Voronova_Istoria

81

211.Шевчук В. Козацька держава як ідея в системі суспільно-політич- ного мислення ХVІ–ХVІІІ ст. / В.Шевчук. У 2-х кн. — К. : Грамота, 2007.

212.Шелест П. Ю. «Справжній суд історії ще попереду»: Спогади, щоденник, док., матер. / П.Ю. Шелест. — К. : Генеза, 2003. — 808 с.

213.Щербак В. Українське козацтво: формування козацького стану. Друга половина ХV – середина ХVІІ століття / В.Щербак. — К. : Києво-Могилян. академія, 2006. — 296 с.

214.Юрій М.Ф.Етногенезукраїнськогонароду/М.Ф.Юрій.—К.:Кондор,2008.—261с. 215.Юшков С. В. Нариси з історії виникнення і початковий розвиток

феодалізму в Київській Русі / С.В. Юшков. — К. : Наук. думка, 1992. — 348 с.

216.Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. У 3-х т. / Д. І. Яворницький. — К. : Наук. думка, 1990-1993.

217.Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини ХVІІ ст.: ВолиньіЦентральнаУкраїна/Н.М.Яковенко.—К.:КритиКа,2008.—472 с.

ІХ. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ Автокефалія – незалежна, самоврядна, православна церква.

Автономія – право самостійного здійснення державної влади чи управління, надане якійсь частині держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом або конституцією.

Авторитаризм – антидемократична та антиправова концепція і практика здійснення влади; політичний режим, якому притаманні зосередження в руках однієї людини або невеликої групи осіб необмеженої влади, повна відсутність або ж абсолютна фіктивність представницьких інститутів та системи поділу влади.

Аристократія – форма правління, за якою державна влада належить привілейованій знатній меншості; знать привілейована частина суспільної групи, яка має особливі права або привілеї.

Асиміляція – етнічний процес, під час якого окремі, переважно не чисельні народи внаслідок тривалого спілкування з іншим народом, серед якого вони живуть, засвоюють його культуру і мову та поступово зливаються з ним.

Боярська рада – в Київській Русі рада при князі старших дружинників та інших наближених до нього осіб. В період феодальної роздробленості – рада поважних васалів при князі у великих та удільних князівствах.

Братства – національно-релігійні громадські організації православних міщан (жителів міст) України та Білорусі, які виникли в XVI ст. Створюючись при православних церквах, братства виконували не лише релігійні, а й політичні, економічні, культурно-просвітницькі та інші функції.

82

Васалітет – в середні віка в Західній Європі система відношень особистої залежності одних феодалів – васалів від інших – сеньйорів. Васал зазвичай отримував від сеньйора феод і був зобов’язаний відбувати за це певні повинності (перш за все військову службу).

Відродження – процес відновлення різних сфер (економічної, національної, духовної, культурної, мовної, релігійної та ін.) буття певного народу після його занепаду.

Віче – народне зібрання, форма громадського волевиявлення часів Київської Русі. Існувало поряд із владою князя і було безпосереднім продовженням родоплемінних порядків, коли всі члени роду брали участь у вирішенні спільних справ.

Воєвода – командуючий дружинниками. В Давній Русі очолював полки та загони, з XVI ст. – це громадянська посада. Воєвода керував містом, з XVIII ст. – провінцією.

Волочна поміра – обмір і розподіл землі у Великому князівстві Литовському, а також на підлеглих йому землях України, проведений згідно з реформою Сигізмунда ІІ Августа («устава на волоки») 1557 р. За уставом землі у маєтках ділили на однакові ділянки – волоки (19,5 га), які були мірилом феодальних повинностей.

Вотчина – одна з форм феодальної власності часів Київської держави, яку власник мав право передати у спадщину, продати, обміняти, поділити тощо. Термін походить від слова «отчина» — батькова власність.

Геноцид – цілеспрямовані дії, що мають на меті знищити будьяку етнічну, расову або релігійну групу населення. Геноцид є тяжким злочином перед людством.

Гетьманщина – назва Лівобережної України з другої половини XVIІ ст. до 1764 р., що підлягала гетьманській владі.

Гласність – політичний термін, що позначає політику максимальної відвертості в діяльності державних установ і свободи інформації.

Городові козаки – частина українського козацтва, яке проживало не на Січі, а у волостях або городах – землях, що були під владою місцевої адміністрації Великого князівства Литовського; назва козацького стану у XVII—XVIII ст., до якого належали особи, внесені до козацьких списків (компутів).

Громади – напівлегальні організації української інтелігенції соціальнополітичного спрямування, що діяли у другій половині XIX ст.

Грошова емісія – розширення участі держави на фінансовому ринку через викуп своїх боргових зобов’язань та заохочення банків до нових кредитів за допомогою зниження облікових ставок.

Дике поле – доволі широка смуга між Кримським ханством і Литовським князівством (з 1569 р. – Річчю Посполитою), на яку не поширювалася нічия влада.

83

Дисидентство – морально-політична опозиція до існуючого державного (політичного) ладу, панівних у суспільстві ідей та цінностей.

Діаспора – розпорошення, розселення по різних країнах народу, вигнаного обставинами, завойовниками або пануючою владою за межі батьківщини.

Експансія – розширення сфери впливу держав, громадських груп, організацій, здійснюване насильницькими абоіншимиподібнимизасобами.

Експлуатація – безоплатне привласнення результатів чужої праці.

Еліта – провідна верства в суспільстві, яка здійснює керівництво, досягла певних успіхів у певних галузях суспільного життя і має інтелектуальну, вольову і моральну перевагу над іншими соціальними групами.

Земства – органи місцевого (земського) самоврядування, створені, згідно з земською реформою 1864 р.

Ідеологія – система політичних, економічних, правових, моральних, естетичних, філософських і релігійних поглядів, що виражають інтереси певних соціальних верств або груп.

Ідея національна – основна думка, в якій синтезовані політичні, економічні та етнокультурні аспекти формування та розвитку нації.

Інкорпорація – включення, поглинання.

Клейноди – (від нім. Kleinod – коштовність) символи влади Війська Запорозького. Військові знаки відмінності в козачих полках (знамена, бунчуки, труби, литаври, печатка) та символи влади (булава, пернач).

Князівство – суверенні та васальні держави та державні утворення на чолі з князем. У східних слов’ян князівства виникали у VIII – ІХ ст. крупні князівства, які називалися великі, поділялися на уділи.

Колонізація – заселення вільної території на окраїнах власної країни; заснування поселень у залежній країні; перетворення незалежної країни на колонію шляхом військового, економічного та політичного поневолення її іншою країною.

Комітат – найбільша одиниця адміністративно-територіального поділу в Угорщині.

Консолідація – форма політичної взаємодії, яка передбачає згуртування суспільства навколо певних цінностей і реалізації суспільних цілей.

Кооперація – (з лат. «співпраця») – добровільне об’єднання людей для спільної господарської діяльності.

Концесія – договір передачі в експлуатацію на певних умовах природних багатств, підприємств та інших громадських об’єктів, що належать державі або муніципалітетам.

Королівщина – земля, яка жалувалася королем.

Культособи – єдиновладдя тоталітарноготипу, часто релігійного характеру. Латифундія – вели приватне землеволодіння.

Лібералізм – політична та ідеологічна течія, що об’єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократичних свобод.

84

Литовські статути – зведення законів Литовської держави XVI ст., що діяли й на загарбаних нею українських землях. Було видано три статути: «Старий» (1529 р.), «Волинський» (1566 р.) та «Новий» (1588 р.), що діяв до 1840 р. Захищали приватну власність, закріплювали основні привілеї феодалів, визначали правові підстави феодальної експлуатації селянства. Статутом 1588 р. юридично було запроваджено кріпосне право на Брацлавщині і Придніпров’ї.

Магдебурзьке право – система міського права, яке сформувалося в ХІІІ ст. в німецькому місті Магдебург. За цим правом міста виводилися з-під юрисдикції князівських чи королівських намісників і діставали право на самоврядування.

Маніфест – урочистий акт, звернення верховної державної влади до населення. Іноді містить законодавчі норми або сповіщає про схвалення важливих законів; письмове звернення, декларація політичної партії, громадської організації з викладом програмних поглядів, постанов тощо. Мануфактура – (від лат. мanus – рука та factura – виготовлення). Форма промислового виробництва, що передувала великій машинній індустрії та ґрунтувалася на поділі праці й ремісничій техніці.

Масонство – альтернативний до державних структур і державної ідеології громадський рух. Назву, організаційну форму (так звані ложі), традиції масонство запозичило у середньовічних цехів (братств) каменярів. Намісництво – в Російській імперії в 1775 – 1796 рр. адміністра- тивно-територіальна одиниця, яка складалася з 2 – 3 губерній та керувалася намісниками.

Натуральне господарство – господарство, яке спрямовано на задоволення власних вимог, при цьому торгівля розвинута дуже слабо. Нацизм – назва німецького фашизму, що походить від назви Націонал-соціалістичної робочої партії в Німеччині.

Націоналізація – перехід із приватної у державну власність основних засобів виробництва, центральна ланка комуністичної системи організації виробництва та розподілу продукції.

Національно-визвольна війна – боротьба однієї нації з іншою за покращення свого становища в країні або за створення національної держави.

Нація – історична спільність людей, що складається у процесі формування спільності території, економічних зв’язків, мови, етнічних особливостей культури та характеру.

Ноу-хау – у міжнародному приватному праві зобов’язання, що полягає в передачі однією країною іншій технічних досягнень і знань, викладених у формі документа, а також виробничого досвіду і навичок, необхідних для виготовлення тих чи інших виробів або організації виробничого процесу тощо.

Олігархія – влада в політиці й панування в економіці небагатьох.

85

Опозиція – протидія, опір, протисти ставлення власних поглядів, власної політики іншим поглядам й іншій політиці; партія або група партій, які опонують правлячій проурядовій більшості.

Орда – військово-адміністративна організація тюркських та монгольських народів. В середні віка – ставка правителя держави.

Паблік рілейшнз – спеціалізована діяльність державних і громадських організацій, яка забезпечує взаєморозуміння і доброзичливість у контактах з публікою, соціальними групами.

Панславізм – культура і політична течія слов’янських народів, в основі якої уявлення про етнічну та мовну спорідненість слов’ян, необхідність їх політичного об’єднання.

Паритет – рівність, однакове становище, рівноправні стосунки і позиції на переговорах; взаємоприйняті умови для укладення угод, договорів між суб’єктами політики, міжнародних відносин.

Первіснообщинний лад – перша історична форма суспільної організації. Охоплює епоху від появи перших людей до виникнення держави. Характеризується колективною працею, спільною власністю на засоби виробництва та споживанням. Основною ланкою первісного суспільства був рід на чолі з жінкою, який потім змінила великородинна патріархальна, а потім сусідська община.

Переворот державний – різновид політичного перевороту, що є однією з форм насильницької зміни політичного режиму, захоплення влади однією з політичних сил у процесі політичної боротьби.

Плюралізм – філософське вчення, згідно з яким існує кілька незалежних начал буття чи основ знання; характеристика політичної системи суспільства, за якої соціальні групи мають можливість висловлювати власні позиції через своїх представників у політичних і громадських організаціях.

Повіт – адміністративно-територіальна одиниця, складова частинагубернії. Погост – початково центр сільської общини у північно-західній частині Давньої Русі. Пізніше центр адміністративно-податного округа, велике поселення з церквою та цвинтарем. З XVIII ст. погостом називали окрему церкву з цвинтарем, пізніше сільський цвинтар.

Посадник – місцевий представник князівської влади.

Прес-реліз – документ, розповсюджений для відома (напр., в ООН). Приватизація – політика чи процес продажу або передачі державної чи суспільної власності (особливо націоналізованої промисловості) у руки приватних інвесторів.

Привілей – грамота, форма урядових документів у Польській і Литовській державах, яка мала багато різновидів, надавала пільги певним категоріям. Пріоритет – переважне право, найперше значення чогось. Пропорційна виборча система – система визначення результатів виборів, при якій депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості поданих за них голосів виборців у багато-партійному окрузі.

86

Путч – одна з форм державного перевороту як раптова, неконституційна нелегітимна зміна правлячої політичної сили за допомогою військових. Расизм – антинаукова соціальна доктрина й людиненависницька практика окремих груп, спрямована на поневолення народів нібито «расово неповноцінних».

Революція – докорінна якісна зміна, різкий стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового; докорінний переворот у житті суспільства, який приводить до ліквідації віджилого суспільного ладу й утвердження нового.

Реєстрові козаки – частина українських козаків, узятих урядом Речі Посполитої на військову службу і внесених в особливий список (реєстр). Республіка – форма державного правління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам, а глава держави обирається населенням або представницьким органом.

Референдум – в державному праві прийняття електоратом (виборцями) рішення з конституційних, законодавчих чи інших внутрішньочи зовнішньополітичних питань; всенародне опитування.

Реформа – перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури.

Саміт – ділова зустріч, спрямована на досягнення конкретних результатів з участю кількох зацікавлених сторін.

Сейм – станово-представницька установа у феодальній Польщі, Чехії та деяких інших державах Східної Європи; найвищій орган державної влади Республіки Польщі.

Сервітут – обмежене право користуватися чужою річчю; у міжнародній практиці – обмеження суверенітету держави над її територією на користь іншої держави або держав (наприклад, створення морських і військових баз, транзит через канали тощо).

Сотня – військова та адміністративно-територіальна одиниця в Україні в XVI – XVIII ст.

Суверенітет – виключне право здійснювати верховну владу у певній державі (рідше – на окремій території, над окремою групою осіб) незалежно від будь-кого (відповідно суверенітет частково тлумачиться як «повна незалежність»).

Тіун – найближчий помічник посадника або волостеля. Толерантність – терпимість до чужих думок і вірувань.

Тоталітаризм – політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспільством, з відсутністю політичного плюралізму й демократичних свобод, обмеженням політичних прав усього населення.

Унітарна держава – форма державного устрою, яка базується на зверхності суверенітету (верховної влади), єдиної держави над адміністративно-територіальними одиницями, на які вона поділена.

87

Унія – лат. об’єднання.

Фашизм – ідеологія та політичний рух, в основі якого лежить расове розуміння нації, етатизм, вождізм та соціалізм. Фашизм прагне до світового панування, використовує геноцид та етноцид проти інших народів.

Федерація – форма децентралізованого державного устрою, за якої ознаки державного утворення властиві як державі в цілому, так і її складовим частинам, що вважаються суб’єктами федерації, а вищі органи як держави в цілому, так і суб’єктів федерації мають широку сферу власної виключної компетенції.

Феодалізм – суспільно-економічна формація, що передувала капіталізму, характеризується існуванням двох основних класів – феодалів та селян, які знаходилися в особистій залежності. Головним багатством є земельна власність.

Фільварок – у феодальній Польщі, Литві, Білорусі та Україні – комплекс земельних угідь, на яких феодал-поміщик вів власне господарство.

Фракція – угруповання всередині політичної партії, яке формально не пориває з нею зв’язки, але обстоює власну тактику політичної боротьби.

Цивілізація (з лат. – громадянський) – вища порівняно з первіснообщинною організацією форма суспільного життя людей, рівень їх культури, що наступає в залізний вік і передбачає перехід людства від дикунства й варварства до громадянського суспільства; будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом; історичні типи культур, локалізованих у часі і просторі; рівень суспільного розвитку й матеріальної культури, досягнутий даним суспільством.

Шляхта – світські дрібні та середні феодали у країнах Центральної Європи (Польща, Литва, Україна та ін.).

Шовінізм – агресивна форма націоналізму, в основі якої лежить проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої.

Х.КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ

ІКУРС

1.Предмет курсу «Історія України».

2.Завдання та функції курсу «Історія України».

3.Періодизація курсу «Історія України».

4.Періодизація первіснообщинного ладу на території України.

5.Причини та зміст неолітичної революції.

6.Походження та етнічна характеристика племен трипільської культури.

7.Походження та організація кіммерійських племен.

8.Особливості скіфського панування в українських землях.

9.Сарматська навала на територію України.

10.Колонізація Північного Причорномор’я. Характеристика полісів.

88

11.Проблема походження слов’ян в історіографії.

12.Археологічні культури східних слов’ян.

13.Анти. Розселення, заняття, побут та вірування.

14.Протодержавні утворення у східнослов’янських союзів племен.

15.Теорії походження Київської Русі.

16.Утворення держави Київська Русь та її розвиток у ІХ – Х ст.

17.Суспільно-політичний устрій та економічний розвиток Київської Русі у ІХ – Х ст.

18.Політичні реформи Володимира Великого та їх значення.

19.Характеристика зовнішньої і внутрішньої політики Ярослава Мудрого.

20.Культура Київської Русі.

21.Причини роздробленості Русі.

22.Розвиток південно-східних князівств після розпаду Київської Русі.

23.Боротьба давньоруського населення проти монголо-татар.

24.Утворення Галицько-Волинського князівства.

25.Розбудова держави за часів Данила Галицького та його наступників.

26.Занепад Галицько-Волинського князівства.

27.Включення українських земель до Великого князівства Литовського.

28.Приєднання українських земель до Польщі у першій половині ХІV ст.

29.Адміністративний, політичний та соціальний устрій на українських землях в другій половині XIV – середині XVI ст.

30.Культура України другої половини XIV – середини XVI ст.

31.Причини виникнення козацького стану.

32.Заснування Запорозької Січі.

33.Боротьба українського козацтва з турецько-татарською агресією. Гетьман П. Сагайдачний.

34.Адміністративно-територіальний устрій Запоріжжя.

35.Люблінська унія 1569 р. та її наслідки для українських земель.

36.Юридичне оформлення кріпацтва в другій половині XVI ст.

37.Брестська церковна унія 1596 р.

38.Церковні братства та полемічна література.

39.Культура України другої половини XVI – XVIІ ст.

40.Козацькі повстання кінця XVI ст.: К. Косинський, С. Наливайко.

41.Виступи козацтва у 20 – 30-х рр. XVIІ ст.

89

42.Митрополит П. Могила та його діяльність.

43.Причини, характер та періодизація Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького.

44.Воєнні дії 1648 р. Україно-татарський союз.

45.Формування Української козацької держави за часів Націо- нально-визвольної війни.

46.Україна в 1649 р. Зборівська угода.

47.Українська держава в 1650 – 1651 рр. Білоцерківський договір.

48.Молдавська політика Б. Хмельницького. Військові дії 1652 – 1653 рр.

49.Переговори з Московським царством. Березневі статті та Переяславська угода.

50.Дипломатія уряду Б. Хмельницького.

51.Боротьба за владу в Україні після смерті Б. Хмельницького.

52.Гетьманування І. Виговського.

53.Гетьман Ю. Хмельницький. Переяславські статті 1659 р., Слободищенський трактат.

54.Розкол України на два гетьманства. П. Тетеря.

55.«Чорна рада» та обрання гетьманом І. Брюховецького.

56. Боротьба	П. Дорошенка за відновлення Української
держави.

57.Лівобережний гетьман Д. Многогрішний. Глухівські статті.

58.Гетьманство І. Самойловича. Бахчисарайський договір, «Вічний мир».

59.Ю. Хмельницький та Чигиринські походи турецької армії.

60.Соціально-економічний розвиток та адміністративно- терито-ріальний устрій України в другій половині XVIІ ст.

ІІКУРС

1.Заселення Слобідських земель. Їх адміністративно-територіальний поділ.

2.Державотворча політика гетьман І. Мазепи.

3.Зовнішньополітичний курс І. Мазепи.

4.Полтавська битва та її наслідки для України.

5.Боротьба П. Орлика за відновлення влади в Україні.

6.Внутрішня політика І. Скоропадського.

7.Гетьманування П. Полуботка.

8.Перша Малоросійська колегія та її повноваження в Україні.

9.Гетьман Д. Апостол.

10.Правління гетьманського уряду.

90

11.Основні риси розвитку української культури – першої половини XVIII ст.

12.Внутрішня політика К. Розумовського.

13.Ліквідація автономії Слобожанщини та Гетьманщини. 14.Друга Малоросійська колегія та її повноваження в Україні.

15.Ліквідація Запорозької Січі та доля запорожців.

16.Колонізація Півдня України.

17.Соціально-економічний розвиток України у другій половині XVIII ст.

18.Соціально-економічнийрозвиток західноукраїнських земель у XVIII ст.

19.Участь закарпатців у визвольній війні угорського народу. Рух опришків.

20.Гайдамацькі повстання. Коліївщина.

21.Культура України другої половини XVIII ст.

22.Приєднання частини Правобережної України до Російської імперії. Політика Російського уряду на приєднаних землях.

23.Адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Австрійської та Російської монархій в першій половині ХІХ ст.

24.Інвентарна реформа 1847 – 1848 рр. – її впровадження та наслідки.

25.Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у першій половині ХІХ ст.

26.Селянські виступи в Західній Україні в першій половині ХІХ ст.

Л.Кобилиця.

27.Суспільного-політичні руху в Західній Україні в першій половині ХІХ ст. «Руська трійця».

28.Україна в революції 1848 – 1849 рр.

29.Демократичні реформи Франца Йосифа.

30.Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії у першій половині ХІХ ст.

31.Участь українського народу у Вітчизняній війні.

32.Масонські ложи в Україні.

33.Програма та діяльність Товариства об’єднаних слов’ян.

34.Утворення таємних політичнихорганізацій вУкраїні напочаткуХІХ ст.

35.Програмні документи Південного і Північного товариств.

36.Повстання Чернігівського полку та поразка декабристського руху в Україні.

37.Кирило-Мефодіївське товариство.

38.Розвиток культури України в першій половині ХІХ ст.

39.Участь українського народу у російсько-турецьких війнах першої половини ХІХ ст. Кримська війна 1854 – 1855 рр. і Україна.

40.Селянські виступи. У. Кармалюк. Київська Козаччина.