5.3. Оперативний аналіз витрат на виробництво в переробних підприємствах

Оскільки витрати – це основний обмежувач прибутку й одночасно головний фактор, який впливає на обсяг продукції, то процес прийняття рішень з управління витратами не може бути інтуїтивним. Управлінські рішення мають бути науково-обґрунтованими, оптимальними, конкретними в часі, адресними, оперативно виконуваними, тобто здатними забезпечувати ефективне управління витратами на всіх стадіях життєвого циклу продукції.

Звідси метою оперативного аналізу витрат на виробництво продукції переробних підприємств є оцінка виконання плану із собівартості у ході технологічного процесу, своєчасне виявлення відхилень, пошук резервів подальшого зниження собівартості продукції при регламентованому рівні її якості та знаходження оптимального співвідношення між витратами виробництва і споживчими властивостями продукції.

Ринок і конкуренція змушують виробника раціонально використовувати матеріальні, трудові і грошові ресурси, впроваджувати ресурсозберігаючі технології, тому що споживачів, які формують на ринку попит, цікавлять якість, надійність і ціна готового продукту, а не розмір витрат, що понесло підприємство на його виробництво. Це означає, що при переході до ринкових відносин вироблений продукт задовольнятиме споживача (попит) і в той же час забезпечуватиме необхідний прибуток виробнику лише за умови його виробництва з мінімальними витратами і регламентованим рівнем якості. Необхідність посилення процесу відтворення засобів вимагає постійного вивчення процесу формування витрат на виробництво.

Процес формування витрат на виробництво в силу особливостей продукції, яка виробляється, залежить від характеру технологічного процесу, різноманітності використаної сировини, тому неоднозначний для всіх видів переробних підприємств. Особливостями переробної промисловості є сезонний характер виробництва, потреба високопродуктивних сировинних баз, економічна та фізична нетранспортабельність багатьох видів сировини й готової продукції, безперервний характер споживання населенням харчових продуктів тощо. Ці та інші особливості визначають характер розміщення переробних підприємств та їх поділ на дві групи:

1. підприємства, що наближені до джерел сировини (консервні, олійні, виноробні тощо);

2. підприємства, що наближені до споживачів (хлібопекарні, переробка молока тощо).

Таким чином, на процес формування витрат мають вплив як зовнішні фактори (загальноекономічні, галузеві), так і внутрішні, або внутрішньовиробничі. Ефективність роботи переробних підприємств залежить від ефективності сировинних зон, розширення будівництва цехів з переробки сільськогосподарської продукції безпосередньо в підприємтсвах.

Раціональна організація спеціалізованих сировинних зон передбачає мінімальні відстані перевезення сировини з поля до заводу (цеху) та вартість перевезення однієї тонни сировини, економічний вид транспорту. У спеціалізованих сировинних зонах є всі можливості для вирощування сортових видів сировини, а також продукції з різними строками дозрівання, тобто для виробництва економічної сировини із регламентованим рівнем якості.

Розміри підприємств з переробки сільськогосподарської сировини залежать від можливостей сировинних зон, транспортабельності сировини, а також транспортних витрат. В умовах виникнення і розвитку нових, форм власності зростає ефективність кооперування виробництва.

Підприємства можуть спільно виготовляти продукцію, підтримувати тісний виробничий зв’язок, але в той же час зберігати свою господарську самостійність. Кооперування виробництва сприяє зниженню витрат і поліпшенню якості продукції.

Важливим фактором, який впливає на формування витрат є технологічний процес, частіше витрати можна скоротити завдяки органічному поєднанню комплексних заходів з впровадження техніки і технології. Тривалість виробничого циклу також впливає на формування собівартості, чим вона довша, тим вища собівартість продукції, і навпаки.

У формуванні витрат суттєву роль відіграє такий фактор, як якість сировини. Низька якість сировини потребує збільшення витрат на переробку (збільшуються відходи, підвищуються витрати сировини на одиницю продукції).

Кожне переробне підприємство має свої специфічні особливості, які потрібно враховувати при організації оперативного аналізу. Аналітичний процес має бути невіддільним від виробничого. Технологічний процес недовготривалий, однак він характеризується безперервністю, за винятком незначних перерв на миття агрегатів та перерв з об’єктивних причин (поломка, відключення електроенергії тощо).

Через те, що витрати на виробництво нерозривно пов’язані із його обсягом, для оперативного аналізу, в полі зору якого постійно знаходиться процес виробництва, а головним його показником є обсяг, важливе значення має науково-обґрунтована класифікація витрат по відношенню до обсягу продукції на постійні і змінні.

Постійні витрати – це витрати, пов’язані із заміщенням виробничих факторів, розміри яких не залежать від обсягу виробленої продукції. До них відносяться амортизаційні відрахування, орендна плата, страхові платежі.

Змінні – змінюються пропорційно зміні масштабу виробництва, об’єму виробництва продукції (сировина, матеріали, заробітна плата робітників, нарахована від виробітку).

Така класифікація витрат дозволяє різко обмежити обсяг щоденної інформації та вибрати з неї необхідне для ефективного управління. При цьому важливим є визначення переліку статей витрат (об’єкта дослідження оперативного аналізу).

В процесі дослідження встановлено, що всі змінні витрати доцільно вивчати щоденно за такими статтями: сировина і матеріали, оплата праці.

Для постійного контролю за витратами на виробництво за кожним видом продукції на основі рецептур складаються нормативні калькуляції в розрахунку на 1000 фізичних одиниць, вони є базою для порівняння фактичних витрат. Розробляючи нормативи витрат, треба мати на увазі кінцеву мету і вимоги, яким вони мають відповідати: відображати результати діяльності та безпомилкову роботу в ідеальних умовах.

У зв’язку з тим, що найбільшу питому вагу в собівартості продукції становлять сировина і матеріали, завдання оперативного аналізу - визначити кількісні відхилення від технологічних норм витрат і виявити причини таких відхилень (табл. 5.8).

Таблиця 5.8

Аналіз витрат основної сировини на виробництво продукції за (місяць)

Вид продукції	Досліджуваний період	Виробництво продукції	Норма витрат сировини на одиницю продукції	Витрати сировини на вироблену продукцію		Фактичні витрати на одиницю продукції	Перевитрати (+), економія сировини (–)	В тому числі на 1 одиницю продукції
				за нормою	фактично
	за місяць
	з поч. року
	за місяць
	з поч. року
	за місяць
	з поч. року

Загальна сума матеріальних витрат переробного підприємства залежить від обсягу виробництва, структури продукції та рівня витрат на одиницю продукції. На рівень витрат на одиницю продукції впливають норма витрат і ціна матеріальних ресурсів.

Відхилення від норми витрат може бути за рахунок цілої системи факторів як організаційного, так і технічного і технологічного характеру. З допомогою факторного технічного аналізу вивчається, які матеріальні ресурси та якої якості найбільш придатні для того чи іншого технологічного процесу відповідно до рецептури та вимог якості.

Кількісне відхилення фактичних витрат матеріальних ресурсів від встановлених норм залежить від якості сировини, ритмічності її надходження, правильності зберігання і обліку на складі, рівня технологічної дисципліни тощо.

Нормативні витрати встановлюються завчасно. Вони є регламентуючими, тому мають забезпечувати реальну оцінку витрат на одиницю виробництва і більш ефективне управління витратами. Найбільш точно цьому відповідають нормативи, встановлені з допомогою технічного аналізу, де детально вивчається кожна операція на основі точного обліку матеріалів, праці і обладнання, а також контрольного обстеження. Ці норми встановлюються, виходячи із специфіки продукту. В ході такого дослідження встановлюють, які матеріали найбільше відповідають вимогам до виготовлення кожного продукту згідно з рецептурою і вимогами до якості продукції, а також визначається точна кількість матеріалів, які мають бути використані, враховуючи нормальні втрати за вимогами технології. Нормативна кількість матеріалів, зазвичай, регламентується технологічною картою, де вказується необхідна кількість матеріалів для кожної операції.

Впровадження на підприємствах управлінського обліку дає можливість здійснювати детальний аналіз відхилень від норм за причинами та різними центрами відповідальності шляхом визначення нормативів та обліку фактичних витрат за центрами відповідальності. Тільки співставляючи всю суму фактичних витрат із сукупними нормативними витратами для кожної операції центру відповідальності за період можна ефективно контролювати витрати.

Джерелами інформації для такого аналізу є картки кількісного руху сировини, спецій, допоміжних матеріалів та інших матеріальних витрат на виробництво.

Аналіз використання сировини проводиться шляхом порівняння фактичної кількості витраченої сировини за даними картки кількісного обліку або відомості на списання з технологічними нормами витрат, які потрібно відмічати в даному документі.

Отже, в процесі обліку бухгалтер виявляє відхилення, а аналітик, провівши їх детальний аналіз, вивчає причини.

В більшості підприємств оцінка сировини проводиться в трансферних цінах, які формуються без врахування якості, строків надходження. В результаті собівартість продукції промислових виробництв є неспівставною як для однотипних переробних виробництв різних підприємств, так і за періодами року в одному і тому ж підприємстві.

Для проведення якісного порівняльного оперативного економічного аналізу потрібно мати співставні показники за періодами виробництва, показники для структурних підрозділів і однотипних підприємств. Тому ціни на сировину, що надійшла на переробку, необхідно встановити з урахуванням часу надходження та якості продукції.

Вихідним пунктом підрахунку відхилення за ціною є просте порівняння нормативної ціни одиниці технологічного матеріалу з фактичною.

Нормативні ціни на сировину, що надходить від інших постачальників, встановлюються шляхом обстеження можливих постачальників і відбору тих, хто може поставити необхідну кількість якісних технологічних матеріалів за найбільш сприятливою ціною.

Нестача матеріалів внаслідок поганого управління запасами може викликати необхідність термінової їх закупки із скороченим строком оплати.

На практиці відхилення за ціною може відбуватися з різних причин, деякі із них є поза сферою контролю із сторони підприємства, а інші є наслідком неефективної діяльності відділу закупок. Ось чому важливо, щоб відхилення були виявлені своєчасно, щоб вчасно був виявлений будь-який недолік і прийнято конкретні заходи. Відхилення за використаними технологічними матеріалами контролює начальник цеху.

Аналіз витрат на оплату праці зводиться до визначення правильності застосування затверджених норм та розцінок, вивчення причин зміни трудомісткості продукції. Найважливішою умовою раціонального використання коштів на оплату праці є використання науково-обґрунтованих норм виробітку та розцінок, які відповідають обладнанню, що застосовується.

У переробних підприємствах доцільно щомісяця проводити оперативний аналіз за статтями витрат і собівартістю продукції (табл. 5.9).

Аналіз витрат і собівартості продукції доцільно проводити за видами продукції та в груповому асортименті.

Таблиця 5.9

Аналіз витрат та собівартості продукції

Статті витрат

За (місяць)

З початку року

Норми витрат на фактичне виробництво

Фактично

Відхилення економія (–), перевитрати (+)

Виконання плану, %

Планові витрати на фактичне виробництво

Фактично

Виконання плану, %

всього

на одиницю продукції

всього

на одиницю продукції

всього

на одиницю продукції

всього

на одиницю продукції

всього

на одиницю продукції

(Вид продукції)

Виробництво продукції

Вартість виробленої продукції, грн.

Всього витрат, грн.

в т. ч.: витрати на оплату праці

матеріальні витрати

інші витрати

Загальновиробничі витрати

Витрати на оплату праці працівників апарату управління

Продовження табл. 5.9

Амортизаційні відрахування та витрати на утримання і поточний ремонт необоротних активів загального призначення

Витрати на газ та паливо

Витрати на електроенергію

Витрати на охорону праці та техніку безпеки

Витрати на відрядження

Інші витрати

І т. д. за кожним видом продукції