1) Соціальні закономірності взаємодії людей із засобами і предметами праці, зокрема

механізми дії і форми прояву цих закономірностей в діяльності трудових колективів і

особистостей. Це проблеми, пов'язані з діяльністю людини й колективу за умов науково-

технічної революції, комплексної механізації та автоматизації трудових процесів (на конвеєрі),

в екстремальних умовах праці (на висоті, у темряві, на хімічному виробництві, при підвищеній

радіації тощо);

2) Ставлення людини до праці, її змісту й характеру. Йдеться, насамперед, про

мотиватори ставлення людини до праці, пов'язані з матеріальною зацікавленістю, змістом праці,

відносинами в колективі тощо, тобто суто соціологічні проблеми;

3) Соціальна організація підприємства, колективу, тобто та особлива система відносин,

яку утворює сукупність позицій, ролей, цінностей працівників в колективі. Це проблеми

структури трудового колективу, його функцій, взаємин між членами колективу, зокрема, між

підлеглими і керівниками, проблеми керівництва й лідерства, стилю керівництва, соціально-

психологічного клімату колективу, конфліктів тощо.

Вивченню останнього комплексу проблем соціологія праці надає найбільшого значення,

оскільки саме в організаціях виникають соціально-трудові відносини і відбуваються соціальні

процеси.

Соціологів цікавить місце людини в трудовому процесі, її ставлення до праці і

задоволеність працею, мотивація і стимулювання праці, престиж і привабливість різних видів

трудової діяльності, взаємовідносини окремих працівників і груп з приводу власності на засоби

виробництва, реальна і вербальна трудова поведінка тощо. В наш час особливої актуальності

набувають проблеми зниження цінності праці, послаблення трудової мотивації, посилення

суперечностей між суспільною працею і працею окремого працівника, між окремими групами

працівників та ін.

10

Соціологія праці при вивченні свого предмету розглядає відносно самостійні соціальні

процеси, а тому має власні методи дослідження. Соціологія праці використовує методи

соціологічних досліджень: вивчення соціологічної документації, нагляд, опитування (інтерв'ю,

анкетування, соціометрію) та ін.

Організація і проведення соціологічних досліджень спрямовані на більш глибоке

розуміння місця праці в людській діяльності, її вплив на соціалізацію індивіда або спільноти,

зміну їхньої ролі або статусу в суспільному житті. Для формування цілісного уявлення про

загальні закономірності процесу праці використовуються теоретичні методи – порівняльно-

історичний, генетичний, типологічний, а для вивчення конкретного прояву цих

закономірностей – емпіричні (прикладні) соціологічні дослідження, а також процедури

узагальнення і інтерпретації отриманої інформації. Крім того, в соціології праці широко

використовуються математико-статистичні методи

Особливість соціологічного вивчення праці полягає в розгляді її як системи соціальних

відносин. В процесі праці люди взаємодіють між собою. Без соціальних взаємодій жодна

людина, жодна спільнота, жодне явище існувати в суспільстві не може.

Соціальні взаємодії у сфері праці – це форма зв'язків, яка реалізується в обміні уміннями,

досвідом, навичками, знаннями, вербальними і конкретними діями. Об'єктивною основою

соціальних взаємодій виступає спільність або відмінність інтересів, цілей, поглядів. Засоби та

предмети праці, матеріальні цінності є лише посередниками, проміжними ланками таких

взаємодій, тоді як взаємодіями матеріальних систем є обмін саме матеріальними речами.

Постійні взаємодії окремих індивідів або спільнот в певних соціальних умовах

породжують соціальні відносини.

Соціальні відносини – це відносини між окремими людьми, соціальними групами, які

беруть неоднакову участь в економічному, політичному і духовному житті, мають різний

соціальний статус, спосіб життя, джерела і рівень доходів, особистого споживання і т.д. Ці

відносини складаються з приводу соціального становища суб'єктів, способу їх життя, умов

існування. Вони є одним із способів прояву соціальності (спільності, відчуженості,

конфліктності, партнерства) в суспільстві, в тому числі в трудовій сфері. Ці відносини не лише

нерозривно зв'язані з трудовими відносинами, але і первинно обумовлені ними.

Трудові відносини – невід'ємна складова виробничих відносин. Вони виникають між

учасниками трудового процесу на основі поділу та кооперації праці у зв'язку з необхідністю

обміну діяльністю і її продуктами для досягнення кінцевої виробничої мети.

Соціальне явище – цей будь-який прояв відносин, подія, випадок. Будь-яка зміна явища,

його стану є соціальним процесом. У соціології праці – це зміни у людських стосунках,

становищі соціальних груп, окремих працівників, тобто зміни в соціальній структурі.

У сфері трудової діяльності відбувається ціла низка соціальних процесів.

Найважливішими соціальними процесами у сфері праці є: