Методичні рекомендації

Під природокористуванням розуміють можливість використання людиною корисних властивостей навколишнього природного середовища - екологічних, економічних, культурних і оздоровчих. Звідси зміст природокористування включає три її форми економічну (ведуча), екологічну і культурно-оздоровчих.

Форми природокористування здійснюються в двох видах загального і спеціального природокористування. Загальне природокористування не вимагає спеціального дозволу. Воно здійснюється громадянами на основі тих, що належать їм природних (гуманітарних) прав, що існують н що виникають як результат народження і існування (користування водою, повітрям і т. д.). Спеціальне природокористування здійснюється фізичними і юридичними особами на підставі дозволу уповноважених державних органів. Воно носить цільовий характер і по видам використовуваних об'єктів підрозділяється на землекористування, користування надрами, лісокористування, водокористування, користування тваринним світом (дикими тваринами і птахами, рибними запасами), використання атмосферного повітря. Спеціальне природокористування пов'язано із споживанням природних ресурсів. У цій частині воно співвідноситься через правове регулювання з галузевим природо ресурсним законодавством Земельним кодексом, Основами лісового законодавства, Законом про надра, Водним кодексом, Законом про використання і охорону тваринного світу, Законом про охорону атмосферного повітря.

Важливим моментом в справі раціонального природокористування є планування і прогнозування використання природних ресурсів. Вдосконалення ресурсних циклів базується на ряду загальних принципів, на основі яких будується природокористування в будь-якій галузі виробництва.

До них відноситься принцип системного підходу який передбачає комплексну всесторонню оцінку дії виробництва на середовище і її у відповідь реакцій.

Принцип оптимізації природокористування полягає в ухваленні найбільш доцільних рішень у використанні природних ресурсів і природних систем на основі одночасного екологічного і економічного підходу, прогнозу розвитку різних галузей і географічних регіонів. Принцип випередження темпів заготівки і здобичі сировини темпами виходу корисної продукції заснований на зниженні кількості відходів, що утворюються, в процесі виробництва, тобто на повнішому використанні однієї і тієї ж кількості початкової сировини. Принцип гармонізації відносин природи і виробництва вирішується на створенні і експлуатації природно-технічних, геотехнічних або еколого-економічних систем, що є сукупністю якого-небудь виробництва і взаємодіючих з ним елементів природного середовища, і що забезпечують, з одного боку, високі виробничі показники, а з іншою підтримка в зоні свого впливу сприятливої екологічної обстановки, максимально можливе збереження і відтворення природних ресурсів. Принцип комплексного використання природних ресурсів і концентрації виробництва полягає в тому, що на базі наявних в даному економічному районі сировинних і енергетичних ресурсів створюються територіально-виробничі комплекси, які дозволяють більш повно використовувати вказані ресурси і тим самим понизити шкідливе навантаження на навколишнє середовище.