- •Розповідь учителя як модель педагогічної діяльності
- •Поняття педагогічної техніки
- •Внутрішня техніка вчителя
- •Зовнішня техніка вчителя
- •Функції мовлення вчителя
- •Педагогічна та акторська дія
- •Педагогічна сумісність і педагогічне сприймання
- •Урок — театр одного актора
- •Контакт у педагогічному діалозі
- •Характеристика перцептивної сторони педагогічного спілкування. Увага й уява вчителя
- •Стратегії взаємодії у спілкуванні як характеристика інтерактивного компонента педагогічної взаємодії
- •На початку бесіди. Роль невербальних засобів
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •1. Діагностування педагогічної спрямованості студентів
- •123456789
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на професійну ідентифікацію
- •4. Виконання вправ на формування адекватних уявлень про педагогічну професію
- •5. Моделювання педагогічної ситуації
- •2. Витоки педагогічної майстерності
- •План заняття
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування сформованості елементів педагогічної майстерності на початку професійного навчання
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Аналіз педагогічних ситуацій
- •4. Моделювання педагогічної ситуації «Моє педагогічне кредо»
- •3. Розповідь учителя
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування професійної позиції студента в ситуаціях взаємодії з аудиторією
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на аналіз технології побудови зразків педагогічної розповіді
- •Запитання для аналізу текстів
- •4. Моделювання творчого задуму педагогічної розповіді. Публічний захист теми, надзавдання і структури педагогічної розповіді
- •4. Майстерність учителя в керуванні психічним самопочуттям
- •План заняття
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування рівня емоційної стабільності і здатності до керування психологічним самопочуттям
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток умінь
- •4. Моделювання педагогічної ситуації:
- •5. Зовнішній вигляд учителя.
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування рівня володіння зовнішньою технікою як засобом публічного педагогічного спілкування
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на удосконалення мімічної й пантомімічної виразності
- •4. Моделювання педагогічної ситуації: самопрезентація вчителя під час першої зустрічі з класом
- •6. Дихання й голос як елементи педагогічної техніки
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування рівня розвитку фонаційного дихання, гнучкості голосу
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток фонаційного дихання
- •4. Виконання вправ на розвиток голосу
- •5. Мікровикладання. Моделювання педагогічної ситуації: проведення початкового етапу педагогічної розповіді
- •7. Комунікативні якості професійного мовлення вчителя: виразність мовлення
- •Завдання для студентів
- •233 Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування рівня сформованості вміння створювати словесні картини під час розповіді
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток уміння виразного мовлення як засобу педагогічного впливу
- •4. Моделювання педагогічної ситуації: розповідь учителя
- •8. Дикція як елемент педагогічної техніки
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Психологічне налаштування на заняття. Діагностування дикції
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Повторення вправ на розвиток фонаційного дихання й голосу
- •4, Виконання вправ на розвиток дикції Зарядка для артикуляційного апарату (3, с. 7 — 10)
- •5. Мікровикладання.
- •9. Елементи акторської майстерності в педагогічній діяльності
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток умінь
- •4. Моделювання педагогічної ситуації: розповідь учителя
- •3. Виконання вправ на засвоєння прийомів самовиховання
- •4. Заповнення щоденника професійного становлення
- •Культура зовнішнього вигляду
- •Саморегуляція
- •Культура мовлення
- •11. Конкурс майстерності вчителя в педагогічній розповіді
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •2. Виконання вправ на розминку
- •12. Професійно-педагопчне спілкування, його сутність і структура
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування ціннісних орієнтацій педагога у професійному спілкуванні
- •Другий етап: підраховуємо бали
- •Бланк для обробки результатів
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на формування вміння аналізувати різні аспекти педагогічного спілкування
- •4. Моделювання стилю спілкування в індивідуальній бесіді з учнем
- •13. Технологія організації індивідуальної педагогічної бесіди
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування комунікативної готовності до діалогу з дитиною
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток уміння аналізувати індивідуальну педагогічну бесіду
- •4. Виконання вправ на удосконалення техніки взаємодії
- •5. Моделювання педагогічної ситуації:
- •14. Уява педагога
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування індивідуальних особливостей уяви студентів
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток професійно-педагогічної уяви студентів
- •5. Моделювання фрагмента індивідуальної бесіди
- •15. Комунікативність учителя
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування у студентів рівня сформованості комунікативності як професійно значущої здібності педагога
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток професійної комунікативності
- •4. Моделювання педагогічної ситуації: проведення початкового етапу індивідуальної бесіди для встановлення емоційного контакту зі співрозмовником
- •16. Увага та спостережливість учителя
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування індивідуальних особливостей уваги та спостережливості студентів
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток професійно-педагогічної уваги і спостережливості
- •4. Моделювання фрагмента бесіди. Розроблення змісту і форм взаємодії під час індивідуальної бесіди
- •17. Педагогічний такт учителя-майстра на різних етапах організації бесіди
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •2. Обговорення основних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток уміння спілкуватися з учнями під час індивідуальної бесіди
- •4. Рольова гра: конкурс розв'язання педагогічної ситуації
- •18. Стратегії і прийоми педагогічної взаємодії
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на аналіз педагогічних ситуацій
- •4. Рольова гра «Позиція»
- •19. Конкурс майстерності педагогічного спілкування в діалозі
- •Завдання для студентів
- •2. Виконання вправ на підготовлену комунікацію
- •3. Проведення індивідуальної бесіди як спонтанної взаємодії
- •4. Аналіз особистих досягнень студентів, перспектив навчання на наступному етапі
- •20. Урок як діалогічна взаємодія
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування рівня сформованості позиції студентів щодо ефективності авторитарного і гуманістичного
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на формування гуманістичної позиції майбутнього вчителя в організації навчання учнів
- •4. Моделювання мисленнєвої діяльності вчителя
- •21. Творчий задум уроку
- •Завдання для студентів
- •333 Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Визначення рівня сформованості уявлень про урок як творчу діяльність учителя
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток уміння визначати
- •І формулювати мету, навчальні і комунікативні завдання,
- •Надзавдання уроку, здійснювати рефлексивний аналіз
- •Навчального матеріалу
- •4. Ділова гра: «Аукціон — презентація авторських варіантів задуму уроку»
- •22. Діалог з учнями
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування рівня сформованості вміння встановлювати особистісний контакт на початковому етапі уроку
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток уміння
- •4. Моделювання ситуацій початку уроку. Відпрацювання техніки психологічного
- •23. Майстерність спілкування у процесі викладу нового матеріалу. Монолог як прихований діалог
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •1. Діагностування рівня теоретичної підготовленості: усвідомлення сутності монологу і діалогу на уроці
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Аналіз зразків монологічного викладу матеріалу
- •4. Виконання вправ на реконструкцію тексту
- •5. Моделювання педагогічної діяльності
- •24. Майстерність спілкування вчителя під час вивчення нового матеріалу. Діалог у процесі бесіди
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття 1. Діагностування рівня комунікативності
- •2. Обговорення основних теоретичних положень
- •3. Аналіз зразків організації бесіди під час вивчення нового матеріалу
- •Тема уроку: «Скорочення дробу»
- •4. Виконання вправ на перебудову пізнавальної інформації
- •Тема уроку «Інерція»
- •5. Мікровикладання. Виклад нового матеріалу у формі бесіди
- •25. Майстерність учителя в організації взаємодії між учнями під час групової роботи на уроці
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •1. Діагностування готовності до заняття
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Аналіз прийомів організації групової роботи школярів на уроці
- •4. Виконання завдань і вправ на моделювання фрагментів уроку
- •26. Взаємодія вчителя з учнями
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування індивідуального рівня підготовленості студентів до активного слухання (тест «Чи вмієте ви слухати?»)
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток уміння активного слухання
- •27. Майстерність спілкування вчителя на завершальному етапі уроку
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування оптимальної поведінки у взаємодії
- •2. Обговорення основних теоретичних положень
- •Система прийомів завершення уроку
- •3. Виконання вправ на розвиток уміння аналізувати та конструювати різні прийоми завершення уроку
- •4. Моделювання ситуації завершального етапу уроку.
- •Відпрацювання техніки емоційного завершення взаємодії,
- •Формування психологічної установки
- •На подальшу діяльність
- •28. Творче самопочуття вчителя на уроці
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування рівня сформованості уявлень про роль творчого самопочуття вчителя та вміння самоналаштовування на творче публічне спілкування
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток умінь
- •4. Моделювання педагогічної ситуації: налаштовування на урок як творчу діяльність,
- •29. Вивчення передового досвіду вчителів — шлях до педагогічної майстерності
- •Завдання для студентів
- •Список рекомендованої літератури
- •Хід заняття
- •1. Діагностування психологічної готовності студентів до опанування нового у професійній діяльності
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Публічний захист досвіду роботи вчителя-майстра (за матеріалами педагогічної літератури)
- •4. Аналіз зразків узагальненого досвіду,
- •Поданого у фрагментах фільмів
- •«Час учнівства», «Найдовший екзамен»,
- •Відеофільму «Педагог-новатор в. Шаталов»
- •5. Робота над карткою передового педагогічного досвіду вчителя-майстра
- •Діалог учителя з учнями на уроці
- •Завдання для студентів
- •Хід заняття
- •1. Підготовка до конкурсних змагань. Виконання вправ для психологічного налаштовування на творчу діяльність
- •2. Конкурс: моделювання ситуацій уроку
- •3. Підведення підсумків конкурсу
- •Теми рефератів та курсових (бакалаврських) робіт з курсу «педагогічна майстерність»
- •Теоретичний курс
- •Лабораторно-практичні заняття
2. Обговорення головних теоретичних положень
Навчання в малих групах розглядають як найуспішнішу альтернативу традиційним методам роботи на уроці. Воно дає можливість реалізувати такі педагогічні цілі: індивідуалізувати самостійну роботу школярів на уроці; значно активізувати їхню пізнавальну діяльність; створити на занятті позитивний емоційно-психологічний клімат, що сприяє особистісному самовираженню, самоутвердженню і характеризується взаємодопомогою, доброзичливістю, взаєморозумінням (1, с. 41).
ідея навчання у співробітництві, в малих групах виникла ще в 20-х роках XX ст. Вона була важливим елементом прагматичного підходу до освіти у філософії Дж. Дьюї, знайшла своє втілення в бригадно-лабораторному методі навчання у радянських школах 20-х років. Технології групового навчання дістали методичне обґрунтування у працях О. Риви-на (9, с. 101 -104), В. Дьяченка (2), X. Лійметса (3), С. Шевченка (11) та інших науковців.
За кордоном перші описи методу навчання у співробітництві на рівні технології з'явилися наприкінці 70 — на початку 80-х років (Велика Британія, Канада, Японія, Ізраїль). Результати досліджень підтвердили ефективність застосування технологій роботи в групах, особливо стосовно підвищення рівня осмислення матеріалу, використання його для розв'язання нових завдань. Значущим виявився і ефект соціалізації, формування комунікативних умінь у школярів: діти навчалися спільно працювати, творити, допомагати одне одному. Групова діяльність стала для них умовою і засобом формування соціально-ціннісних ставлень до світу, усвідомлення себе як суб'єкта взаємодії, який сприяє самовираженню всіх учасників групової роботи.
Проте групові форми навчання на уроці не були широко впроваджені у практику через складність технології організації групової взаємодії, яка потребує дотримання певних принципів і розвитку в учителя таких професійно значущих умінь, як мотиваційно-цільові, організацій-но-спонукальні, інформаційно-комунікативні.
Принципи групової роботи, ґрунтуючись на принципах загальноди-дактичних, підкреслюють специфічність цієї форми організації навчальної діяльності, адже вона враховує ситуацію не лише засвоєння знань, а й розвитку особистості школяра, що формується під час спільної діяльності учнів.
369
Принцип колективізму (за кордоном він має назву «навчання в команді»). Кожній навчальній мікрогрупі притаманні головні ознаки колективу: єдність мети, почуття взаємної відповідальності, чітка організація навчальної роботи. Цей принцип у груповій роботі виражає необхідність забезпечення найсприятливішими умовами для формування в учнів взаєморозуміння, взаємної вимогливості, взаємодопомоги, солідарності, організованості, дисциплінованості, почуття товариськості, дружби.
Навчання в малих групах має особливе значення у досягненні групових цілей, успіху, якого можна домогтися лише внаслідок самостійної роботи кожного у постійній взаємодії з іншими членами навчальної команди. Саме в цьому полягає сутність тези: почуття спільності — перетворюється в умовах групової навчальної діяльності на складне суспільне почуття, яке і є необхідною передумовою становлення особистості школяра. Що вищим буде рівень співробітництва у групі, то швидше кожний учасник групи переконається, що його «я» є складовою частиною «ми». Залучення до діяльності «ми» і є виявом колективізму.
Принцип взаємного збагачення передбачає активний обмін інформацією й соціальними цінностями, такими як прагнення допомогти, готовність визнати успіх іншого. X. Лійметс зауважував, що педагог мусить так організувати навчання в групах, щоб кожний віддавав і отримував. З цього принципу випливають правила: потрібно заздалегідь з'ясовувати, які знання має учень, щоб збагатити своїх однокласників; плануючи групову роботу, слід для кожного учня передбачити можливості виступити в ролі того, хто віддає (3, с. 60 — 61).
Принцип однакових можливостей для кожного учня в досягненні успіху полягає в тому, що кожен учень збагачує свою групу результатом, поліпшенням власних попередніх досягнень. Порівняння проводиться не з результатами інших учнів цієї чи іншої групи, а з власними, здобутими раніше. Це дає однакові можливості сильним, середнім і слабким учням в отриманні балів для своєї групи.
Принцип відповідальності означає персональну відповідальність кожного учня за успіх чи неуспіх навчальної команди. Це спонукає всіх членів мікрогрупи спостерігати за діяльністю одне одного і всією командою приходити на допомогу своєму товаришеві. Цей принцип виражається і в тому, що схвалення, оцінки група отримує на підставі відповідей будь-кого з її членів, що виявляє рівень розуміння проблеми усією громадою.
Принцип рольової участі характеризує ступінь участі школярів у груповій роботі на уроці. Діапазон обов'язків учнів різноманітний: асистент, лаборант, консультант тощо. Всередині кожної групи можливі й такі ролі: організатор активної діяльності (відповідає за активність своїх партнерів); експерт з культури спілкування і взаємодопомоги; редактор (контролює правильність виконання завдання); лідер (бере на себе відповідальність за підготовку всіх до звіту, за виконання завдання). Отже, група виконує подвійну функцію: з одного боку — акаде-
370
мічну (досягти пізнавальної, творчої мети), а з другого — соціальну (у ході виконання завдання дотримуватися певної культури спілкування). І те, й інше — однаково значуще й фіксується вчителем.
Враховуючи значення розглянутих принципів, можна зробити висновок: групова робота на уроці — це форма організації навчання в малих групах на основі співробітництва з чітко розподіленими ролями.
Групові форми роботи на уроці є різновидом колективної навчально-пізнавальної діяльності учнів. І. Первін виокремлює п'ять рівнів колективної навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці: 1) фронтальна (одночасна) робота в класі, спрямована на досягнення спільної мети; 2) робота усталеними парами; 3) групова робота (на принципах диференціації); 4) міжгрупова робота (кожна група має своє завдання у досягненні спільної мети); 5) фронтально-колективна діяльність за активної участі всіх учнів. Власне груповими технологіями називають у практиці лише третій і четвертий рівні організації навчальної роботи в класі.
Така робота потребує тимчасового поділу класного колективу на малі групи для спільного розв'язання певних завдань. Учням пропонують обговорити у групах пізнавальне завдання, визначити шляхи його вирішення, реалізувати його на практиці і, нарешті, представити спільний результат. Отже, важливими особливостями організації групової навчальної роботи є такі:
клас на певному уроці поділяється на групи для розв'язання кон кретних навчальних завдань (на наступних уроках склад груп може змінюватися);
кожна група отримує певне завдання (воно може бути однаковим для всіх груп) і виконує його спільно під безпосереднім керівництвом лідера групи і вчителя;
завдання мають виконуватися таким чином, щоб можна було оці нити індивідуальний внесок кожного члена групи;
склад групи не постійний, її формують так, щоб з максимальною ефективністю для колективу могли реалізуватися навчальні можли вості кожного члена групи залежно від змісту й характеру роботи (9, с. 109-110).
Групову роботу вважають однорідною тоді, коли мікрогрупи виконують одне завдання, а диференціація діяльності здійснюється всередині кожної команди; диференційованою, коли різні мікрогрупи виконують різні завдання з розподілом ролей всередині групи.
Робота у групах на уроці дає змогу розширити функції окремих його етапів. Так, перевірка домашнього завдання за груповою технологією передбачає не лише контроль виконання, а й діагностування (слід переконатися, що всі учні зрозуміли матеріал). Для цього перед фронтальною перевіркою вчитель пропонує учням у групах з'ясувати незрозумілі моменти, поставити запитання одне одному і вчителеві, провести взаємоперевірку. Після завершення підготовки у групах педагог може викликати
371
Обов'язковою умовою групової роботи на уроці є взаємодія того, хто навчає, і того, хто вчиться. На певний час учень у групі стає вчителем своїх ровесників, оскільки має глибші й повніші знання. Ця роль впливає на його пізнавальний і соціальний розвиток: «Коли кожний школяр — викладач, коли він зобов'язаний усього, що вивчає, навчати інших, то мотивація в його діяльності круто змінюється. Навчати інших — це вже справа громадська, вона стосується всіх, у цьому зацікавлені всі» (2,с. 141).
Отже, під час групового навчання створюються передумови для ефективної мотивації. Внутрішні імпульси, що спонукають учнів відповідально ставитися до справи, діють інтенсивно й результативно. І педагог зазнає менше труднощів стосовно вироблення мотивації, ніж під час інших форм навчання.
Групова робота дає змогу досягти високої активності учнів не лише під час вивчення нового матеріалу, його закріплення, а й під час повторення, хоча відоме не викликає в учнів особливого інтересу, навіть коли розглядається в іншому ракурсі, у нових зв'язках. Коли учні працюють у групах, відкривається можливість під час повторення використати наявні у кожного знання, набуті з різних джерел. Поглиблене вивчення якоїсь частини загального завдання групи і разом із групою частини завдання, загального для класу, активізує знання кожного і визначає місце цих знань у системі певної теми та всього курсу. Таким чином, повторення набуває більшої особистої значущості для кожного учня (3, с. 28).
Дбаючи про активну взаємодію учнів у групах, учитель бере до уваги завдання виробити у дітей вміння правильно регулювати свою поведінку відповідно до вимог групової взаємодії. Важливо навчити учнів добирати засоби передачі іншим своєї думки, щоб домогтися цілковитого взаєморозуміння, навчити слухати одне одного, оцінювати роботу товаришів; надавати й отримувати допомогу.
Щоб досягти успіхів у груповій роботі, слід також дотримуватися умов, які структурують взаємозалежність учнів, роблять їхню спільну діяльність об'єктивно необхідною. А для цього потрібно:
ставити обставини діяльності учнів у залежність від єдиної мети, єдиного завдання групи в цілому (результат діяльності групи — єди ний твір, спільний малюнок, розв'язання задачі, виконання вправи, ство рення моделі). Єдність підсилює значення підпису кожного члена гру пи під роботою. Виконуючи індивідуальну роботу в групі під контро лем і з допомогою її членів, учень заповнює власний робочий листок, а вчитель бере для аналізу листок одного з членів групи, виправляючи помилки й оцінюючи як роботу групи;
створювати обставини залежності від джерела інформації, коли кожний учасник групи володіє лише своєю частиною інформації, необхід ної для виконання єдиного завдання. Це стосується й обмеження обсягу чи кількості матеріалів (один текст, одна вправа), й розподілу рольо вих функцій;
374
— ставити обставини в залежність від єдиного для всієї групи заохочення. Або заохочують однаково усіх членів команди, або нікого. Видами заохочення є бальна оцінка, схвалення вчителя, присвоєння певної атрибутики, записи індивідуальних і групових досягнень у щоденники чи спеціальний журнал.
Використовуючи групові технології, вчитель набуває нової й не менш важливої для навчального процесу ролі організатора самостійної пізнавальної, дослідницької, творчої діяльності учнів. Його функція не зводиться до повідомлення суми знань і досвіду, накопиченого людством. Головне в його роботі — допомогти учням самостійно здобувати потрібні знання, критично осмислювати отриману інформацію, навчитися робити висновки, аргументувати їх, розв'язувати виниклі проблеми і здійснювати усе це в атмосфері співробітництва, взаєморозуміння, утвердження високих моральних якостей у повсякденній поведінці.