинуватити його («сам винен, що не послухав, не зрозумів, не підтримав мене»). Проте, знижуючи напруженість ситуації обмежен ням дій партнера, можна водночас посилити загрозу виникнення конф лікту в майбутньому.
Стратегія конкуренції — це активний, майже агресивний наступ, коли людина прямує до розв'язання конфлікту, не зважаючи на інших. Вона намагається задовольнити свої інтереси іноді на шкоду іншій людині, змушує цю людину діяти тільки так, як вважає за потрібне.
2. Дотримуючись стратегії уникнення, людина відсуває появу кон фліктної ситуації якомога далі, сподіваючись, що все розв'яжеться само собою, або керуючись принципом «де незгода, там часто шкода».
Стратегія уникнення не завжди є спробою ухилитися від розв'язання проблеми. Вона може бути й конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію, до розв'язання якої доцільніше повернутися потім. Проте людина, що постійно використовує стратегію уникнення, не відстоює своїх прав.
Стратегія пристосування передбачає взаємне або однобічне при лаштування партнерів. Людина прагне взаємодіяти з іншою людиною, не обстоюючи своїх інтересів, погоджується робити те, що вона хоче.
Головною ознакою стратегії співробітництва є прагнення разом із партнером підійти до ефективного розв'язання конфліктної ситуації.
318
Ця стратегія зумовлює підхід до конфлікту з урахуванням інтересів, потреб обох сторін, пошук взаємовигідних результатів і шляхів досягнення їх і є найефективнішою для взаєморозуміння, встановлення добрих стосунків. Однак для втілення вона потребує більше часу і зусиль, ніж інші стратегії. Обидві сторони повинні вміти пояснити свої бажання, висловити свої потреби, вислухати одна одну, виробити альтернативні варіанти дій і розв'язання проблеми.
5. Стратегія компромісу передбачає схильність не загострювати стосунки в конфлікті. Людина, яка реалізує цю стратегію, певною мірою поступається своїми інтересами, щоб задовольнити їх частково, інша людина робить так само, тобто обидві сторони частково задовольняють власні потреби та бажання свого партнера, нібито обмінюючись поступками в пошуках компромісного рішення, якого й досягають з найменшими втратами для кожного.
Компроміс подібний до співробітництва, проте досягнення його відбувається на більш поверховому рівні стосунків. Партнери не шукають прихованих потреб, інтересів один одного, їх задовольняє зовнішня сторона поведінки (2, 4).
Використання тієї чи тієї стратегії зумовлюється реальними передумовами взаємодії. Жодна з них не може розглядатися як однозначно корисна чи шкідлива. Тому потрібно уважніше розглянути обмеження й можливості використання окремих стратегій у педагогічній діяльності (4).
Стратегія конкуренції, яку систематично використовує вчитель під час розв'язання складних ситуацій, може призвести до виникнення в оточення почуття відчуженості, втрати тісних емоційних зв'язків, блокувати активність учнів, розвиток їхньої самостійності й самоповаги.
Проте стратегія конкуренції може бути ефективною за результатами розв'язання конкретного конфлікту (якщо людина має реальну владу, вибирає правильні рішення та має змогу наполягати на них).
Найкориснішою така стратегія виявляється у зазначених нижче ситуаціях:
результат є дуже важливим для вчителя, який переконаний, що впровадження його рішення значно поліпшить ситуацію;
учитель має більші, ніж учень, можливості для прийняття і впро вадження рішення;
рішення потрібно виробити і виконати дуже швидко;
учитель відчуває, що у нього немає іншого вибору і йому нічого втрачати;
учитель перебуває у критичній ситуації, що потребує миттєвого реагування;
учитель не може дати зрозуміти іншим людям, що розгубився, потрапив у безвихідь; хтось інший може стати лідером;
— учитель мусить прийняти нестандартне рішення і почати діяти. Стратегія уникнення, коли вона стає стилем розв'язання ситуацій
конкретною людиною, не усуває суперечності, що спричинила конфлікт.
319
Є суперечності, які, тривалий час залишаючись нерозв'язаними, тільки поглиблюються. Тому рано чи пізно конфлікт може спалахнути з новою руйнівною силою. Проте ця стратегія може бути корисною в таких ситуаціях:
порушена проблема не дуже важлива, вчитель не хоче витрачати сили на її розв'язання;
учитель відчуває, що не має рації, і розуміє слушність пози ції іншої людини, або ця людина має більшу владу і не бажає поступа тися;
учитель змушений спілкуватися з дуже складною людиною і ба чить, що подальша взаємодія призведе до ще більшого ускладнення;
для розв'язання проблеми немає достатньої інформації або вчи тель не знає, що можна зараз іще зробити, а приймати рішення поспіхом немає потреби;
напруженість ситуації дуже велика, треба зупинити нагнітання негативних емоцій.
Стратегія пристосування може мати негативні наслідки для розвитку особистості вчителя. Звикнувши пристосовуватись до інших, він може втратити почуття самоповаги. Крім того, прагнення однобічно розглядати конфлікт може призвести лише до погіршення взаємин. Педагог також втрачає можливість впливати на ситуацію, обстоювати свої погляди, цінності, він переживає образу, невдоволення через необхідність поступатися. Цей стиль недоцільний також тоді, коли партнер у взаємодії не бажає поступатися, не цінує зробленого для нього.
Найкориснішою вона може бути за таких умов:
учителя не дуже хвилює те, що сталося, результат;
учитель прагне зберегти мир, добрі стосунки з партнером;
учитель відчуває, що важливіше зберегти добрі стосунки, ніж розпочинати боротьбу за самоутвердження, за свої права;
учитель знає, що відповідний результат дуже важливий для іншої людини;
учитель знає, що в цьому разі рацію має інша людина;
учитель вважає, що інша людина дістане гарний урок, якщо їй зараз поступитися.
Співробітництво як стиль взаємодії у психологічному плані є найефективнішим, але звернення до нього, як уже зазначалося, потребує значно більше часу, ніж інші стратегії.
У педагогічній діяльності впровадження стратегії співробітництва ускладнюється тим, що учень не завжди має змогу взаємодіяти як рівний. Тому вчитель мусить не лише сам прагнути до взаємодії, а й створювати умови для залучення до цього процесу учня, подолання його опору або невміння чи небажання взаємодіяти.
Стратегія співробітництва є найдоцільнішою в таких ситуаціях:
— коли розв'язання проблеми є справою дуже важливою для обох сторін;
320
між ними встановлені або повинні встановитися тісні, тривалі, взаємозалежні стосунки;
учитель має час на розв'язання проблеми;
обидві сторони добре обізнані з проблемою, потребами та інтере сами партнерів у взаємодії;
обидві сторони прагнуть досягти найкращого результату;
особи, втягнуті в конфлікт, мають однакові сили, владу та можли вості, тому мусять разом шукати шляхи до розв'язання проблеми.
Компроміс як стиль вирішення життєвих проблем, тобто відмова від досягнення значущих для людини результатів, не минає безслідно; по-ступаючись в усьому, вона не заявляє про себе як про рівноправного партнера у взаємодії, принижує себе в очах іншої сторони, яка не завжди в змозі оцінити цей альтруїзм.
Однак стиль компромісу може бути й корисним, особливо в таких ситуаціях:
учитель бажає якомога швидше вирішити проблему, але у нього бракує часу на подолання опору іншої людини;
обидві сторони мають однакову владу, але протилежні інтереси;
учителя може задовольнити часткове розв'язання проблеми;
інші підходи для розв'язання проблеми виявилися неефективними;
проблема не має великої ваги або вчитель може змінити попе редню мету;
компроміс дає змогу зберегти стосунки;
інша сторона має більшу владу і йде назустріч лише після певних поступок.
Майбутньому педагогові важливо зрозуміти, що будь-який стиль ефективний лише у відповідних ситуаціях. Він повинен уміти успішно використовувати кожний з них, враховуючи конкретні обставини. Загалом треба і поступатися, і йти на розумний компроміс, і встановлювати партнерські стосунки, і водночас обстоювати власну позицію. Вчитель має розширювати коло своїх стратегій, робити вибір на користь ситуації, а не діяти за єдиним стандартом.
Розглядаючи різні стратегії взаємодії, важливо показати, що між стилем ставлення та стратегією взаємодії немає безпосереднього зв'язку. Прихильник активно-позитивного стилю спілкування може використовувати будь-яку стратегію розв'язання конфлікту (зокрема й конкуренцію), але він ніколи не порушить головних принципів педагогічного спілкування: збереження контакту в педагогічному діалозі, нейтралізації бар'єрів, демонстрування довіри й доброзичливості, відкритості та доступності, готовності змінити взаємодію на краще і т. ін. Вчитель з негативним ставленням до учнів може твердити, що він впроваджує педагогіку співробітництва, а фактична реалізація цієї стратегії буде лише даниною моді.
Відповіді на питання 1.3 та 1.4 окреслено в останньому параграфі розділу 9 цього підручника й докладно проаналізовано в рекомендованій літературі (1, 3, 5).
1/2 ц «« 321
Стосовно з'ясування проблеми етичного захисту педагога доцільно звернутися до книжки Н. Щуркової (7). Автор виокремлює групи прийомів, якими варто скористатися педагогу, якщо учень брутально поводиться, принижує гідність, ображає вчителя. Етичний захист — це дії особистості, виконані з метою захисту від замаху на її гідність. «Специфіка педагогічного етичного захисту полягає в тому, що діти погано усвідомлюють шкоду, якої завдають, тому педагог здійснює захист прихованим способом, використовуючи тонкі й навіть витончені форми захисту. Призначення педагогічного етичного захисту зрештою зводиться до ініціювання суб'єктності дитини, тобто її здатності осмислювати скоєне щодо іншої людини» (7, с. 73 — 74).
Реалізуючи етичний захист, педагог мусить дбати про: 1) збереження власної гідності; 2) коригування поведінки дитини; 3) збереження гідності дитини, яка порушила етичні норми поведінки. Ці завдання можуть бути реалізовані такими прийомами:
прийом наївного подиву, який виражається за допомогою удаваної розгубленості, подиву з приводу того, що сталося: «Невже це можливо?», «Чи таке буває?». Може бути реалізований у невербальній формі;
прийом запитання на відтворення, що реалізується за допомогою удаваної неуважності вчителя і прохання повторити вислів або дію. Як правило, вдруге негативна поведінка вже не відтворюється;
прийом підставляння мотиву — піднесення педагогом вихованця, який провокує його на низький рівень спілкування. При цьому слова та дії учня вихователь пояснює прихованими добрими намірами. «Бажаєш мені допомогти?» — тлумачить учитель дії учня, який дає з місця відповіді на поставлені запитання;
прийом посилання на особливості характеру, за допомогою якого ображений учнем педагог перекладає на себе тягар етичної відповідальності за конфлікт, посилаючись на особливості свого характеру. Внаслідок цього знижується рівень агресивності вихованця: («Я не звик до такого...» «Мені завжди незручно...»);
прийом протиставлення переваг вихованця його вчинкові реалізується за допомогою лаконічного висловлювання вчителя, в якому порівнюються позитивні якості учня з його негативними діями: («Ти ж урівноважена дівчина...», «Я завжди розгублююся, коли освічена, гарно вихована людина дозволяє собі таке...».
Доцільними у взаємодії із школярем можуть бути і такі прийоми етичного захисту (7, с. 77 — 80): уточнення адресата («Це ви мені?»); окультурене відтворення висловленого («Якщо я правильно вас зрозумів...»); виправдання поведінки («Звичайно, ви прагнули...»); великодушне вибачення («Якщо вам так бажається...»); залишення наодинці («Прикро, що ви не усвідомлюєте, що зараз відбулося»).
322