46. Мета, зміст, форми методичної роботи в школі. Підвищення кваліфікації та атестація вчителів.

Методична робота — це цілісна система взаємопов'язаних дій і заходів, яка грунтується на досягненнях науки, передовому досвіді й конкретному аналізі труднощів, що виникають у вчителів, і спрямована на всебічне підвищення професійної майстерності кожного вчителя, вихователя, керівника закладу освіти, на збагачення й розвиток творчого потенціалу педагогічного колективу, а в результаті — на досягнення оптимальних наслідків освіти, виховання й розвитку майбутніх громадян України.

Підвищенню фахової підготовки педагогічних кадрів у школах сприяє спеціальна методична робота, яка збагачує їх педагогічними знахідками, дає змогу молодим учителям оволодівати педагогічною майстерністю, підтримує в педагогічному колективі дух творчості, прагнення до пошуку. Методична робота спонукає вчителя до засвоєння змісту нових програм і технологій їх реалізації, ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик їх викладання, вивчення і впровадження передового педагогічного досвіду, вдосконалення навичок самоосвітньої роботи. Вона забезпечує надання вчителю кваліфікованої допомоги з теорії та практичної діяльності.

Зміст методичної роботи:

о поглиблення філософсько-педагогічних знань, спрямованих на відродження і розвиток національної освіти в Україні, вивчення педагогічної теорії і методики навчання і виховання, психології, етики, естетики, поглиблення науково-теоретичної підготовки з предмета і методики його викладання з урахуванням вимог Закону "Про мови" в Україні;

о вивчення діалектики і принципів розвитку національної освіти, школи, профтехосвіти. Збагачення педагогічних кадрів надбаннями української педагогіки, науки, культури. Глибоке вивчення і практична реалізація оновлених програм і підручників, розуміння їх особливостей і необхідності виконання з позиції формування національної школи;

о освоєння методики викладання предметів, демонстрування відкритих уроків, застосування наочних посібників, ТЗН, дидактичних матеріалів;

о освоєння і практичне застосування методів активізації навчальної діяльності учнів і формування в них наукового світогляду;

о систематичне інформування про нові методичні рекомендації, публікації про зміст і методи навчально-виховної роботи, глибоке вивчення державних нормативних документів;

о впровадження досягнень психології, педагогіки, окремих методик та передового педагогічного досвіду.

Функції методичної роботи можна розбити за М.М.Поташником натри групи: 1) відносно вчителя; 2) педагогічного колективу; 3) досягнень педагогічної науки та досвіду вчителів інших шкіл.

Перша група функцій, спрямованих на вчителя: досягнення компетентності, збагачення знань педагогів (предметних, методичних, дидактичних, психологічних); розвиток світогляду, ціннісних орієнтацій (установка на демократизацію, гуманізацію, гуманітаризацію, оптимальні наслідки діяльності); розвиток мотивів творчої діяльності (любов до дітей, відповідальність, обов'язок, потреба самореалізації); розвиток стійких моральних якостей особистості (доброта, чуйність, порядність, принциповість, витримка, терплячість тощо); розвиток сучасного стилю педагогічного мислення; розвиток педагогічної техніки, виконавського мистецтва, артистизму; розвиток емоційно-вольової саморегуляції.

Друга група функцій, спрямованих на педагогічний колектив: консолідація педагогічного колективу як колективу однодумців у головному; вироблення єдиної педагогічної позиції, спільних цінностей, традицій; організації діагностики і самодіагностики реальних навчальних можливостей учнів, класних колективів, професійних можливостей, потреб і запитів учителів; експертна оцінка авторських варіантів програм, навчальних планів, підручників, посібників, засобів навчання і виховання, створених у даному колективі; контроль і аналіз конкретного навчально-виховного процесу і його результатів - якості знань, умінь, навичок учнів, вихованості і розвитку школярів; виявлення, узагальнення, пропаганда та впровадження внутрішкільного педагогічного досвіду, обмін цінними методичними знахідками; стимулювання групової творчості та ініціативи членів педколективу; залучення колективу до науково-дослідницької експериментальної роботи, до цілеспрямованого створення нового досвіду своєї школи.

Третя група функції стосується і кожного вчителя, і колективу: творче осмислення соціального замовлення, нових нормативних актів і документів, доведення їх до свідомості кожного педагога, упровадження, досягнень передового педагогічного досвіду, новаторства, профілактика типових для всіх шкіл труднощів і недоліків у педагогічній діяльності; впровадження й використання досягнень психолого-педагогічної науки, інших дисциплін; поширення за рамки школи передового досвіду, досягнутого цим колективом (через педчитання, методичні об'єднання, школи передового педагогічного досвіду).

Методичну роботу в школі проводять в індивідуальній і колективній формах, які різняться між собою використовуваними прийомами, будучи однаково спрямованими на вдосконалення майстерності вчителя і педагогічного колективу загалом.

Предметні методичні об'єднання

Найбільш оптимальний склад об'єднання 4-5 викладачів одного предмету. Методичні об'єднання доцільно створювати у великих школах чи об'єднуючи викладачів 2-3 шкіл.

На засіданнях предметних об'єднань не варто розглядати вузькі питання: наприклад, вивчення теми "складне речення" у 7-му класі. Корисно знайомитися з результатами найновіших досліджень у галузі наук, що вивчаються в школі, методичними прийомами роботи, вивчати технічні засоби навчання, заслуховувати доповіді і повідомлення вчителів про результати своєї діяльності. Хороша школа для викладачів - кваліфікований аналіз уроків з позиції сучасних вимог до навчального процесу і з належним теоретичним обґрунтуванням. У цьому плані в структурі методичної роботи школи особливо важливу роль виконують школи передового досвіду.

Школи передового досвіду. До вчителя-майстра, керівника такої школи, за бажанням прикріплюються декілька (2 - 4) вчителі даної спеціальності, які потребують допомоги. В процесі спостереження уроків, бесід, вони знайомляться з методами і прийомами роботи свого керівника; спільно складають тематичні плани, вивчають літературу, відвідують уроки і ретельно аналізують їх, відбираючи й закріплюючи все те цінне, що сприяє ефективності роботи. Така творча співдружність удосконалює роботу не тільки прикріплених вчителів, але й самого керівника школи.

Проблемні групи займаються систематизацією, повідомленням і поширенням передового досвіду, вони спільно розробляють і впроваджують у практику прийоми і методи роботи. Починається робота групи з вивчення літератури з тієї чи іншої проблеми, відвідування уроків різних учителів, вироблення спільних гіпотез, пропозицій, які потім перевіряються на практиці. Проблемні групи працюють творчо, активно втручаються в навчальний процес. У процесі самостійної роботи активно формується педагогічна майстерність. При глибокій зацікавленості керівництва і громадських організацій школи діяльність проблемних груп сприяє створенню в колективі творчої атмосфери, що, в свою чергу, приваблює в проблемні групи все нових і нових учителів.

Практикуми. В системі підвищення кваліфікації вчителів має місце певний розрив між колективними формами роботи та індивідуальною підготовкою до занять і виховних заходів. Однією з форм самоосвіти є практикуми. На початку навчального року (в деяких школах у кінці попереднього навчального року) вчителі-предметники отримують план роботи практикумів (районних і шкільних) з вказівкою тем по класах, завдань за темами (які задачі розв'язати, підготувати досліди, прочитати літературні джерела) і рекомендований список літератури з кожної з визначених тем.

Засідання секції практикуму відбувається раз на місяць. Методист чи викладач-майстер читає невелику за обсягом лекцію, потім розв'язуються одна-дві складні задачі, обговорюються тематичні плани і питання методик. У процесі вивчення теми проводяться відкриті уроки. Керівники методичних об'єднань ретельно підбирають теми для практикумів, не варто визначати багато тем. Неможливо і немає необхідності готувати кожного вчителя з кожної теми. Завдання в іншому: виробити навички роботи, здатність до творчого пошуку, показати зразки уроків. Робити це корисно на складних темах, які розширюють науково-педагогічний світогляд.

Проведення відкритих і показових уроків. Керівництво школи використовує досвід майстрів педагогічної праці для демонстрації методів навчально-виховної роботи. Наприклад, проводиться відкритий урок проблемного навчання, урок з використанням технічних засобів, робота з підручником на уроці тощо. Важко переоцінити значення таких уроків, якщо вчителі вчасно підготуються до їх сприйняття: прочитають потрібну літературу, заглибляться в особливості творчого пошуку колеги.

Науково-теоретичні конференції і педагогічні читання. У багатьох школах один раз на рік успішно проводять підсумкові науково-теоретичні конференції і педагогічні читання як своєрідний звіт учителів, які підготували реферати, доповіді, повідомлення про підсумки своїх пошуків з тієї чи іншої проблеми. Вчителі знайомляться з передовим досвідом, обмінюються думками, заздалегідь готуються до конференцій і читань, проводять пошукову творчу роботу, що збагачує педагогічний процес.

Діяльність Педагогічної ради визначається "Положенням про Педагогічну раду загальноосвітньої школи". Педагогічна рада створюється в усіх загальноосвітніх школах, де є більше трьох вчителів, і є постійно діючим органом для розгляду основних питань навчально-виховної роботи. До її складу входять директор школи (голова), його заступники, вчителі, вихователі, бібліотекар, лікар, голова батьківського комітету та Ради школи.

Потрібно розрізняти два аспекти в діяльності педрад: а) виробничо-діловий: затвердження річного плану роботи школи, плану підготовки та проведення іспитів, випуску і переведення учнів у наступні класи, плану літньої роботи з учнями тощо і б) науково-педагогічний: обговорення вказівок керівних органів і результатів наукових досліджень та передового досвіду з метою їх впровадження, аналіз педагогічного процесу в школі і ін.

Можна виділити чотири етапи в підготовці і проведенні педрад:

¾ планування педрад на рік;

¾ попередня підготовка конкретної педради;

¾ безпосереднє проведення педради;

¾ виконання рішень педради.

Самоосвіта вчителів

Колективні форми роботи (на курсах інститутів підвищення кваліфікації, в інститутах післядипломної освіти, в методичних об'єднаннях, лекторіях тощо), спрямовані на підвищення кваліфікації і теоретичного рівня вчителів, необхідно поєднувати з самоосвітою. Тільки в органічному поєднанні колективних та індивідуальних форм роботи може бути успішне вирішення проблеми систематичного розширення світогляду і підвищення ділової кваліфікації кожного учителя. Серйозну увагу необхідно приділяти питанням теорії і практики гуманістичного виховання.

Найважливішими напрямками самоосвітньої роботи з предмету можуть бути:

¾ вивчення нових програм та підручників, розуміння їх особливостей та вимог;

¾ вивчення додаткового наукового матеріалу;

¾ самостійне розв'язання задач, організація лабораторних і практичних робіт, дослідів та вправ;

¾ вивчення технічних засобів навчання, комп'ютера.

Атестація педагога - комплексна перевірка його педагогічної діяльності та Ті результатів, що здійснюється атестаційною комісією з метою визначення рівня кваліфікації педагогічного працівника, і є підставою для претендування на присвоєння вищого кваліфікаційного рівня.

Проводиться вона відповідно до ст. 49 Закону України "Про освіту" та регулюється діючим Типовим положенням про атестацію. Метою її є стимуляція професійного росту педагогічних працівників та розвитку їхньої творчої ініціативи. Система атестаційних комісій має таку ієрархічну структуру: 1) головна (має повноваження на рівні країни, області, автономії); 2) районна (або окружна, міська (створюється відповідним органом управління освітою); 3) атестаційна комісія освітнього закладу (створюється педагогічною радою навчального закладу). Кожна з них діє у межах своєї компетенції. Вищу кваліфікаційну категорію присвоює головна атестаційна комісія, першу - районна, Другу - атестаційна комісія освітнього закладу. За наслідками атестації встановлюються такі кваліфікаційні категорії: "спеціаліст", "спеціаліст II категорії '", "спеціаліст І категорії", "спеціаліст вищої категорії". Окрім цього, присвоюються педагогічні звання: "старший учитель", "майстер виробничого навчання І категорії"", "майстер виробничого навчання П категорії '", "вчитель-методист" та інші.

Атестація проводиться впродовж майже всього навчального року, завершуючись у квітні. Впродовж першого - підготовчого її періоду формується атестаційна комісія; вчителі, які атестуються, ознайомлюються з умовами та вимогами її проведення. В другий період організовуються теоретичні та дослідницькі кваліфікаційні випробування у формах творчого самозвіту, захисту експериментальних розробок, залучення педагога, який атестується, до проведення семінарів-практикумів, науково-практичних конференцій, педагогічних читань різного рівня, конкурсів тощо. Мета випробувань - з'ясування рівня теоретичної підготовки педагога. Паралельно з цим передбачаються перевірка та оцінювання професійних умінь. З цією метою проводиться аналіз шкільної документації, результатів професійної діяльності педагога. Члени атестаційної комісії відвідують відкриті заняття, які він проводить, бесідують з учнями, їх батьками. Цікавляться його особистим внеском у зміцнення матеріальної бази педагогічного процесу на тій ділянці, за яку претендент на присвоєння чергової кваліфікаційної категорії безпосередньо відповідає. У третьому - завершальному періоді остаточно фіксуються результати роботи вчителя, встановлюється відповідна кваліфікаційна категорія, присвоюється педагогічне звання.

Підвищення кваліфікації, методичної майстерності педагогів відбуваються завдяки внутрішкільній системі методичної роботи та навчанню з відривом від основного місця роботи.

Кожний педагог, незалежно від закладу, в якому працює, повинен один раз на 4-5 років проходити підвищення кваліфікації в закладах післядипломної освіти, на відповідних факультетах педагогічних інститутів, курсах, на факультетах підвищення кваліфікації на базі педагогічних університетів. Школи направляють педагогів відповідно до термінів перепідготовки та офіційного набору певних груп за профілем перепідготовки. Підвищення кваліфікації керівників шкіл здійснюється у спеціальних групах (на факультетах, в інститутах), які зосереджують свою роботу на вивченні сучасної теорії управління (менеджменту).